Кожна з вищеназваних підсистем у свою чергу характе-ризується досить складною організаційною структурою. Так, у Німеччині існують п'ять практично автономних судових підсистем: суди загальної юрисдикції, включаючи федераль-ну судову палату Верховного Суду; вищі суди земель; адмі-ністративні суди та вищі загальні адміністративні суди; фі-нансові суди (федеральні та загальні); трудові суди (федеральні та загальні); соціальні суди (федеральні та зе-мельні). Координаційну функцію виконує об'єднаний сенат вищих судів.

У ряді країн (Вірменія, Україна) передбачено утворення судів першої, апеляційної, касаційної інстанцій, господар-ських тощо.

Особливе, але не безспірне місце серед спеціалізованих судів посідають конституційні суди. Одні країни відповідно до законодавства, включають ці органи до складу судової влади (Росія, Грузія та ін.), хоч і наділяють їх певною само-стійністю, інші виділяють їх у самостійну галузь (Італія, Іс-панія, Молдова та ін.). Особливе становище займають кон-ституційні ради у Франції, Казахстані.

Незалежно від виду спеціалізації судові системи, як пра-вило, мають жорстку ієрархічну ("вертикальну") організа-ційну структуру, яка обумовлена, по-перше, вимогами судо-вого процесу (можливість оскарження рішень нижчих судів), а, по-друге, — формою державного устрою держави. Кількість судових ланок або інстанцій звичайно визначаєть-ся від двох до чотирьох.

Дволанкові судові системи характерні для держав з прос-тим адміністративно-територіальним поділом (Литва, Латвія, Естонія, Молдова). Суд першої інстанції розглядає основну масу справ, а Верховний суд виступає як суд другої інстан-ції, який розглядає касаційні або апеляційні скарги і протес-ти, а також виступає першою інстанцією щодо обмеженого кола найважливіших справ Конституційне право України /за ред. док. юр. наук проф. В. Ф. Погорілка. – Київ: Наук. думка, 2001..

У більшості країн історично склалися такі дві основні форми судового процесу другої інстанції — апеляційна і ка-саційна (США, Франція, Індія).

Значно частіше трапляються три- і чотириланкові судові системи (районний, міський, окружний суди) як суди першої інстанції. Обласні суди розглядають основну масу справ і водночас виступають як суди другої інстанції (апеляційної і касаційної). Триланкова система існує у Болгарії, Угорщині, Казахстані, Вірменії та Польщі.

Нарешті, чотириланкова система існує у Франції, Італії, Латвії та інших країнах.

Свої особливості має устрій судових систем у федератив-них державах, який відрізняється своєю складністю. Най-більш поширені дві моделі — централізована, або німецька, і децентралізована, або дуалістична, американська.

Межі судових округів і кордони адміністративно-терито-ріальних одиниць у більшості країн не збігаються (США, Ву-лика Британія, Італія), що дає змогу реалізувати принцип не-залежності судової влади, оскільки звільняє суддів від впливу як центральних, так і місцевих органів виконавчої влади.

Організація і діяльність суддів, як правило, є предметом не лише власного законодавчого регулювання, а й перш за все конституційного. Це пояснюється тим, що особлива ува-га приділяється питанням організації і діяльності судової влади саме в конституціях тих країн, які визнали теорію роз-поділу державної влади основним принципом побудови де-мократичної, правової держави. В цьому разі суд виступає як основний гарант додержання прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності, з одного боку, а з другого, — як самостійна гілка державної влади, що відіграє важливу роль у системі стримувань і противаг трьох гілок державної влади.

Так, Конституція України проголошує як основне і соці-альне завдання та функцію суду — захист невід'ємних прав людини і громадянина (ч. 3 ст. 8, частини 1, 4 ст. 55 та ч. 1 ст. 124) Конституція України. – К., 1996..

На відміну від законодавчої і виконавчої гілок державної влади, статус і зміст яких визначається досить змістовно у відповідних розділах Конституції, статус судової влади, як правило, розкривається, в першу чергу, шляхом формування принципів і підстав їх здійснення. Зміст цих принципів перш за все стосується організації і діяльності судової влади і є різний у відповідних країнах. Проте у більшості з них, вони, як правило, включаються у текст конституції, незважаючи на те, що можуть бути різними за змістом та обсягом. Нез-важаючи на це, можна виділити найважливіші принципи, які дістали правове закріплення у більшості конституцій сучас-них демократичних країн світу.

До них, зокрема, належать такі: проголошення незалеж-ності судової влади (суду, суддів) і створення відповідних конституційних гарантій їх незалежності (ч. 1 ст. 126); здійснення правосуддя лише судами і суддями (ч. 1 ст. 124); наявність конституційної заборони на створення надзвичай-них або особливих судів (ч. 5 ст. 125); публічність (глас-ність, відкритість, доступність) судових слухань (п. 7 ч. 4 ст. 129); мотивованість судових дій, виключні рішення; ви-значення змісту судової дієздатності та правового статусу суду (залежно від форми держави) — (ст. 124); закріплення судових гарантій прав і свобод особи (ч. 2 ст. 59, статті 61, 62 та 63); визначення статусу конкретних носіїв судової вла-ди — судців (статті 126-128 Конституції) Конституція України. – К., 1996..

Основи судової влади, судової системи та їх принципи мають свої особливості й деталізацію у Конституції та зако-нах України.

1.2. Організація здійснення правосуддя в Україні

Згідно з конституційним принципом розподілу державної влади однією з її гілок є судова влада, яка покликана здій-снювати правосуддя в Україні.

Правосуддя — вид державної діяльності, за допомогою якої розглядаються і вирішуються питання, пов'язані з пору-шенням норм права. Тому воно здійснюється від імені дер-жави спеціально уповноваженими органами — судами, які на судових засіданнях розглядають у встановленому зако-ном порядку кримінальні, адміністративні, цивільні, судові та інші категорії справ.

Це положення дістало конституційне правове закріплен-ня у розділі VIII Основного Закону "Правосуддя".

Більш детально засади організації судової влади та заса-ди здійснення правосуддя в Україні визначені в Законі Ук-раїни "Про судоустрій