Суддям забезпечується свобода неупередженого роз-в'язання судових справ відповідно до їх внутрішнього пере-конання, що ґрунтується на вимогах закону Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2002.

.

Гарантії самостійності і незалежності судів та суддів за-безпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним зако-ном, таємницею постановлення судового рішення; заборо-ною втручатися у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом; особли-вим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленими законом; належним матері-альним та соціальним забезпеченням суддів; функціонуван-ням органів суддівського самоврядування; визначеними за-коном засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їхніх сімей, майна, а також іншими засобами правового змісту.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чин-них законів не допускається звуження змісту та обсягу пе-редбачених законом гарантій самостійності суддів, незалеж-ності та правової захищеності суддів.

Недоторканність суддів гарантується Конституцією, За-коном України "Про статус суддів" та іншими законами.

На народних засідателів і присяжних на час виконання ними у суді обов'язків, пов'язаних зі здійсненням правосуд-дя, поширюються гарантії недоторканності суддів.

Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади безстрокове, крім суддів, які призначаються на поса-ду судді вперше (ст. 126 Конституції). Судці, обрані безстроково, перебувають на посаді судді до досягнення ними шіст-десяти п'яти років. До закінчення цього строку вони можуть бути звільнені з посади лише з підстав, зазначених у пунк-тах 3-9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, тобто судді звіль-няються з посади органом, що його обрав або призначив; у разі неможливості виконувати свої повноваження; порушен-ня суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнан-ня його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подан-ня суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Закон України "Про судоустрій України" окремо визна-чає статус судів загальної юрисдикції. Зокрема, визначають-ся види цих судів. Відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції Ук-раїни система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Систему судів загальної юрисдикції становлять:

місцеві суди;

апеляційні суди, Апеляційний суд України;

Касаційний суд України;

вищі спеціалізовані суди;

Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими ор-ганами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізова-ні суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечуєть-ся: єдиними засадами організації та діяльності судів; обов'яз-ковістю для всіх судів правил судочинства, визначених зако-ном; забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції; обов'яз-ковістю виконання на території України судових рішень; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності судів ор-ганами суддівського самоврядування.

Відповідно до ст. 125 Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій Конституція України. – К., 1996.. Військові суди нале-жать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

Спеціалізованими судами є господарські, адміністратив-ні та інші суди, визначені як спеціалізовані.

Функціонування та належні умови діяльності суддів згід-но зі ст. 130 Конституції України забезпечує держава. Зок-рема, у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання суддів.

2. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ – ГОЛОВНИЙ ОРГАН ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

2.1. Кон-ституційний Суд України - як особливий судовий орган

кон-ституційного контролю

Конституційний Суд України посідає особливе, відок-ремлене від інших органів держави, місце. Це обґрунтовується наступним:

- незважаючи на те, що про Конституційний Суд Украї-ни йдеться у розділі VIII Основного Закону України, він не є складовою, а ні загальних, а ні спеціалізованих апеляційних судів;

- саме тому його правовий статус визначено в окремо-му розділі XII "Конституційний Суд України";

- цей розділ міститься не відразу за розділом VIII "Пра-восуддя" Конституція України. – К., 1996.

, а перед розділом ХІІІ "Внесення змін до Конститу-ції України", що є досить логічним;

- система судів загальної юрисдикції і спеціалізованих судів відрізняється від Конституційного Суду України тим, що: останній не має власної системи; порядок призначення суддів загальної і спеціальної юрисдикції докорінним чином відрізняється від порядку формування Конституційного Су-ду; вимоги, які пред'являються до суддів Конституційного Суду відрізняються від вимог щодо судців загальної і спеці-альної юрисдикції; основні принципи судочинства останніх докорінно відрізняються від засад Конституційного Суду; на діяльність Конституційного Суду України не поширюються норми процесуальних кодексів України; Конституційний Суд України має власну, притаманну лише йому, процедуру роз-гляду питань своєї компетенції; специфічні і властиві лише Конституційному Суду України акти, які він приймає; до суддів цього Суду пред'являються підвищені вимоги щодо стажу роботи, вікового цензу та місця проживання в Україні; акти цього органу не підлягають спеціальному та касаційно-му оскарженню; на відміну від строків повноважень суддів загальної і спеціальної компетенції, судді Конституційного Суду призначаються на суворо визначений строк; судді Кон-ституційного Суду не входять до складу Вищої ради юстиції.

Все це дає можливість зробити висновок про те, що Кон-ституційний Суд України є особливим судовим органом кон-ституційного контролю.

Така природа Конституційного Суду пояснюється тим, що останніми роками у світі дедалі більше обґрунтовується думка про те, що поряд із законодавчою, виконавчою і судо-вою владою має існувати четверта влада — контрольна.

Контрольна влада згідно з однією з теорій у науці кон-ституційного