Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дають можливість зрозуміти шкідливість впливу елементів кримінальної субкультури на суспільні процеси і на детермінацію злочинності, а також відкривають нові напрямки боротьби із цим явищем.

Розділ 1. Поняття і ознаки кримінальної субкультури.

Поняття кримінальної субкультури.

З точки зору соціології загалом під поняттям “субкультура” розуміють особливу сферу культури, цілісне суверенне утворення всередині пануючої культури, яке відрізняється власним цілісним ладом, звичаями, нормами. [40; с. 8]. Представники або так звані носії субкультури зацікавлені в тому, щоб зберегти власні закони, за якими вони живуть і протиставити їх на противагу пануючій культурі, яку вони сприймають як “чужу”. Хоча в даний час збереження виключно власних законів, протиставлення їх загальній культурі не прослідковується. В сучасному світі прикладом такої субкультури можна вважати релігійні секти. Ці культові об'єднання нерідко називаються авторитарними, на чолі сект звичайно стоять харизматичні лідери, які уявляють себе пророками або навіть божествами. В багатьох сектах панують однодумність, найстрогіша дисципліна, дух вільного суспільства тут часто втрачений. Проте, не дивлячись на жорсткі заходи, які застосовуються до адептів "нових релігій", багаторічна робота з культовими об'єднаннями не дала відчутних результатів. Навпаки, вона нерідко викликає ефект бумеранга: прихильники ексцентричних вірувань предстають жертвами, мучениками, страждальниками.

Субкультурні тенденції в суспільстві викликані до життя прагненням офіційної культури заповнити собою всі пори соціального організму. субкультура володіє стійкістю і в той же час не надає дії на генеральний стовбур культури, вони народжуються, живуть і усуваються, а ведучий стовбур культури при цьому зберігається.

Проблема субкультури розглядається в культурології в рамках концепції соціалізації. Передбачається, що залучення до культурних стандартів, входження в світ пануючої культури, адаптація до неї процес складний і суперечливий, насичений психологічними і іншими труднощами. Це і породжує особливі життєві устремління молоді, яка з духовної фундації привласнює собі те, що відповідає її життєвому пориву, ціннісним шуканням. [40; с. 14].

Розрізняти субкультури можна по-різному. Так, Давидов Ю.Н. поділяв їх на субкультури робітничого і середнього класу. Субкультури робітничого класу він вважав свого роду “погодинним” заняттям, тобто в даному випадку субкультурна активність виявляється тільки у вільний від “основної” роботи час. Період субкультурної активності при цьому обмежується декількома роками і занурений в локальний контекст груп однолітків. Субкультури середнього класу в цьому значенні значно менш локалізовані в часі і просторі і, будучи більш “теоретичним” в певних аспектах, носять міжнародний характер за рахунок безпосереднього зв'язку з певними політичними і культурними ідеями. [40; с. 12].

Ці субкультури роблять більш тривалий вплив на стиль життя своїх членів і демонструє більш чітке відношення до цінностей домінуючих класів. Давидов Ю.Н. також виділяє і декілька різновидів молодіжних субкультур, тобто він розділяє субкультури за віковими ознаками. Так, до молодіжних субкультур він відносив: “Теді-бойс;” “Моди;” “Скінхеди;” “Хіппі;” “Панки” тощо.[40; с. 19].

Однак доцільніше можливо було б розділяти субкультури не за віковими чи професійними ознаками, а за ознаками їх спрямованості. Варто було б поділити їх на субкультури асоціальні, до яких би входили всі субкультури агресивного спрямування з точки зору загальної культури (наприклад, кримінальна субкультура) і нейтральні, куди б входили субкультури, котрі не вносять у загальну культуру нічого негативного, але все ж таки “живуть” за своїми законами, наприклад ті ж релігійні секти.

Таким чином можна сказати, що до асоціальних субкультур відноситься і кримінальна субкультура. Даний вид субкультури також умовно можна розділити на декілька видів: кримінальна субкультура місць позбавлення волі; кримінальна субкультура злочинців на волі; кримінальна субкультура неповнолітніх злочинців тощо.

Прихильність до кримінальної субкультури, засвоєння її норм і цінностей здійснюється, як правило, особою, що не одержала через різні умови визнання і що вирішила досягти його, принаймні, в кримінальному співтоваристві. Крім того, засвоєння норм і цінностей кримінальної субкультури може здійснюватися також і особою, незадоволеною своїм низьким статусом в системі офіційних відносин.

Залучення до кримінальної субкультури відбувається відносно швидко і є своєрідним способом компенсації невдач, які переслідують особу. Особливо це торкається осіб молодіжного віку.

Кримінальне середовище з його ідеологією, мораллю, законами, звичаями, атрибутикою і традиціями стало невід'ємною частиною нашого буття. Перш за все необхідно зазначити, що основним чинником взаємної криміналізації в злочинних групах є кримінальна субкультура. Для її визначення застосовуються також і інші терміни, наприклад такі як: “інше життя”; “соціально-негативні групові явища”, “асоціальна субкультура” тощо.

Учені-криміналісти, кримінологи і психологи, зокрема Розін В.М. вважають, що кримінальна субкультура належить виключно злочинним групам і співтовариствам.[12;с.34].

Різні вчені по-різному дають визначення кримінальної субкультури. Так, Александров Ю.К. вказує, що кримінальна субкультура – це спосіб життєдіяльності осіб, що об’єдналися в кримінальні групи і котрі дотримуються певних законів і традицій. Безумовно, що асоціальні групи агресивного спрямування характеризуються розмитістю моральних норм, жорстокістю, втратою загальнолюдських якостей – жалості, співчуття, і т.д., відсутністю заборон будь-чого, у тому числі і на інтимну інформацію; статевою розбещеністю, низьким рівнем розвитку і т.д.[3; с. 7].

Інші науковці, мають щодо визначення поняття кримінальної субкультури інші думки. Так, наприклад, О.М. Джужа, вказуює на те, що кримінальна субкультура – це норми неформальної поведінки, жаргонного мовлення, манер, татуювання та ін., притаманні злочинному середовищу [24;218].

Для асоціальної субкультури агресивного спрямування загалом і для кримінальної зокрема характерні такі риси як жорстокість і обман, безжальність і здирство, паразитизм і вандалізм. Причому часто це маскується як справедливість, вірність товариству, обов’язок перед “своїми”.

Кримінальним групам характерна обов’язковість для її