Досить часто “клички” привласнюються з міркувань національності: “Ара” – вірменин, “Хохол” – українець, “Бульбаш” – білорус і т.д.).

Згідно тверджень Майера В. і Шарова Л., позбутися привласненої “клички” важко, практично неможливо. В той же час спостерігається таке явище, як зміна “клички.” Звичайно “кличку” міняють, якщо підвищується або знижується статус засудженого (ув’язненого) в кримінальному “табелі про ранги”. Так, при “коронації,” тобто приведенні в ранг “злодія в законі,” звичайно привласнюється нова “кличка,” яка відображає більш високий статус носія нового титулу. [10;с.67-72].

“Клятва” – це дане засудженим слово (слово честі), якого необхідно додержуватись. Як правило, “клятви” в злочинному світі мають асоціальне або кримінальне значення і звучання.

“Клятви” носять безкомпромісний і часто суворий характер. Цим досягається зміцнення згуртованості кримінальної групи, оскільки звичайно той, хто “пробожився” виконує (або його примушують виконувати) які-небудь асоціальні дії у разі невиконання ним або порушення даної “клятви.” Особи, що не виконують даної ними “клятви,” як правило, переходять на низькі верстви (часто на найнижчі) в злочинному “табелі про ранги”.

“Клятви” умовно можна розділити на наступні групи: загальні “клятви,” коли особа присягається бути відданою тюремним законам і традиціям, не вступати до складу активу, не мати ніяких підозрілих справ з правоохоронними структурами і т.д.; приватні “клятви,” коли той, що присягнувся, повинен виконати дану ним обіцянку по конкретній справі, наприклад вчасно віддати борг картярства; перевірочні “клятви,” коли у відповідь на звинувачення в допущеній провині обвинувачений присягається своєю честю і своїм становищем, що він не допустив порушення неформальних норм і правил. 

“Прокляття” – це словесне побажання кому-небудь нещастя, невдачі, втрати здоров'я і т.д. Мета “прокляття” – нанесення особи, що проклинається моральної, психологічної і етичної травми. Проклинається звичайно не тільки особа, якій бажають усіляких бід, але і його родичі, особливо мати. Частіше за все прокляття виражаються в грубій нецензурній формі. Обмін “прокляттями” в кримінальному світі – це не просто словесна дуель. Це дійсно психологічна боротьба, в якій один з клянучих повинен отримати перемогу. Вважається, що при обміні “прокляттями” необхідно уміти словесно знищити, звести нанівець силу “проклять” супротивника. До особи, що програла поєдинок “проклять” (а вони проходять при свідках), яких-небудь санкцій не застосовується, але в той же час становище програвшого може неабияк похитнутися.

Основні правила змагань в “прокляттях”: відповідати на прокляття може рівний рівному (наприклад, “блатний” – “блатному”, “мужик” – “мужику,” “обіжений” – “обіженому”); відповідати на “прокляття” особі, що займає більш високий ступінь в злочинній ієрархії, не можна; перемагає той, хто на “прокляття” протилежної сторони відповідає швидше, логічніше і віртуозніше; поразка в змаганні обміну “прокляттями” не завжди, але часто веде до зниження статусу в злочинній ієрархії.

Алкоголізм і наркоманія є складовими, але не обов’язковими елементами кримінальної субкультури. Основне їх “призначення” – сприяти об'єднанню кримінальних (злочинних) співтовариств. Крім того, і алкоголізм і наркоманія можуть виступати як засіб самоутвердження (особливо серед осіб молодіжного віку), а також як один із способів зняття постійної напруженості.

Алкоголізм – це психічне захворювання, обумовлене систематичним вживанням спиртних напоїв (горілка, вино, чача, брага і ін.). Алкоголізм характеризується постійною потребою особи бути в стані сп'яніння, психічними розладами, падінням працездатності, втратою соціальних зв'язків, криміналізацією особи, соматичними і неврологічними порушеннями, а в заключній фазі – деградацією особи.

Пияцтво з мотивів наслідування – найчастіший мотив вживання алкогольних напоїв неповнолітніми і особами молодіжного віку, і викликається воно, як правило, прагненням перебувати в стані ейфорії. В розвитку алкоголізму велику роль грає оточення – батьки, друзі і т.д.

Ученими встановлено, що під впливом алкоголю можливе формування насильницького або корисливого типу орієнтації особи, що часто приводить до здійснення злочинів. Так, в 1995 році 650 261 злочин, або 37,3% від загального числа злочинів, справи про які вже закінчені розслідуванням, вчинено в стані алкогольного сп'яніння. За допомогою спиртних напоїв часто відбувається “вербування” неповнолітніх і осіб молодіжного віку в різні злочинні бригади.

Агресивна поведінка, як наслідок вживання алкогольних напоїв і сурогатів (остання особливо поширене у виправних установах), що впливають на функції вищих відділів центральної нервової системи, є основною причиною насильницьких злочинів проти особи (вбивство, нанесення тяжких тілесних пошкоджень, хуліганство і т.д.), а також злочинів проти порядку управління, проти правосуддя і т.д. Причому агресивна поведінка в даному випадку або зовсім не пов'язана, або пов'язана опосередковано з якою-небудь корисливою метою.

В умовах пенітенціарних установ (у тому числі і слідчих ізоляторів) повинна проводитися комплексна робота по профілактиці і лікуванню алкоголізму, що включає психологічні, профілактичні, лікувальні і інші заходи протидії: уміла пропаганда здорового способу життя; режимні заходи, спрямовані на недопущення проникнення до пенітенціарних установ спиртних напоїв; створення нормальної морально-психологічної атмосфери в загонах зокрема і колонії в цілому; висунення на перший план ролі відділів виховної роботи; виявлення осіб, схильних до вживання спиртних напоїв і різного роду сурогатів, і уміла індивідуальна виховна робота з цією категорією засуджених і ув'язнених; профілактична робота з особами, що залучають інших до вживання алкоголю; роз'єднання груп, що складаються на основі пристрасті до алкоголю; організація дозвілля; запрошення досвідчених лікарів-наркологів, що володіють різними методами лікування; залучення як консультантів досвідчених психіатрів, психотерапевтів і інших медичних працівників, а також психологів з цивільних установ органів охорони здоров'я.

Наркоманія –