Основні функції “прописки полягають в наступному: вивчення новачка; ступінь його відповідності кримінальній субкультурі (знання її); готовність слідувати нормам кримінальної субкультури; визначення статусу новачка, уточнення випливаючи із займаного ним становища його прав і обов'язків.

Суть “прописки” полягає в тому, що нею перевіряється “бувалість” новоприбулого, його витривалість, винахідливість, кмітливість. Але найголовніше – “пропискою” перевіряється уміння новачка постояти за себе.

Прибулий новачок досить ретельно вивчається своїм новим оточенням, з'ясовуються подробиці його кримінальної справи, його поведінки під час слідства, чи не співпрацював новачок з правоохоронними органами і т.д. Крім того, виявляються риси вдачі новачка, його комунікабельність, інтелектуальний рівень розвитку. Мета цього “комплексного” вивчення – виявити компрометуючі новачка відомості. Виходячи з цього вже визначається його статус, а відповідно, і його права і обов'язки і місце в даному соціумі.

Враховуючи підлітковий максималізм і об'єктивно властиву цьому віку жорстокість, “прописка” часто носить характер досить злої забави, іноді вельми небезпечної для здоров'я підлітка як у фізичному, так і в психічному плані.

Статус “опущених” зміні не підлягає ні за яких обставин, як би він “героїчно,” з погляду злочинців, не поводився на слідстві і в суді.

“Прописку” також не проходять особи, що займають високий статус в кримінальних співтовариствах, але якщо це не широко відома особа, то йому треба привести докази (представити свідків), що він дійсно займав (займає) такий статус.

Обставини, що підвищують статус при “прописці”: зухвала поведінка під час слідства і суду; взяття на себе чужої вини (особливо вини осіб, що відносяться до “кримінальної еліти” – “злодіїв в законі,” інших “авторитетів”); докази того, що засуджений раніше не перебував в активі; постійні порушення режиму утримання; здійснення злочинів по важких статтях (вбивство, нанесення тяжких тілесних пошкоджень, розбій, грабіж і т.д.).

Процедура “прописки” проводиться, як правило, у відокремлених місцях і так, щоб не ніхто з адміністрації не зміг перешкодити. Закінчується процедура “прописки визначенням становища новачка в структурі кримінальної ієрархії, привласнюється “кличка” (образлива або навпаки – залежно від того, чи витримав новачок “прописку” чи ні), може наноситися татуювання (у тому числі насильно).

“Прописка,” як правило, проходить у вигляді “співбесіди” новачка з неформальним лідером, який самостійно вирішує, чи прийняти новачка в дане кримінальне співтовариство без жодних умов або заздалегідь піддати його яким-небудь випробуванням (“приколам”).

Досить поширена процедура “прописки” у вигляді “судового засідання”, коли з середовища правопорушників обираються “судді”, призначається “прокурор” і “адвокат”. Процедура “прописки – суду,” закінчується виголошенням “вироку”, яким новачку визначається, що він повинен зробити для успішного закінчення “прописки” (як правило, ця вимога злісно порушити режим – цим знову ж таки перевіряється готовність новачка слідувати законам кримінальної субкультури).

“Прописка” може проводитися або відразу під час вступу новачка в камеру, або по закінченню певного терміну (звичайні 3 місяці). З поняттям “прописка” нерозривний зв'язано поняття “приколу,” оскільки “прописки” проводиться з використанням “приколів.” “Приколи” (іноді вони ще називаються “ігрульки”) – це різного роду загадки, хитрощі, ігри і т.д., мета яких приколоти, тобто зловити, викрити новачка в незнанні норм і правил кримінального співтовариства. Від того, як новачок відреагує (відповість) на “приколи,” залежить неабиякою мірою результат “прописки” і, відповідно, те місце, яке він займе в злочинній ієрархії.

Кількість “приколів” при проведенні “прописки,” як правило, не обмежується, особливо якщо йдеться про “приколи” у вигляді загадок.

“Ігрульки” у вигляді загадок задаються в дуже швидкому темпі, за кожну неправильну відповідь випробовувану одержує ложкою по чолі, з метою щоб по закінченню прописки у нього “виросли роги” (в місцях ударів утворюються значні припухлості).

За своїм характером “приколи” можна розділити на сім видів: “Приколи” типу загадок. Даний вид “приколів” є найпоширенішим. Мета даного виду “приколів” – перевірити новачка на винахідливість і кмітливість, знання ним норм і правил кримінальної субкультури. Дані приколи проводяться у вигляді питань, на які необхідно дати правильні (з погляду кримінальної субкультури) відповіді. “Приколи” типу єдиноборства. Мета – перевірити такі якості прибулого новачка як сміливість, уміння постояти за себе, дати відсіч, спритність, силу і т.д. За допомогою різних хитрувань сусіди по камері прагнуть спровокувати новачка на бійку, причому з ким-небудь значно сильніше за самого новачка. “Приколи” типу тестів завжди носять провокаційний характер. Суть їх полягає в тому, що новачок “ловиться” на звичних буденних неточностях. “Приколи,” пов'язані з технікою (технічними засобами). У принципі ці “приколи” є різновидом “приколів типу загадок і типу тестів, але в них використовується технічна термінологія і необхідні хоча б мінімальні пізнання в техніці і т.д. “Приколи” типу ігор. Мета даного виду “приколів” – розважитися, причому розваги носять жорстокий характер “Приколи” типу випробувань. Мета – випробувати готовність і здатність новачка переносити біль і відстоювати інтереси співтовариства (друзів, всієї камери). Звичайно новачка примушують порушити режим або примушують дати слово, що він вчинить той або інший, як правило протиправний, вчинок. “Приколи” типу шантажу. Мета даних видів “приколів” – підпорядкувати собі, закабалити прибулого новачка. З цією метою використовується будь-який “промах” новачка (дійсний або, часто, уявний), незнання ним основ кримінальної субкультури (за принципом “незнання не звільняє від відповідальності”). Повністю підлеглий таким чином новачок (практично це завжди неповнолітній) опиняється в самому низу кримінальних ієрархічних сходів; часто його починають використовувати не тільки як джерело якихось поступаючих матеріальних благ (посилки, передачі, гроші), але і як пасивного