В.С. Разінкін наводить факти, що відомі випадки, коли в камерах, в яких містилися “злодії в законі,” знаходилися не тільки телевізори, холодильники і відеомагнітофони, але і стільникові телефони. Тобто, відбуваючи покарання, “злодій в законі” продовжував управляти не тільки в'язницею, але і “роботою” своїх підлеглих на волі. [35;с.62].

Хоча “злодію в законі” кримінальним співтовариством надаються величезні повноваження, все ж таки деякі дії йому також заборонені. Не дивлячись на те, що їм дозволяється йти в певних випадках на контакт з адміністрацією, все ж таки такі дії, як ухвалення лідерства за допомогою адміністрації, інформування про інших ув'язнених, сприяння в будівництві тюремних споруд і т.д., розглядалося і розглядається як співпраця з адміністрацією, тобто зрада зі всіма витікаючими звідси наслідками.

Останніми роками “злодійський закон” зазнав ряд змін. Але одне з положень залишилося непорушним. Якщо хтось образить “злодія в законі” – він повинен бути убитий. Наприклад, в книзі “Элита преступного мира” Разінкін В.С. висвітлює, що в 1989 р. “злодій в законі” “Султан,” що знаходився з компанією в одному з московських ресторанів, зробив зауваження групі молоді, яка сильно шуміла. На свою біду, вони не знали “злодійського закону,” і один з молодих людей ударив “Султана.” Наступного дня його знайшли убитим. [36;с.74].

“Злодій в законі” також має дотримуватись певних правил поведінки: не мати дружини і дітей; не працювати; забезпечувати своє існування тільки за рахунок злочинної діяльності; надавати підтримку іншим “злодіям”; не бути балакучим, тобто повідомляти інформацію спільникам щодо яких-небудь справ тільки в дуже конфіденційній обстановці; брати участь в зібраннях для вирішення конфліктів між “злодіями;” беззаперечно прийняти покарання, визначене йому зібранням (у разі його вини); добре знати кримінальну субкультуру (“феню,” жести, “наколки” і т.д.); не грати в карти, якщо немає грошей; бути покровителем молодих злочинців; мати “шестірок;” “не втрачати голову” при вживанні алкоголю; не мати контактів з державними органами; не служити в армії і не брати в руки зброю від держави; виконувати всі зобов'язання, узяті перед іншими “злодіями.”

Отже, “злодії в законі” – це особи, які одержали такий статус (вищий в кримінальному середовищі) на злодійському зібранні. “Злодій в законі” повинен бути неодноразово судимим, хоча, останнім часом, коли все велику і велику роль грають гроші, за рахунок саме грошей ряд злочинців одержали це вище кримінальне звання, жодного разу не побувавши в зонах. “Злодій в законі” повинен добре знати кримінальну субкультуру, щоб правильно орієнтуватися в злочинному світі і ухвалювати відповідні (правильні) рішення.

3.1.1. “Коронація.”

Стати “злодієм в законі” означає досягти найвищого рівня в злочинній ієрархії. Для того щоб стати “злодієм в законі” мало бути просто “кримінальним авторитетом” і дотримувати “злодійського” кодексу. Необхідно пройти так звану “коронацію.”

Наприклад, “авторитет” або “положенець,” який увійшов в коло “злодіїв в законі” прагне стати “злодієм.” Перш за все йому необхідно заручитися письмовими рекомендаціями “злодіїв в законі,” причому “стаж” їх має бути не менше трьох років. [46; с.44].

Після цього кандидат заявляє “злодіям” про свій намір. По всіх тюрмах, зонах, СІЗО, колоніях розсилаються листи – “маляви,” в яких повідомляється, що такий то, має намір “коронуватися.”

Кожен, хто перебуває в будь-якому місці позбавлення волі і знає про кандидата щось таке, що компрометує, його зобов’язаний повідомити про це в так званий “відділ коронації.” Кучинський А.В. у своїй книзі наводить приклад коли один “положенець,” кандидатура якого не викликала претензій, подав заяву на “коронацію,” заручившись підписами двох відомих “злодіїв в законі.” Але з далекої колимської колонії прийшла звістка, що претендент колись був “опущений.” Кандидата понизили з “положеньця” в “масть” “обіжених” за те, що підставив “злодіїв - поручителів.”

Але якщо ніяких компроматів на кандидата не надходить, то призначається “коронація.” Її можуть проводити як на зоні так і на волі, хоча більшою повагою користується “коронація” на зоні. Деякі “злодії в законі” вважають, що “коронацію” слід проводити лише в тюремній лікарні. [25;с.41].

Кандидат проголошує присягу нового “злодія в законі.” Він зобов’язується дотримуватись “злочинних законів” і безвідмовно прийняти смерть у випадку зради. “Злодію” наносять татуювання у вигляді серця, пробитого кинджалом, орел з короною над головою, підключичні зірки тощо.

Коронація на даний момент є важливим елементом кримінальної субкультури, оскільки без її проведення не можна сказати, що кандидат дійсно став “злодієм в законі.”

3.2. Обов’язки і функції “злодія в законі.”

“Злодій в законі” як основний носій кримінальної субкультури, “еліта злочинного світу” і зберігач норм злочинного закону, має виконувати певні передбачені кримінальним законом функції і покладені на нього певні обов’язки. Саме від виконання ним цих умов і залежить ріст поваги нових членів злочинного світу до кримінального закону.

Основні “функціональні” обов'язки “злодіїв в законі” полягають у:

пропаганді злочинного способу життя (для чого використовуються будь-які можливості – від шантажу і підкупу, до “преміювання” великими сумами грошей, автомобілями, поїздками за рубіж і т.д.);

розширенні свого найближчого оточення за рахунок залучення молоді до вчинення злочинів;

організації “общака” і постійне його поповнення;

ухваленні колективних рішень про проведення “злодійських”