Пропагування негативних стереотипів, які насаджує кримінальна субкультура призводить до їх засвоєння нестійкими людьми, котрі “втілюють” потім їх у життя.

Опосередкованим чинником впливу кримінальної субкультури на детермінацію злочинності відтворювання професійних злочинців є так звана “блатна” романтика, про що свідчать елементи субкультури у засуджених неповнолітніх, що виникають і засвоюються без контактів з раніше судимими. При цьому, будь-який зв'язок з рецидивістом їх значно посилює.

Тюремна лірика, різноманітні друковані видання про життя представників верхівки кримінального світу, з яких читач підсвідомо запозичує певні норми і правила поведінки, їх мова (“арго”) опосередковано також детермінують певну асоціальну поведінку таких осіб. Особливо це прослідковується через вплив кримінального жаргону у побутову мову. На даний момент багато слів із “блатної” мови перейшли у нормальну мову і використовуються в ній ніби-то вони завжди були звичайними словами. Такий ж висновок прослідковується якщо проаналізувати поширеність “шансону” – пісень, в основному, про тюремне життя. Слухачі, не вдумуючись у слова, намагаються наслідувати героїв цих пісень.

Разом з тим, як би не були сильні традиції і звичаї кримінального світу, відтворювання на їх основі припиниться, якщо для цього не буде відповідних соціальних умов. Адже за загальним філософським правилом “система гине, коли припиняється зростання і відтворювання складових її елементів”, іншими словами, коли в кримінальне середовище перестане поступати поповнення. “отже, очевидно, необхідно визначити ті умови, — писав С. С. Остроумов, — які подібно каталізаторам активізують, пожвавлять, розв'язують низовинні відчуття у “хранителів традицій капитализма”.[31; с.63].

Висновки.

Із розуміння аморальності будь-якого правопорушення випливає практично значущий висновок: якщо не знаєте вимог закону, сумніваєтесь у правомірності своєї поведінки, то оцініть її з точки зору моральних норм, принципів і правил.

Поведінка, що відповідає моральним ідеалам суспільства відповідає і інтересам його законів. Аморальна поведінка у більшості випадків може викликати негативну оцінку з боку суспільства, і тягне за собою юридичну відповідальність і крім цього ще й суспільний осуд.

Одним із проявів такої аморальної поведінки є вчинення злочинів.

Наукове пояснення причин злочинності відноситься до найскладнішої проблеми кримінології. Для пояснення загальних причин злочинності аналізуються певні закономірності суспільного розвитку і пов'язані з ними суперечності, що породжують негативні явища, то дослідження причинного зв'язку на рівні особливого вимагає деталізації детермінант стосовно конкретних обставин. Саме тут деякі загальні теоретичні положення починають втрачати свою переконливість.

Забезпечення зменшення рівня злочинності є одним із основних напрямів діяльності правоохоронних органів держави. Під таким зменшенням слід розуміти зниження кількості скоєних злочинів. Також дана робота має включати в себе певні заходи щодо зменшення умов і причин, що сприяють вчиненню злочинів.

На сьогоднішній день в державі, в основному, не напрацьовано заходів, спрямованих на зменшення рівня злочинності. Задекларовані положення по даній проблемі не втілюються у життя в силу різних причин.

Злочинність як явище має своїм підґрунтям різноманітні причини. Аналіз таких умов і причин доводить, що однією з таких детермінант є кримінальна субкультура як різновид існуючих асоціальних контркультур.

Кримінальна субкультура з однієї сторони виступає як самостійна детермінанта злочинності, а з іншої, вона на ряду з іншими входить в сукупність всіх детермінант. Вона є незаперечною хоча і опосередкованою умовою, засобом, джерелом підвищення рівня злочинності.

Кримінальна субкультура – це спосіб життєдіяльності осіб, що об’єдналися в кримінальні групи і котрі дотримуються певних законів і традицій. Дані традиції і закони перш за все покликані залучати до когорти злочинців нові “кадри.”

Кримінальна субкультура як складова певних елементів і атрибутів, як об’єктивна дійсність, що реально існує займає досить вагоме місце в системі цінностей людини.

Кримінальна субкультура, котра виникла в момент появи установ виконання покарань вийшла з них і одразу почала руйнувати всі культурні, моральні норми і принципи існування суспільства.

Враховуючи такі елементи кримінальної субкультури як жаргонна мова, “блатна” лірика не важко прослідкувати вплив її на суспільство.

Внаслідок наявності в ній таких складових елементів як кримінальний жаргон (“арго”), власні традиції, закони співіснування, лірика, власна економічна база (“общак”), вона з легкістю почала потрапляти у цивілізоване середовище, створюючи цим самим перешкоди для розвитку суспільства.

Кримінальна субкультура стала для злочинців певним інструментом, за допомогою якого почала збільшуватись кількість злочинців і, виходячи з цього злочинності як похідної.

Досліджуючи проблему впливу кримінальної субкультури на суспільство слід відзначити насамперед заходи боротьби із нею як у місцях позбавлення волі так і на волі.

Щодо місць позбавлення волі, то тут слід було б спробувати нейтралізувати вплив носіїв кримінальної субкультури (“злодіїв в законі” і іх найближчого оточення) на “новоприбулих” засуджених, які одразу підпадають під їх тиск, що спрямований на залучення “новачків” до дотримання традицій і норм кримінального співтовариства. Це можна було б зробити ідеологічним напрямом у боротьбі із кримінальною субкультурою. Наприклад можна спробувати розвінчувати кримінальні традиції, підривати авторитет лідерів кримінального середовища, а також формування у громадян певного негативного відношення до антигромадської субкультури з метою послаблення механізму її впливу на неповнолітніх.

Щодо викорінення елементів кримінальної субкультури поза межами місць позбавлення волі, то тут варто було б певним чином перебудувати діяльність правоохоронної системи держави. Перш за все вона необхідна в удосконаленні кримінального законодавства, яке повинно відповідати відносинам в суспільстві, які склалися на даний момент.

Також можна було б спробувати вилучити із загального обігу такі елементи кримінальної субкультури як загальнодозволена поширеність кримінальної лірики, мови тощо.

Самим же громадянам варто було б уникати спілкування із представниками кримінального світу, не піддаватися на їх “вчення.”

Використана література.

Аванесов Р.А. “Кримінологія.” М, 1984. - 498 с.

А.Гуров. “Криминальный