Таким чином, блатні санкції є своєрідним засобом викорінення “неправильних” вчинків із кримінального співтовариства, які застосовуються до осіб, що вчинили ці проступки.

2.2. Мова злочинного світу.

Криміналізація суспільства викликала надзвичайний інтерес до злодійського світу. Причому міф про мафіозність суспільства і держави тиражується засобами масової інформації, а культивації нігілістичного відношення до закону і пропаганди злодійського способу життя в значній мірі сприяє поставлене на потік “виробництво”  романів і повістей  ідеалізуючих злочинний світ. Не останню роль в упровадженні цього міфу в масову свідомість відіграють і “злодійські” словники, що розповсюдилися. “Ботать по фені” – розмовляти на кримінальному жаргоні, стає модним і цілком пристойним. Словники блатного жаргону стрімко збільшуються в об’ємі, поступово, і за об’ємом і за складом, наближаючись до словника звичайної мови. Причому сам злодійський жаргон починає поступово виходити із словника “арго,” а на його місце приходить загальновживане просторіччя.

Словники, що видаються в даний час, навряд чи можна віднести до словників у власному розумінні цього слова, це швидше списки слів, в які разом з дійсно жаргонними  включені і загальновживані.

Академік Дмитро Ліхачев говорить, що: “злодійська мова повинна викривати в “злодії” “свого”, доводити його повну приналежність злодійському світу разом з іншими ознаками, якими “злодій” всіляко прагне виділитися в оточуючому його середовищі, підкреслити свою злодійську гідність: манера носити кепку, насуваючи її на очі, модний в злодійському середовищі одяг, хода, жестикуляція, нарешті, татуювання, від якого не відмовляються злодії, навіть не дивлячись на явну шкоду, яка вона їм приносить, видаючи їх агентам кримінального розшуку. Не зрозуміти якого-небудь злодійського виразу або спожити його неправильно - ганебно...” Не знаючи точного застосування і смислу блатних висловів, неможливо завоювати будь-який авторитет і визнання.[19;с.33].

Володимир Даль назвав мову кримінального світу “блатною музикою,” котру в попередні віки винайшли “столичні злодюжки, злодії і карманники.” Жаргон (“феня”) виник від мови офенів ( коробейників), дрібних торговців, що ходили по країні і продавали товари ширвжитку і нагадує мови деяких етнічних груп, в тому числі африканських і грецьких. Грачов М.А. вказує, що багато слів “арго” запозичено у музикантів.[13;с.10].

Деякі дослідники вважають, що в VII ст. на Русі проживав афенський народ, який зник майже безслідно, залишивши після себе пам’ять виключно в легендах. [16;с.134-137].

Балуєв Я. вказував, що мова офенів передавалась поколінням в покоління, і скоро нею почали користуватись жебраки, бродячі музиканти, конокради, проститутки. [32;с.93-96]; [6;с.678-679]. Фенею не просто спілкувались, але нею і шифрували усну і письмову інформацію, намагаючись приховати суть від сторонніх очей і вух. Жаргон проник у злодійські шайки, на каторгу тощо. Корінні жителі навіть відвикали від власної мови, сплутуючи слова і вислови. Кожна злочинна група, кожна тюрма доповнювали мову злочинного світу новими висловами і словами.

Справжні носії кримінальної субкультури ненавидять так званих “наблатиканих,” тобто тих, хто імітує їх, руйнуючи всю привабливість, на їх погляд, мови злочинного світу. Дійсний носій кримінальної субкультури відрізняється тим, що він “ботає по фені” цілком серйозно, а “фраєр” – той, що “косить” під “блатного” використовує “блатні вислови” заради жарту, з іронією. Тобто “наблатиканого” викриває навмисна вульгаризація своєї власної, чистої мови.

На теренах території колишнього СРСР мову кримінального світу почали досить серйозно вивчати ще за часів царської Росії. Ряд статей і монографій побачили світ ще в перші роки радянської влади. Так, зокрема такі як “Жаргон тюрми” В. Трахтенберга, яка була видана в Санкт-Петербурзі в 1908 році. [47]. Вже пізніше, феню вважали ознакою дурного тону, і вона друкувалась виключно в довідниках Міністерства внутрішніх справ з метою службового використання. В 1982 році в Франфуркті-на-Майні видавництво “Посев” випустило “Словник Арго ГУЛАГа” під редакцією Б. Бен-Якова.[7]. Тоді ж зявилось і Нью-Йоркське видавництво “Словника блатного жаргону в СРСР.” В 1983 році в Нью-Йорку В. Козловський видав “Збірник російських злодійських словників” в чотирьох томах. На початку 90-х років словники “блатного світу” почали друкувати і в Росії.

Жаргонний спадок на початку століття нараховував приблизно тисячі слів і висловів. Протягом десятиліть жаргон змінювався і доповнювався новими словами. Лексичний запас сучасного кримінального світу включає в себе більше десяти тисяч слів і висловів.

Мова кримінального світу розвивалась досить швидко і сумбурно. Деколи якесь нове слово виникало, застосовувалось декілька разів у так званих “малявах” і зникало або забувалось, тому що величезний запас слів повністю використовувати неможливо.

Кримінальний світ ділиться на вузькі спеціалізації: шахраї, грабіжники, фальшивомонетники, наркоторговці тощо. Кожен такий професіональний клан створював свою “рідну феню.” Так, на сьогодні шахраї використовують приблизно п’ятсот термінів і висловів, “домушники” – двісті, грабіжники і наркобізнесмени – близько ста.

Кримінальний жаргон (“арго”) можна визначити як закономірне явище, що відображає специфіку кримінальної субкультури, ступінь організованості і професіоналізації злочинного середовища.

Наявність кримінального жаргону (“арго”) не є чимось винятковим, оскільки професійна мова (жаргон) існує у більшості представників професій (льотчиків, лікарів, співробітників правоохоронних органів) і груп населення (рокерів, панків і т.д.).

Ю. Дубягин вказує на те, що причини виникнення кримінального (“злодійського”) жаргону, криються перш за все в збоченій психології злочинців – рецидивістів, єство яких характеризується особливістю їх особи. Штучно створюючи і вселяючи собі і оточуючим думку про їх винятковість, відданість, незвичність і перевагу над іншими, вони сприяють розповсюдженню думки про нібито дійсну порядність злочинних авторитетів. [21;с.4].

Кримінальний жаргон знаходиться в постійному розвитку. Залежно від регіону значення окремих слів можуть не співпадати. Багато