Не слід плутати “злодійські” і тюремні закони. “Злодійський закон” – це звід неписаних правил і норм, обов’язкових для “злодіїв в законі.” Частина його положень розповсюджується не тільки на “злодіїв в законі,” але і на всіх інших засуджених, ув'язнених і взагалі осіб, що відносяться до кримінальних співтовариств. Ця частина злодійського закону, обов'язкова для всіх інших, називається “тюремним законом.” Таким чином, тюремний закон – це звід норм, правил, заборон і традицій, обов'язкових для всіх засуджених, ув'язнених і т.д., незалежно від їх приналежності до тієї або іншої категорії в “табелі про ранги”. Тюремний закон регулює відносини як між окремими засудженими, ув'язненими і т.д., так і між групами засуджених, ув'язнених; він визначає механізми вирішення виникаючих конфліктів як між окремими особами, так і між групами осіб.

Перебуваючи на волі представники кримінального світу повинні також дотримуватись певних норм “злодійського” і тюремного законів.

Норми “злодійського” закону вимагають від представників кримінального співтовариства відданості і підтримки злодійської ідеї. Неприпустимим є наявність контактів з правоохоронними органами. Також “злодійський” закон вимагає:

Бути чесними по відношенню один до одного, хоча слово “чесність” в кримінальному співтоваристві є поняттям аморфним;

Залучати в своє середовище нових членів, особливо з числа молоді. Саме це правило і створює той негативний, детермінуючий злочинність неповнолітніх, вплив на суспільство ;

Стежити за порядком в виправних установах і СІЗО, встановлювати там владу “злодіїв в законі”;

Обов'язково вміти грати в карти;

З цих основних законів злодійського співтовариства виходять наступні: 1) відмова від співпраці з будь-якими владними структурами. На даний момент воно практично не має сили; 2) ніколи не давати свідчення слідчим і судовим органам; 3) ніколи не визнавати вину у вчиненому злочині; 4) не мати власності і заощаджень; 5) не мати сім'ї; 6) періодично “сідати” в місця позбавлення волі; 7) не брати в руки зброї; 8) не працювати ні за яких умов; 9) “тримати” порядок в зоні, тобто розбиратися у конфліктах, не допускати сварок і т.д.; 10) “гріти” (налагодити постачання) місць позбавлення волі; 11) поповнювати злодійський “общак,” тобто збирати данину, зі всіх засуджених, ув'язнених і інших осіб; 12) шанувати батьків (особливо матір); 13) не перебувати ні в яких партіях, об'єднаннях; 14) учити “правильному життю” молодь, роз'яснювати, що таке “правильні поняття;” 15) не мати прописки (реєстрації); 16) бути чесним в грі в карти між “злодіями в законі.”

Тюремний закон, норми котрого поширюються на всіх засуджених, зобов’язує представників кримінального світу: 1) виділяти частку в “общак”; 2) не можна піднімати руку на “злодія в законі;” 3) поважати старших; 4) поважати батьків; 5) непримиренно відноситись до доносів; 6) не віднімати, що б то не було, у кого б то не було безпідставно; 7) не “пред'являти” кому б то не було звинувачення без доказів; 8) не ображати будь-яким чином; 9) не спілкуватися нецензурно; 10) підтримувати засуджених, що мають сім’ї і дітей; 11) не вступати в секції, тобто не ставати “червоними”; 12) не красти у “своїх.”

Таким чином, можна сказати, що дотримання норм тюремного закону обов'язкове як для “злодіїв в законі,” так і для всієї решти кримінальних елементів, а дотримання окремих положень “злодійського закону” обов'язкове тільки для “злодіїв в законі” і осіб, які прагнуть бути “коронованими.” Як видно багато положень злодійського і тюремного законів співпадають.

Отже можна чітко виділити певні правила, за якими живе кримінальний світ. Так, одним із перших правил злодійського братства є заборона працювати. Тобто на свободі він повинен був всіляко порушувати закон, а на зоні просто сидіти у прямому значенні цього слова. Тільки-но злочинець прибував у зону, він одразу мав потрапити в “отрицали,” тобто порушувати режим і відмовлятись від будь-якої роботи. Але на сьогоднішній день, спостерігається тенденція до відмови від норми, що забороняє їм працювати або спілкуватись з державними структурами. Це пояснюється тим, що виникла ненобхідність налагодження корумпованих зв’язків з чиновниками всіх рівнів. Тепер представники кримінального світу, згідно фактів, які наводить Подлєскіх Г.Ю. навіть прагнуть увійти в депутатський корпус з метою ще більше законспірувати свою злочинну діяльність і отримати недоторканість.[34;с.12-13]. “Нові злодії” в більшості випадків намагаються працювати. Вони засновують різноманітні фірми. Відкривають мережі ресторанів і казино. Разінкін В.С. у свої роботі наводить приклади коли перспективні російські банки запрошували на роботу “злодіїв в законі.” Авторитет отримував посаду керівника служби безпеки банку і сам встановлював для себе місячну зарплату. За це він повертав банку наявні борги. Він не брав у руки Цивільно-процесуальний кодекс. Йому було достатньо назву фірми-боржника і прізвище директора. [35;с.30].

Наступним класичним правилом було правило не мати сім’ї. До 70-х років “злодіям в законі” заборонено було одружуватись, мати дітей і навіть підтримувати зв’язки із батьками. Рідня не повинна була знати місце позбавлення волі. Але сьогоднішні “злодії” відійшли від цього правила.

Таким чином, злочинні авторитети, використовуючи особливості кримінальної субкультури і користуючись своїм особливим становищем в місцях позбавлення волі і утримання під вартою, в своїх цілях добиваються наступного: 1) досягають повного впливу на достатньо нестійке середовище засуджених і ув'язнених за допомогою норм і правил, зведених ними в “закон”; 2)