Найбільше приниження “обіжені” отримують у виховно-трудових колоніях для неповнолітніх і в колоніях загального режиму. Це обумовлено тим, що народ там збирається, як правило, молодий, різкий, безкомпромісний. На строгому ж режимі, а тим більше на особливому “обіженим” відбувати покарання набагато легше. Там вони не піддаються таким приниженням, як у колоніях і на загальному режимі, живуть своїм життям, нікуди не “лізуть”. Обумовлюється це безумовно віком: на строгому і особливому режимах відбувають покарання більш старші засуджені, більш досвідченіші, спокійніші.

Перевід в “обіжені” проводиться в більшості випадків за найтяжчі, з погляду кримінального співтовариства, порушення “тюремного” закону. До таких можна віднести: співпраця з адміністрацією (особливо негласна); крадіжка у “своїх”; беззаконня по відношенню до інших засуджених; неповернення карточного боргу; здійснення з погляду “правильних понять” “негідних” злочинів: зґвалтування, мужолозтво, зґвалтування або вбивство дітей, розпусні дії щодо малолітніх і т.д.

Часто “опускають” працівників правоохоронних органів (особливо міліції ), якщо вони чомусь раптом опинилися в загальній камері. Такі ж дії можуть бути вчинені і проти солдатів внутрішніх військ.

“Опускання” може бути і добровільним. Якщо засуджений сам відчуває, що він вчинив щось несумісне з “тюремним” законом, він може, не чекаючи неминучих санкцій, добровільно перейти в касту “опущених,” тобто перенести свої речі в ту частину приміщення (камери), де розташовується дана “масть.” В цьому випадку звичайно ніяких принижуючих санкцій у вигляді акту мужолозтва або проведення по губах статевим членом (“парафін”) не проводиться. Достатньо того факту, що людина сама визнала своє нове становище.

На сьогоднішній день такий вид покарання, як “опускання,” не вітається і в самому кримінальному середовищі. “Злодії в законі,” інші авторитети в своїх “малявах” (писаних повідомленнях) в зони постійно говорять про те, що необхідно перестати застосовувати цей вид покарання, оскільки цим людина відштовхується від кримінального співтовариства і підштовхується до співпраці з адміністрацією.

Останніми роками в кримінальному співтоваристві з'явилася ще одна “соціальна” група – “молодняк.” В кримінальному середовищі їх називають “шпаною” або “шпанкою,” “відмороженими” або “відморозками.” Ці особи характеризуються практично повним ігноруванням “злодійського” закону, вони набагато більш жорстокі, цинічні і безжальні, ніж “злодії” старої формації. Поступово ця нова градація злочинців відвойовує у “злодіїв в законі” їх території. Так, до кінця 1993 року в м. Москві “злодії в законі” очолювали лише дві з 12 найбільших банд. Інші десять знаходилися під повним контролем “молодняка.”

2.1.3. “Общак.”

Злодійський клан нагадує величезне підприємство з потужним капіталом, досвідченими кадрами, регіональними представниками і статутом. Керує такою “фірмою” “злодійська рада” – “сходка.”

А. Гуров, котрий першим заявив привселюдно про існування організованої злочинності і що очолив перше управління по боротьбі з організованою злочинністю, є, безумовно, одним з найбільших фахівців в цій області, виділяє три різновиди загальних грошових кас, створюваних злочинними співтовариствами, обумовлені двома чинниками їх створення – місцем створення і контингентом користувачів: каси, які створюються з пайових внесків членів організованих злочинних співтовариств, що займаються протиправною підприємницькою діяльністю (в даний час ці каси – “общаки” практично припинили своє існування, оскільки майже не залишилося тих областей, в яких би не розвивалася приватнопідприємницька діяльність на законній основі. Правда, сюди можна віднести різну протизаконну діяльність, що підпадає під певні статті КК, наприклад: організація кубел, різних публічних будинків під маскою масажних кабінетів, випуск порнографічної продукції і т.д.); каси (“общаки”), створювані в місцях позбавлення волі; “общак,” діючий в умовах свободи. Цей вид “общаку” утворюється складнішим шляхом, ніж “общак” в зоні, і складається з наступних джерел: внески різних категорій професійних злочинців (кишенькових злодіїв, квартирних злодіїв, шахраїв, збувачів краденого, збувачів наркотиків і інших категорій), причому внески роблять, як правило, більшість злочинців; різного виду рекет; відрахування за допомогу в стягненні боргів, вирішенні суперечок між підприємцями, здійснення функцій третейського суду і т.д. [15;с.31].

Спочатку “общак” створювався з метою надання допомоги особам, що потрапили в місця позбавлення волі, а також їх родичам. Але за останні декілька десятиріч функції “общаку” сильно змінилися.

Гуров А.І. наводить дані, що існує навіть загальноросійський “общак” і загальна його сума обчислюється сотнями мільйонів доларів.[2;с.17].

Створюється “общак”: для допомоги “злодіям в законі,” іншим авторитетам, їх сім'ям;для допомоги іншим засудженим, ув'язненим; для подальшого розширення злочинного бізнесу; для підкупу представників виконавчої і законодавчої влади (урядовців, депутатів всіх рівнів з метою забезпечення лобіювання інтересів злочинних співтовариств, а також отримання різних пільг і привілеїв для контрольованих злочинними співтовариствами підприємств, фундацій, банків і ін.); для підкупу співробітників органів внутрішніх справ, управління боротьби з організованою злочинністю, установ виконання покарань, СІЗО, прокуратури і судів; для легалізації злочинного бізнесу, поступового його перенесення на “законні рейки”; для створення матеріальної і фінансової бази злочинних об'єднань; для виконання пропагандистсько-психологічної функції; для організації протидії співробітникам пенітенціарних установ.

Необхідно відзначити, що в злочинних співтовариствах значно розвинена розвідувальна і контррозвідувальна організація, що дозволяє з достатньою часткою упевненості знати, на кого можна “наїхати” з метою вимагання прибутку.

Для збереження “общака” виділяються окремі, які користуються довір'ям лідерів злочинного світу особи, яким надаються значні повноваження, аж до ухвалення смертних вироків відносно осіб, що припустилися порушення “фінансової дисципліни”. В установах