Курсова робота

Кримінальна відповідальність

Зміст

Вступ

Зрос-тан-ня зло-чин-нос-ті, що спос-те-рі-га-єть-ся в ос-тан-ні ро-ки, зок-ре-ма ор-га-ні-зо-ва-ної на-силь-ниць-кої та ко-рис-ли-вої, яка вик-ли-ка-на пе-ре-лом-ним пе-рі-о-дом роз-вит-ку Ук-ра-ї-ни і низь-кою ін-ших не-га-тив-них чин-ни-ків, ста-вить пе-ред дер-жа-вою сер-йоз-ні зав-дан-ня що-до бо-роть-би з цим яви-щем. Не-об-хід-но до-би-ва-ти-ся при-пи-нен-ня її зрос-тан-ня, а по-тім і іс-тот-но-го ско-ро-чен-ня. З ці-єю ме-тою вжи-ва-ють-ся по-лі-тич-ні, еко-но-міч-ні, ор-га-ні-за-цій-ні, за-ко-но-дав-чі та ін-ші за-хо-ди.

Однією з важливих задач нашої держави є викорінювання злочинності та всіх причин, що її породжують. Рішення цієї задачі здійснюється спільними зусиллями всіх державних органів, громадських організацій і всіх шарів громадськості. Звідси різноманіття форм і методів, використовуваних у боротьбі зі злочинністю. Зокрема, поряд із застосуванням позбавлення волі до небезпечних злочинців застосовуються покарання, не зв’язані з позбавленням волі, а також заходу суспільного впливу чи примусові міри виховного характеру у відношенні облич малозначні злочини, що зробили, чи злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки.

Прий-нят-тя 28 чер-вня 1996 ро-ку но-вої Кон-сти-ту-ції Ук-ра-ї-ни ство-рює для цьо-го міц-ну за-ко-но-дав-чу ба-зу. Ко-ло зло-чин-них по-ся-гань виз-на-чає без-по-се-ре-дньо кри-мі-наль-не за-ко-но-давс-тво. Щоб це за-ко-но-давс-тво бу-ло до-сить ефек-тив-ним, не-об-хід-но пра-виль-но йо-го зас-то-со-ву-ва-ти.

Кри-мі-наль-не пра-во Ук-ра-ї-ни зна-хо-дить своє ві-доб-ра-жен-ня в кри-мі-наль-но-му за-ко-но-давс-тві, яке яв-ляє со-бою єди-ну нор-ма-тив-ну сис-те-му. Кри-мі-наль-не за-ко-но-давс-тво Ук-ра-ї-ни скла-да-єть-ся з кри-мі-наль-них за-ко-нів, які зве-де-ні в Кри-мі-наль-ний ко-декс.

В нор-мах кри-мі-наль-но-го за-ко-ну сфор-му-льо-ва-ні під-ста-ви і прин-ци-пи кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті. Згід-но з Ос-нов-ним За-ко-ном Ук-ра-ї-ни кри-мі-наль-ній від-по-ві-даль-нос-ті і по-ка-ран-ню під-ля-гає ли-ше осо-ба, вин-на у вчи-нен-ні зло-чи-ну, тоб-то та-ка, що умис-но або з не-о-бе-реж-нос-ті вчи-ни-ла пе-ред-ба-че-не кри-мі-наль-ним за-ко-ном сус-піль-но не-без-печ-не ді-ян-ня.

В даний час, коли в суспільних науках, у тому числі й у юридичної, одержала визнання ідея пріоритету загальнолюдських цінностей, дослідження кримінально-правових відносин здобуває особливе значення. Зараз можна з упевненістю сказати, що взаємини між злочинцем і державою в нашій країні будуються на основі закону.

Реалізація задачі охорони інтересів особистості, чи суспільства держави від злочинних зазіхань припускає застосування судом до осіб, винних у їхньому здійсненні, передбачених законом покарань. Однак, можуть скластися такі умови, при яких не потрібно, щоб винна особа перетерпіло покладання мір кримінальної відповідальності (у тому числі і покарання).

Зрозуміло, реалізація кримінально–правових відносин кримінальної відповідальності допускається тільки при наявності основ, передбачених діючим карним законодавством. У цьому зв’язку, представляється важливим розгляд і аналіз таких основ. Після цього необхідно розглянути ряд норм, що містяться в діючому карному законодавстві.

Розгляд поставлених питань є важливим для визначення значення цього інституту як для обличчя винного в здійсненні злочину, так і для законодавця.

У курсовій роботі представляється надзвичайно актуальним розгляд питання про кримінальну відповідальність, форми її реалізації та її підстави. При постановці питання кримінальної відповідальності першорядно треба дати визначення поняття кримінальної відповідальності.

Да-на ро-бо-та прис-вя-че-на дос-лід-жен-ню по-нят-тя кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті.

Ме-та ро-бо-ти — вивчити поняття та зміст кримінальної відповідальності.

Ме-тод дос-лід-жен-ня — струк-тур-ний та порівняльний ана-ліз.

Під час написання роботи був проведений описовий аналіз правового змісту поняття кримінальної відповідальності, форм її здійснення та підстав кримінальної відповідальності.

Глава I. Поняття кримінальної відповідальності

Виз-на-ча-ю-чи кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність, слід ви-хо-ди-ти з то-го, що во-на є од-ним із ви-дів юри-дич-ної від-по-ві-даль-нос-ті. І хо-ча ос-тан-ня в пра-воз-навс-тві виз-на-ча-ють-ся не-од-на-ко-во, але у вузь-ко-му спе-ці-аль-но-пра-во-во-му зна-чен-ні юри-дич-на від-по-ві-даль-ність трак-ту-єть-ся як від-по-ві-даль-ність рет-рос-пек-тив-на, тоб-то як від-по-від-на ре-ак-ція дер-жа-ви за вчи-не-не в ми-ну-ло-му пра-во-по-ру-шен-ня. З ці-єї точ-ки зо-ру юри-дич-ну від-по-ві-даль-ність мож-на виз-на-чи-ти як вид і мі-ру при-му-со-во-го пе-ре-тер-пін-ня осо-бою, що вчи-ни-ла пра-во-по-ру-шен-ня, пев-них поз-бав-лень дер-жав-но-пра-во-во-го ха-рак-те-ру, які пе-ред-ба-че-ні за-ко-ном.

Роз-різ-ня-ють та-кі ме-ти юри-дич-ної від-по-ві-даль-нос-ті: за-галь-ну пре-вен-цію пра-во-по-ру-шен-ня; по-ка-ран-ня пра-во-по-руш-ни-ка; вплив на сві-до-мість пра-во-по-руш-ни-ка; мо-раль-ну пе-ре-бу-до-ву осо-би; фор-му-ван-ня в лю-ди-ни, яка по-ру-ши-ла нор-ми пра-ва, нас-та-но-ви на пра-во-мір-ну по-ве-дін-ку на-да-лі; ви-хов-ний вплив на ін-ших лю-дей з ме-тою по-пе-ред-жен-ня пра-во-по-ру-шень з їхньо-го бо-ку.

Ме-та юри-дич-ної від-по-ві-даль-нос-ті сво-єю чер-гою виз-на-чає її фун-кції — го-лов-ні нап-рям-ки юри-дич-но-го впли-ву як на пра-во-по-руш-ни-ка, так і на ін-ших осіб, з ме-тою за-хис-ту пра-во-по-ряд-ку і ви-хо-ван-ня суб-’єк-тів пра-ва, що ско-ї-ли чи мо-жуть ско-ї-ти пра-во-по-ру-шен-ня.

Най-ме-ну-ван-ня за-ко-но-дав-чо-го ак-та “Кри-мі-наль-ний ко-декс” пов-ною мі-рою пов-’я-за-но з ро-зу-мін-ням йо-го як зво-ду за-ко-нів про кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність. Ось чо-му не-має ні-чо-го нез-ви-чай-но-го в то-му, що КК час-то звер-та-єть-ся до по-нят-тя “кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність” (нап-рик-лад, ст.ст. 3, 10, 48, 50, 51, 56, 223 КК та ін.). Од-нак КК ні-де не роз-кри-ває зміст цьо-го по-нят-тя, хо-ча і від-різ-няє кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність від кри-мі-наль-но-го по-ка-ран-ня (нап-рик-лад, ст.ст. 3 і 50 КК).

В на-у-ці кри-мі-наль-но-го пра-ва не-має од-ноз-нач-нос-ті в ро-зу-мін-ні кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті: од-ні ав-то-ри ото-тож-ню-ють її з кри-мі-наль-ним по-ка-ран-ням; дру-гі — ха-рак-те-ри-зу-ють кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність як пев-но-го ро-ду обов-’я-зок; тре-ті — роз-гля-да-ють її як кон-крет-ні кри-мі-наль-но-пра-во-ві від-но-си-ни; чет-вер-ті — ро-зу-мі-ють кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність як ре-а-лі-за-цію сан-кції кри-мі-наль-но-пра-во-вої нор-ми; п’я-ті — вва-жа-ють кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність за-суд-жен-ням вин-но-го об-ви-ну-валь-ним ви-ро-ком су-ду за вчи-не-ний зло-чин з приз-нан-ням по-ка-ран-ня або без ньо-го то-що.

По-нят-тя кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті по-вин-но від-по-ві-да-ти ро-до-вим ри-сам юри-дич-ної від-по-ві-даль-нос-ті і ра-зом з тим ха-рак-те-ри-зу-ва-ти-ся сво-ї-ми ви-до-ви-ми, від-мін-ни-ми оз-на-ка-ми ни-ми є та-кі: