З ура-ху-ван-ням вик-ла-де-но-го кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність — це ви-му-ше-не пе-ре-тер-пін-ня осо-бою, що вчи-ни-ла зло-чин, дер-жав-но-го за-суд-жен-ня, а та-кож поз-бав-лень осо-бис-то-го, май-но-во-го або ін-шо-го ха-рак-те-ру, які пе-ред-ба-че-ні кри-мі-наль-ним за-ко-ном і пок-ла-да-ють-ся на вин-но-го спе-ці-аль-ни-ми ор-га-на-ми дер-жа-ви.

Оче-вид-но, що по-нят-тя кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті від-би-ває факт ре-аль-ної вза-є-мо-дії осо-би, яка вчи-ни-ла зло-чин, і спе-ці-аль-них ор-га-нів дер-жа-ви. Та-ка вза-є-мо-дія вре-гу-льо-ва-на нор-ма-ми кри-мі-наль-но-го пра-ва і то-му про-ті-кає в ме-жах пев-них пра-во-від-но-син, які на-зи-ва-ють-ся кри-мі-наль-но-пра-во-ви-ми від-но-си-на-ми. Од-ні ав-то-ри слуш-но вва-жа-ють, що ці пра-во-ві від-но-си-ни ви-ни-ка-ють з мо-мен-ту вчи-нен-ня зло-чи-ну. На дум-ку ін-ших, во-ни ви-ни-ка-ють або з мо-мен-ту по-ру-шен-ня кри-мі-наль-ної спра-ви, або з мо-мен-ту при-тяг-нен-ня осо-би як зви-ну-ва-че-ної, або, на-віть, з мо-мен-ту пос-та-нов-лен-ня об-ви-ну-валь-но-го ви-ро-ку су-ду чи наб-ран-ня ним чин-нос-ті.

Від-по-відь на це та на ін-ші пи-тан-ня за-ле-жить від ро-зу-мін-ня то-го, що яв-ля-ють со-бою ці пра-во-від-но-си-ни, який зміст їх струк-тур-них еле-мен-тів, у чо-му по-ля-гає їх вза-є-мо-дія, в яко-му спів-від-но-шен-ні зна-хо-дять-ся кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність і пра-во-від-но-си-ни, що роз-гля-да-ють-ся, то-що. З мо-мен-ту, ко-ли осо-ба вчи-ни-ла зло-чин, між нею і дер-жа-вою ви-ни-ка-ють пев-ні юри-дич-ні від-но-си-ни, внас-лі-док яких у та-кої осо-би і дер-жа-ви ви-ни-ка-ють вза-єм-ні пра-ва і обов’яз-ки. Зло-чи-нець зо-бов-’я-за-ний бу-ти за-суд-же-ним за вчи-не-ний зло-чин, а та-кож пе-ре-тер-пі-ти поз-бав-лен-ня і об-ме-жен-ня, пе-ред-ба-че-ні кри-мі-наль-ним за-ко-ном. В той же час він має пра-во на те, щоб до ньо-го бу-ла зас-то-со-ва-на та стат-тя КК, яка за-бо-ро-няє вчи-не-не ним ді-ян-ня; щоб по-ка-ран-ня бу-ло приз-на-че-но йо-му в ме-жах сан-кції да-ної стат-ті, вра-хо-ва-ні від-по-від-ні по-ло-жен-ня За-галь-ної і Особ-ли-вої час-тин КК та ін. Дер-жа-ва має пра-во за-су-ди-ти зло-чин-ця і вчи-не-ний ним зло-чин, а та-кож об-ме-жи-ти йо-го пра-во-вий ста-тус стро-ка-ми дав-нос-ті при-тяг-нен-ня до кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті і стро-ка-ми по-га-шен-ня чи знят-тя су-ди-мос-ті, і зо-бов-’я-за-на за-без-пе-чи-ти пра-виль-ну ква-лі-фі-ка-цію ско-є-но-го, приз-на-чи-ти по-ка-ран-ня в ме-жах, вста-нов-ле-них сан-кці-єю стат-ті Особ-ли-вої час-ти-ни КК з ура-ху-ван-ням ха-рак-те-ру і сту-пі-ня сус-піль-ної не-без-пе-ки ско-є-но-го, осо-би вин-но-го, а та-кож об-ста-вин, які пом-’як-шу-ють або об-тя-жу-ють від-по-ві-даль-ність, та ін.

Вза-єм-ні пра-ва і обов-’яз-ки сторін є зміс-том пра-во-від-но-син, що роз-гля-да-ють-ся. Во-ни ви-ни-ка-ють об-’єк-тив-но з ча-су вчи-нен-ня зло-чи-ну. То-му ре-аль-ність прав і обов-’яз-ків суб-’єк-тів кри-мі-наль-но-пра-во-вих від-но-син не за-ле-жить від то-го, чи ви-яв-ле-но зло-чин ор-га-на-ми дер-жа-ви. До-ка-зом цьо-го є хо-ча б те, що стро-ки дав-нос-ті при-тяг-нен-ня до кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті по-чи-на-ють-ся са-ме з дня вчи-нен-ня зло-чи-ну (ст. 48 КК). Про-це-су-аль-ні ак-ти по-ру-шен-ня кри-мі-наль-ної спра-ви, при-тяг-нен-ня осо-би як зви-ну-ва-че-ної або пос-та-нов-лен-ня об-ви-ну-валь-но-го ви-ро-ку не ство-рю-ють кри-мі-наль-но-пра-во-вих від-но-син, а ли-ше кон-ста-ту-ють їх, бо ще до ви-не-сен-ня цих ак-тів між зло-чин-цем і дер-жа-вою вже ви-ник-ли ре-аль-ні юри-дич-ні від-но-си-ни.

Суб-’єк-та-ми та-ких від-но-син є, з од-но-го бо-ку, осо-ба, що вчи-ни-ла зло-чин, а з дру-го-го — дер-жа-ва в осо-бі пе-ре-ду-сім ор-га-ні діз-нан-ня, слідс-тва та про-ку-ро-ра. Да-ні пра-во-від-но-си-ни пос-тій-но роз-ви-ва-ють-ся, уточ-ню-ють-ся за змі-ню-ють-ся внас-лідок дій суб-’єк-тів по ре-а-лі-за-ції їх вза-єм-них прав і обов’яз-ків (нап-рик-лад, зло-чи-нець мо-же з’я-ви-ти-ся із зіз-нан-ням, ак-тив-но спри-я-ти роз-крит-тю зло-чи-ну, від-шко-ду-ва-ти за-по-ді-ян-ня збит-ки та ін., що, в свою чер-гу, по-род-жує у від-по-від-них ор-га-нів і по-са-до-вих осіб обов-’я-зок ура-ху-ва-ти ці об-ста-ви-ни при виз-на-чен-ні мі-ри від-по-ві-даль-нос-ті.

На нас-туп-но-му ста-ні роз-вит-ку пра-во-від-но-син ор-га-ном, що пред-став-ляє дер-жа-ву, вис-ту-пає суд, ос-кіль-ки згід-но з ч. 1 ст. 62 Кон-сти-ту-ції Ук-ра-ї-ни “осо-ба вва-жа-єть-ся не-ви-ну-ва-тою у вчи-нен-ні зло-чи-ну і не мо-же бу-ти під-да-на кри-мі-наль-но-му по-ка-ран-ню, до-ки її ви-ну не бу-де до-ве-де-но в за-кон-но-му по-ряд-ку і вста-нов-ле-но об-ви-ну-валь-ним ви-ро-ком су-ду”. Са-ме об-ви-ну-валь-ний ви-рок су-ду ос-та-точ-но зас-від-чує іс-ну-ван-ня кри-мі-наль-них пра-во-від-но-син, які ви-ник-ли в мо-мент вчи-нен-ня зло-чи-ну. Ви-рок є фор-мою ви-ра-жен-ня дер-жав-но-го за-суд-жен-ня зло-чин-ця та ді-ян-ня, яке він вчи-нив, і кон-кре-ти-зує вид та мі-ру тих поз-бав-лень і об-ме-жень, яким по-ви-нен бу-ти під-да-ний за-суд-же-ний. Та-ким чи-ном, з мо-мен-ту наб-ран-ня чин-нос-ті об-ви-ну-валь-ним ви-ро-ком пра-во-від-но-си-ни до-ся-га-ють сво-го пов-но-го об-ся-гу і виз-на-че-нос-ті. Об-’єк-том та-ких пра-во-від-но-син є ті осо-бис-ті, май-но-ві та ін-ші бла-га осо-би, змен-шен-ня яких пе-ред-ба-ча-єть-ся в сан-кції стат-ті Особ-ли-вої час-ти-ни КК, за якою осо-ба виз-на-єть-ся вин-ною у вчи-нен-ні зло-чи-ну. В по-даль-шо-му, при від-бу-ван-ні за-суд-же-ним по-ка-ран-ня, суб-’єк-та-ми, що пред-став-ля-ють дер-жа-ву в кри-мі-наль-но-пра-во-вих від-но-си-нах, вис-ту-па-ють ор-га-ни, які ві-да-ють ви-ко-нан-ням приз-на-че-но-го су-дом по-ка-ран-ня.

Кри-мі-наль-но-пра-во-ві від-но-си-ни мо-жуть бу-ти при-пи-не-ні і на більш ра-нньо-му ета-пі. Під-ста-ви та-ко-го при-пи-нен-ня мо-жуть бу-ти різ-ни-ми. Це, нап-рик-лад, смерть осо-би, за-кін-чен-ня стро-ків дав-нос-ті (ст.ст. 48, 49 КК), звіль-нен-ня осо-би від кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті (ч. 1 ст. 50, ст. 51 КК та ін.), ви-дан-ня ак-ту ам-ніс-тії або по-ми-лу-ван-ня (ст. 54 КК). З мо-мен-ту при-пи-нен-ня пра-во-від-но-син при-пи-ня-єть-ся і кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність осо-би, яка вчи-ни-ла зло-чин.

От-же, кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність ви-ни-кає з мо-мен-ту наб-ран-ня об-ви-ну-валь-ним ви-ро-ком чин-нос-ті, а при-пи-ня-єть-ся з мо-мен-ту при-пи-нен-ня кри-мі-наль-но-пра-во-вих від-но-син [15, 112]. Та-кий пог-ляд на мо-мент ви-ник-нен-ня кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті не є за-галь-но-виз-на-ним в на-у-ці кри-мі-наль-но-го пра-ва: ба-га-то хто з ав-то-рів вва-жа-ють, що кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність ви-ни-кає на більш ран-ніх ста-ді-ях — з мо-мен-ту вчи-нен-ня зло-чи-ну, по-ру-шен-ня кри-мі-наль-ної спра-ви, зат-ри-ман-ня або Авесту пі-доз-рю-валь-но-го (зви-ну-ва-че-но-го) та ін.

Згідно зі ст. 10 Конституції Україні кримінальній відповідальності підлягають