Не є без-спір-ною са-ма пос-та-нов-ка пи-тан-ня що-до від-по-ві-даль-нос-ті за ті ді-ян-ня, які в про-ек-ті наз-ва-ні те-ро-риз-мом. Те-ро-ризм ста-но-вить со-бою не-га-тив-не со-ці-аль-но-пра-во-ве яви-ще, то-му зво-ди-ти йо-го ли-ше до вчи-нен-ня ви-бу-хів, під-ва-лів то-що не зов-сім ко-рек-тно. Мож-ли-во, вчи-нен-ня яки-хось дій, зок-ре-ма тих, про які йдеть-ся в дис-по-зи-ції про-ек-ту, мо-же охоп-лю-ва-ти-ся по-нят-тям “те-ро-рис-тич-ний акт”, в той час як під те-ро-риз-мом мож-на ро-зу-мі-ти ор-га-ні-за-цію, фі-нан-су-ван-ня, під-трим-ку, ство-рен-ня те-ро-рис-тич-ної гру-пи.

У те-о-рії кри-мі-наль-но-го пра-ва па-нує дум-ка, що зло-чи-ни про-ти гро-мадсь-кої без-пе-ки виз-на-ють-ся за-кін-че-ни-ми вже з мо-мен-ту ство-рен-ня за-галь-ної не-без-пе-ки. З ог-ля-ду на особ-ли-ву не-без-пе-ку те-ро-риз-му, оче-вид-но, що да-ний зло-чин по-ви-нен вва-жа-ти-ся за-вер-ше-ним з по-чат-ку вчи-нен-ня дій, які по-ся-га-ють на гро-мадсь-ку без-пе-ку, або з мо-мен-ту заг-ро-зи їх вчи-нен-ня. Да-ний склад зло-чи-ну по-ви-нен бу-ти фор-маль-ним, тоб-то йо-го нас-лід-ки бу-дуть ви-не-се-ні за ме-жі скла-ду зло-чи-ну.

Го-лов-ним кри-те-рі-єм, за яким від-ме-жо-ву-ють те-ро-ризм від ін-ших спо-рід-не-них, су-між-них зло-чи-нів, є мо-тив. Кри-те-рі-єм по-ді-лу те-ро-риз-му на ви-ди, які заз-на-ча-ли-ся ви-ще, са-ме і вис-ту-пає мо-тив. У те-о-рії кри-мі-наль-но-го пра-ва па-нує дум-ка, яка під-три-му-єть-ся біль-шіс-тю вче-них, що мо-тив є внут-рі-шньою спо-ну-кою до вчи-нен-ня зло-чи-ну [17, 78]. При цьо-му слід чіт-ко від-ме-жо-ву-ва-ти мо-тив і мо-ти-ва-цію вчи-нен-ня те-ро-рис-тич-но-го ак-ту. Нап-рик-лад, у ра-зі вбивс-тва по-лі-тич-но-го лі-де-ра з ме-тою за-ля-ка-ти сво-їх су-пер-ни-ків під час про-ве-ден-ня пе-ред-ви-бор-ної кам-па-нії, дії осо-би, що ке-ру-ва-ла-ся са-ме та-ки-ми мо-ти-ва-ми, по-вин-ні бу-ти ква-лі-фі-ко-ва-на як те-ро-рис-тич-ний акт, тоб-то це є кла-сич-ним про-я-вом по-лі-тич-но-го те-ро-риз-му. Про-те мож-ли-во роз-гля-ну-ти і та-ку си-ту-а-цію, ко-ли вчи-нен-ня зло-чи-ну за-мов-ля-єть-ся осо-бі, яка по-вин-на вчи-ни-ти пев-ні дії (вби-ти по-лі-тич-но-го лі-де-ра) і за це от-ри-ма-ти ви-на-го-ро-ду у виг-ля-ді, нап-рик-лад, гро-шей. За цих об-ста-вин осо-ба-ви-ко-на-вець мо-же ке-ру-ва-ти-ся вик-люч-но ко-рис-ни-ми мо-ти-ва-ми, їй бай-ду-же, що пі-сля цьо-го мо-же ста-ти-ся. От-же, в да-но-му ви-пад-ку го-во-ри-ти про спря-мо-ва-ність умис-лу вин-но-го на вчи-нен-ня те-ро-рис-тич-но-го ак-ту не-мож-ли-во, то-му і йо-го дії ква-лі-фі-ку-ва-ти-муть-ся за від-по-від-ни-ми стат-тя-ми Кри-мі-наль-но-го ко-дек-су, що пе-ред-ба-ча-ють від-по-ві-даль-ність за вчи-нен-ня зло-чи-нів про-ти жит-тя та здо-ров-’я. Про-те осо-ба-за-мов-ник заз-да-ле-гідь пла-нує пев-ну мо-дель по-ве-дін-ки за умо-ви нас-тан-ня то-го ста-ну, на який во-на спо-ді-ва-єть-ся внас-лі-док вчи-нен-ня дій, що за-мов-ля-ють-ся осо-бі-ви-ко-нав-цю. То-му в цьо-му ви-пад-ку дії осо-би-за-мов-ни-ка ма-ють ква-лі-фі-ку-ва-ти-ся за стат-тею, що пе-ред-ба-чає кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність за те-ро-ризм.

Так, зок-ре-ма, в чин-но-му КК Ук-ра-ї-ни від-сут-ня нор-ма, яка пе-ред-ба-ча-ла б кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність за пог-ро-зи що-до осіб, які ко-рис-ту-ють-ся між-на-род-ним за-хис-том. Ця про-га-ли-на пев-ною мі-рою усу-ва-єть-ся в про-ек-ті но-во-го КК Ук-ра-ї-ни, але й тут є де-я-кі упу-щен-ня. Про-ект міс-тить два скла-ди, що ма-ють на ме-ті охо-ро-ну осіб, які ко-рис-ту-ють-ся між-на-род-ним за-хис-том. Це ст. 412 про-ек-ту КК, кот-ра вста-нов-лює кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність за по-ся-ган-ня на жит-тя пред-став-ни-ка іно-зем-ної дер-жа-ви, і ст. 414 про-ек-ту КК, дис-по-зиція якої заз-на-чає та-ке: на-пад на служ-бо-ві або жит-ло-ві при-мі-щен-ня осіб, які ма-ють між-на-род-ний за-хист, а та-кож вик-ра-ден-ня або поз-бав-лен-ня во-лі цих осіб з ме-тою впли-ву на ха-рак-тер їх ді-яль-нос-ті або ді-яль-ність дер-жав чи ор-га-ні-за-цій, які во-ни пред-став-ля-ють, або з ме-тою про-во-ка-ції вій-ни чи ус-клад-нен-ня між-на-род-них від-но-син”. А ч.2 ст. 414 про-ек-ту КК вста-нов-лює кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність за пог-ро-зу вчи-нен-ня дій, пе-ред-ба-че-них час-ти-ною пер-шою ці-єї стат-ті. Але при по-рів-нян-ні ста-тей 412 і 414 про-ек-ту КК пос-тає пи-тан-ня: як-що вста-нов-лю-єть-ся від-по-ві-даль-ність за пог-ро-зи ді-я-ми, що пе-ре-лі-че-ні в ч. 1 ст. 414, то чо-му то-ді не кри-мі-на-лі-зо-ва-ні пог-ро-зи ти-ми ді-я-ми, кот-рі пе-ред-ба-че-ні ст. 412 про-ек-ту і які є знач-но не-без-печ-ні-ши-ми, ніж дії, заз-на-че-ні в ч. 2 ст. 414 про-ек-ту КК Ук-ра-ї-ни? У зв’яз-ку з цим є ціл-ком мож-ли-вим й не-об-хід-ним до-пов-ни-ти ст. 59 КК Ук-ра-ї-ни і ст. 412 про-ек-ту КК Ук-ра-ї-ни час-ти-ною дру-гою у та-кій ре-дак-ції: “Пог-ро-за по-сяг-нен-ням на жит-тя пред-став-ни-ка іно-зем-ної дер-жа-ви з ме-тою впли-ву на ха-рак-тер йо-го ді-яль-нос-ті або на ді-яль-ність дер-жа-ви, яку він пред-став-ляє, або з ме-тою про-во-ка-ції вій-ни чи ус-клад-нен-ня між-на-род-них від-но-син — ка-ра-єть-ся поз-бав-лен-ням во-лі на строк до п’я-ти ро-ків” [10, 99].

Загальні висновки

1. Кримінальна відповідальність є од-ним із ви-дів юри-дич-ної від-по-ві-даль-нос-ті, яка в юридичної літератури визнається як вид і мі-ра при-му-со-во-го пе-ре-тер-пін-ня осо-бою, що вчи-ни-ла пра-во-по-ру-шен-ня, пев-них поз-бав-лень дер-жав-но-пра-во-во-го ха-рак-те-ру, які пе-ред-ба-че-ні за-ко-ном. Пра-во-по-ру-шен-ня, як один із різ-но-ви-дів про-тип-рав-них ді-янь, тяг-не за со-бою рет-рос-пек-тив-ну юри-дич-ну від-по-ві-даль-ність, що є ре-ак-ці-єю дер-жа-ви на пра-во-по-руш-ни-ка і ті ді-ян-ня, які він ско-їв і за які зо-бов-’я-за-ний по-нес-ти пев-ну ка-ру чи стяг-нен-ня з ме-тою вип-рав-лен-ня і пе-ре-ви-хо-ван-ня.

2. Кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність — це ви-му-ше-не пе-ре-тер-пін-ня осо-бою, що вчи-ни-ла зло-чин, дер-жав-но-го за-суд-жен-ня, а та-кож поз-бав-лень осо-бис-то-го, май-но-во-го або ін-шо-го ха-рак-те-ру, які пе-ред-ба-че-ні кри-мі-наль-ним за-ко-ном і пок-ла-да-ють-ся на вин-но-го спе-ці-аль-ни-ми ор-га-на-ми дер-жа-ви. По-нят-тя кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті від-по-ві-дає ро-до-вим ри-сам юри-дич-ної від-по-ві-даль-нос-ті і ра-зом з тим ха-рак-те-ри-зу-ється сво-ї-ми ви-до-ви-ми рисами.

3. По-нят-тя кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті від-би-ває факт ре-аль-ної вза-є-мо-дії осо-би, яка вчи-ни-ла зло-чин, і спе-ці-аль-них ор-га-нів дер-жа-ви. Та-ка вза-є-мо-дія вре-гу-льо-ва-на нор-ма-ми кри-мі-наль-но-го пра-ва і то-му про-ті-кає в ме-жах пев-них пра-во-від-но-син, які на-зи-ва-ють-ся кри-мі-наль-но-пра-во-ви-ми від-но-си-на-ми.

4. Карне покарання не переслідує мети відплати злочинцю. Основне його призначення в тім, щоб виправити, перевиховати правопорушника, попередити здійснення їм нових злочинів. Якщо для досягнення цих гуманних цілей немає необхідності застосовувати дуже строгі заходи кримінально-правового впливу закон передбачає можливість зм’якшення участи засудженого аж до повного звільнення його від покарання.

5. З мо-мен-ту, ко-ли осо-ба вчи-ни-ла зло-чин, між нею і дер-жа-вою ви-ни-ка-ють