Загальновизнаною є одна причина латентності комп’ютерної злочинності: у більшості випадків через небажання підриву репутації потерпілі неохоче повідомляють (якщо роблять це взагалі) правоохоронні органи про факти злочинних посягань на їх комп`ютерні системи.

Проте у цього явища існує багато причин другого порядку. Пропонується звернути увагу на такі, що мало висвітлені у публікаціях: когнітологічний (психологічний, пізнавальний, інформаційний) аспект та пов`язану з цим ентропію (невизначеність через відсутність знань) персоналу, який забезпечує технічний захист інформації в автоматизованих (комп`ютерних) системах, та широкого загалу юристів, у тому числі практичних працівників правоохоронних органів, покликаних професійно вести боротьбу із злочинністю.

Серед працівників підрозділів технічного захисту інформаційних автоматизованих (комп`ютерних) систем (АС), системних адміністраторів локальних АС існує професійний, психологічний феномен, сформований під впливом технічної освіти: фаховий технократичний світогляд, в основі якого лежить сформована думка, що всі проблеми захисту інформації в АС можна вирішити за допомогою переважно комп`ютерних "замків" - програмно-математичних та технічних засобів, тобто за допомогою технічного захисту інформації. Одразу зазначимо, що при дослідженні проблематики не заперечується значимість технічного захисту комп`ютерних систем.

Визначимо ще одну проблему, яка впливає на латентність комп`ютерної злочинності: більшість технократів забувають чи не знають прописної істини - всі інженерно-технічні засоби захисту, що створені розумом і руками одних, з часом (при бажанні або потребі) обов’язково будуть зруйновані чи подолані іншими, особливо коли за це береться декілька людей, зокрема, об`єднаних у злочинну організацію.

Як свідчить практика, отримавши опір технічної системи захисту щодо несанкціонованого доступу до комп`ютерної системи, злочинці шукають нову інформацію для подолання своєї ентропії - нових знань і шляхів вчинення злочину, а зупинити їх може лише державний суд (тобто покарання) чи загроза суду (загроза покарання).

Нерідко злочинці, знаючи таку психологію "захисників" комп`ютерних систем (служб технічного захисту, адміністраторів комп’ютерної мережі) нахабніють настільки, що втрачають пильність, адже переконані, що притягуватися до відповідальності за законодавством не будуть, а, отже, не будуть покарані.

Великого значення у попередженні, виявленні та боротьбі з комп’ютерними злочинами має виявлення і дослідження причин їх вчинення та напрацювання відповідних рекомендацій протидії, зокрема, за участю правоохоронних органів. Але коли потерпілі будуть мовчати про напади на їх комп’ютерні системи, чи можна вести мову про ефективну боротьбу із зловмисниками юридичними засобами? З цього випливає інша проблема: як подолати ентропію у працівників правоохоронних органів, якщо їм не давати інформації і не формувати стимулів до отримання навичок боротьби з комп’ютерною злочинністю.

Дослідження, проведені в Україні, свідчать, що широкий загал фахівців, діяльність яких пов`язана з комп`ютерними технологіями, не мають не тільки відповідних навичок, але й правових знань: як правильно документувати дії порушника; як діяти до втручання у справу правоохоронців тощо. Це зумовлено тим, що в більшості неюридичних вузах правова підготовка, як правило, обмежується єдиною юридичною навчальною дисципліною - «Основи права». До того ж, часто ця навчальна дисципліна не містить тем, які б розкривали юридичну сутність та особливості змісту комп`ютерних правопорушень, зокрема, таких, що визначаються як злочини. З цим пов`язана ще одна проблема - відсутність серед фахівців-юристів, таких, які б могли кваліфіковано, комплексно донести проблематику комп`ютерної злочинності та правових засобів протидії їй. Таким чином, формується замкнене коло щодо подолання соціальної ентропії до протидії комп’ютерній злочинності.

Наступний аспект - це формування правосвідомості окремих індивідів, учасників суспільних інформаційних відносин Недостатній обсяг юридичних знань про особливості суспільних відносин в умовах інформатизації створює інформаційний вакуум при формуванні правосвідомості програмістів-математиків, інженерів-електронників, інженерів-програмістів комп`ютерних (електронно-обчислювальних) систем. Необхідно звернути увагу, що це саме те середовище, з якого, переважно, виходять не тільки фахівці із технічного захисту інформації в АС, а й висококваліфіковані хакери - особи, які нерідко є центральними фігурами вчинення найбільш небезпечних правопорушень із використанням комп`ютерних технологій.

Наступна проблема має відношення до правознавства. Юридичні знання, сформовані за часів, коли комп`ютер був екзотикою, створили комплекс суспільної ентропії в колах правознавців (у тому числі в середовищі працівників правоохоронних органів, суду, прокуратури) до особливостей нових інформаційних правовідносин в умовах комп`ютеризації, інформатизації. Сьогодні критична маса правової інформації до світового емпіричного матеріалу (зокрема, щодо порушення роботи комп’ютерних автоматизованих інформаційних систем) потребує відповідного цілеспрямованого, комплексного, системного наукового осмислення на міжгалузевому науковому рівні. В основному наукові розробки, предметом яких є суспільні інформаційні відносини, в нашій країні проводяться переважно в межах таких традиційних юридичних інституцій, як право інтелектуальної власності, авторське право, антимонопольне право та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності. Це породжує ще одну проблему: недостатній рівень вітчизняних наукових напрацювань щодо боротьби з комп`ютерними правопорушеннями в межах традиційних провідних галузей правознавства: цивільного, адміністративного, кримінального, трудового. Вузько галузевим підходом щодо з`ясування сутності комп`ютерних правопорушень створено ентропію у юристів-практиків щодо інформатизації та ентропію технократів щодо можливостей права у боротьбі з такими правопорушеннями.

Поступ України до інформаційного суспільства зумовив необхідність формування нових багатоаспектних наукових дисциплін – інформаційного права, правової інформатики, тектології (теорії організації) інформаційної безпека. Тобто концептуально слід визначитися, що інформаційна безпека, як предмет дослідження повинна утворюватися в контексті трьох складових: права, інформатики та теорія управління соціальними системами (особливо її складової - теорії організації соціальних систем).

В Україні