досягай 55 років, та чоловіки, які досягли 60 років (у певних випад-ках жінки, які досягли 50 років, чоловіки — 55 років), а також визнані у встановленому порядку інвалідами. Слід мати на увазі, що непрацездатні громадяни, які мають необхід-ний трудовий стаж, забезпечуються державними пенсіями. Тому аліментний обов'язок повнолітніх дітей виникає тільки щодо непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги. Факт нужденності встановлюється судом залеж-но від конкретних обставин справи. Повнолітні діти, які сплачують аліменти на батьків, можуть бути притягнуті до участі в додаткових витратах, викликаних винятковими об-ставинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками, та ін.).
Згідно до статті 90 КпШС України розмір участі кожного з дітей по утриманню непрацездатних батьків, які потребу-ють допомоги, встановлюється судом, виходячи з матеріаль-ного і сімейного становища батьків та дітей, у частковому відношенні до заробітку (доходу), що оплачується щомісяч-но. Крім того, судом враховується можливість батьків отри-мувати аліменти один від одного (мається на увазі, що по-дружжя повинні утримувати матеріально одне одного).
При визначенні суми утримання суд враховує всіх пов-нолітніх дітей даного з батьків, незалежно від того, пред'яв-лена вимога до всіх дітей або тільки до одного чи деяких з них.
Якщо батьки не виконують своїх батьківських обов'язків щодо дітей, то вони і не повинні розраховувати на отриман-ня матеріальної допомоги від дітей у майбутньому, хоча такі вимоги зустрічаються у судовій практиці.
Підставою для звільнення дітей від обов'язків по утриман-ню своїх непрацездатних батьків, які потребують допомоги, і звільнення від стягнення витрат по догляду за ними є вста-новлений судом факт ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків Частина 3 статті 81 КпШС України..
Під ухиленням від виконання батьківських обов'язків по-трібно розуміти результат винної поведінки батьків по ви-конанню та утриманню дітей. З незалежних від них причин батьки можуть протягом тривалого часу не брати участі у вихованні або утриманні своїх дітей. У цих випадках пов-нолітні діти не звільняються від обов'язків по утриманню своїх батьків.
За злісне ухилення ввд сплати аліментів на користь батьків, як і ухилення батьків від сплати утримання на дітей, перед-бачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до одного року або виправних робіт на той же строк Стаття 114 КК України. ().
7. Права батьків і дітей на майно.
Майнові правовідноси-ни між батьками і дітьми
Згідно до статті 77 КпШС України за життя батьків діти не мають права на їх майно, так само як батьки не мають права на майно дітей. Таким чином, батьки мають право належне їм майно продавати, дарувати, передавати до найму, не за-питуючи згоди на це дітей. Батьки можуть також позбавити дітей спадщини за своїм заповітом (за винятком випадків, передбачених статтею 535 ЦК України, — обов'язкова част-ка у спадщині).
Разом з тим батьки не набувають прав на майно дітей. Роздільність майна батьків та дітей обумовлює їх особисту відповідальність по своїх боргах: батьки не відповідають по зобов'язаннях своїх дітей, незалежно від віку останніх, за винятком заподіяної шкоди неповнолітнім, коли його бать-ки зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду.
У неповнолітніх дітей може виникнути право власності на майно в результаті купівлі речей за власні кошти, отриман-ня спадщини, дарування, а також створення його власною працею.
Батьки є законними представниками інтересів своїх не-повнолітніх дггей, і одною з функцій такого представництва є управління їх майном. У зв'язку з цим батьки самостійно вирішують всі питання, пов'язані з володінням та розпоряд-женням майном неповнолітніх дітей, тобто фактично вико-нують права та обов'язки власників майна, діючи в інтере-сах дітей.
Однак вони не можуть передавати належне неповнолітнім Дітям майно у дарунок іншим особам, навіть родичам дитини, заповідати майно дітей, відмовляючись від нього від імені дітей. Управління майном дітей здійснюється батьками без спеці-ального на те повноваження, але їх дії щодо володіння, ко-ристування та розпорядження майном дітей контролюються органами опіки та піклування Ці ж органи розглядають спори між батьками щодо питань управління майном дітей.
Так, наприклад, сім'я з 3-х чоловік вирішила виїхати на постійне місце проживання за кордон і їм потрібно продати приватизовану квартиру, де співвласниками є батьки та 14-річний син. Для укладення договору купівлі-продажу по-трібно взяти для продажу квартири дозвіл органу опіки і піклування, який контролює володіння, користування та розпорядження майном дітей їх батьками.
Батьки управляють майном дітей до досягнення ними пов-ноліття. Після цього діти особисто здійснюють всі права та обов'язки по відношенню до свого майна. Розпорядження батьками майном повнолітніх дітей можливе тільки за зго-дою останніх та за наявності доручення Зобов’язальне право. Теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. О.В.Дзери. – К., 2000. – С.145..
Крім роздільності власності батьків та дітей, у них може виникнути спільна часткова власність, наприклад, у зв'язку з отриманням спадщини за законом чи заповітом. Спільна власність батьків та дітей може існувати незалежно від віку дітей. Відносини з приводу цієї власності регулюються ци-вільним законодавством України. За новим законодавством України між батьками і дітьми та іншими членами сім'ї може виникати як спільна часткова, так і спільна сумісна власність Ст. 17 Закону України «Про власність»..
Список використаної літератури
Кодекс України про шлюб і сім’ю.
Кримінальний Кодекс України від 1 вересня 2001 р.
Зобов’язальне право. Теорія і практика.