Надвідомчість повноважень органів міжгалузевого управління проявляється в тому, що акти, видані в межах їх компетенції, є обов'язковими для всіх органів державного управління та органів місцевого самоврядування, не підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій. Органи міжгалузевого управління несуть відповідальність за стан і розвиток дорученої їм сфери (кола питань) управління. Сфера міжгалузевого управління відображається в найменуванні цих органів: Антимонопольний комітет України, Державна податкова адміністрація і т.п.

Методам управління, які використовуються органами міжгалузевої позавідомчої компетенції, притаманні погоджене прийняття рішень, координація дій відповідних органів в управлінні при виконанні загальнодержавних чи міжгалузевих завдань.

Важливе значення має усунення непогодженості в діях органів виконавчої влади на всіх рівнях протидії, а бажано — і попередження таких негативних явищ, як інфляція, надмірне майнове розшарування населення, скорочення виробництва, нерівномірність розвитку окремих регіонів. Особливо гострою є проблема розбудови економічних зв'язків з країнами СНД в умовах переходу до ринкових відносин.

Міжгалузеву координацію діяльності в межах країни, крім уряду, державних комітетів, служб, адміністрацій України, здійснюють і міністерства з питань, віднесених до їх компетенції. Такі функції, як вже зазначалося, здійснюють Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України і деякі інші.

Політичні й економічні перетворення, що відбуваються в Україні, вимагають істотних змін у структурі уряду і центральних органів виконавчої влади. Це буде здійснюватися відповідно до Програми «Україна — 2010» — першої за роки незалежності стратегічної програми розвитку нашої держави на найближче десятиліття. Відповідно до цієї Програми кількість міністерств буде скорочено. З'явиться багато нових органів міжгалузевого управління: державні комітети житлової і будівельної політики, зв'язку і інформатики, фізичної культури і туризму, адміністрації (енергетична, цінних паперів, нерухомого майна) та інші центральні органи виконавчої влади для здійснення спеціальних (виконавчих, контролюючих, дозвільних та ін.) функцій у відповідних сферах.

Кожному виду міжгалузевого управління властиві свої особливості. Вони стосуються не тільки системи органів державного управління, але й об'єктів управління, характеру прав і обов'язків учасників правовідносин, що виникають у процесі міжгалузевого управління, а також юридичної відповідальності.

У системі державного міжгалузевого регулювання ринкових відносин можна виділити два рівні: макрорівень і мікрорівень.

На макрорівні визначається загальнодержавна економічна політика, установлюються податки і гарантії, визначаються їхні граничні величини, сфера діяльності. Тут зважуються завдання формування ефективних секторів виробництва інвестиційного клімату, фінансування експорту та імпорту з метою захисту вітчизняного товаровиробника. Іншими словами, об'єкт державного міжгалузевого регулювання на цьому рівні — ринок у цілому.

Об'єктом державного міжгалузевого регулювання на мікрорівні (на рівні конкретної економіки) є численні ринки різних видів продукції: промислові, сільськогосподарські, сфера надання послуг тощо. Саме тут вирішується завдання державної підтримки економіки ефективних підприємств, ліквідації чи реорганізації малоефективних господарських об'єктів, організації попереджувального процесу з метою гальмування зростання цін. У ході цієї роботи важливо виділити її господарських суб'єктів, в яких центральний пакет акцій повинен бути закріплений за державою, щоб впливати на рішення, прийняті цими суб'єктами, в тому числі з метою економічної безпеки країни. З макрорівня на мікрорівень делегуються права користування податками, їх справляння у встановлених межах. Державне міжгалузеве регулювання на мікрорівні здійснюється органами, які управляються конкретними галузями економіки і сферою надання послуг.

Контрольно-наглядова діяльність органів міжгалузевого упрвління.

Надвідомчий (функціональний) характер може носити контроль з боку центральних органів виконавчої влади. Завдання покладені на надвідомчий контроль аналогічні завданням відомчого (галузевого) контролю, зокрема, функціональними міністерствами і відомствами (наприклад, Міністерством фінансів, Антимонопольним комітетом, Міністерством праці і соціальної політики й ін.) За своїм змістом надвідомчий контроль центральних органів державної виконавчої влади стосується, як правило, окремих функцій чи конкретних сторін діяльності підконтрольних об'єктів (наприклад, фінансової роботи, дотримання законодавства про охорону праці і т.д.). Так міністерство освіти і науки здійснює надвідомчий контроль щодо питань, пов'язаних з акредитацією навчальних закладів незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості; контролює підготовку науково-педагогічних кадрів, якість і рівень освіти і т.п. Міністерство охорони здоров'я здійснює відповідний санітарно-епідеміологічний контроль; Міністерство юстиції здійснює контроль за відповідністю Конституції і поточними законами, видавані міністерствами і державними комітетами відомчих правових актів, і т.п.

З метою здійснення зазначених спеціальних функцій у структурі міжгалузевих органів державної виконавчої влади утворяться спеціалізовані служби (відділи, управління); наприклад, державна автомобільна інспекція в складі Міністерства внутрішніх справ; Державна санітарно-епідеміологічна служба в системі Міністерства охорони здоров'я й ін.

Поряд зі спеціалізованими контролюючими службами в складі міжгалузевих міністерств і відомств у системі органів державної виконавчої влади функціонують також державні комітети й інші центральні органи зі спеціальним статусом, основним призначенням яких є здійснення спеціалізованого державного контролю. До числа таких органів можна віднести, зокрема, Державний комітет будівництва, архітектури і житлової політики, Державний комітет з охорони державного кордону, Державний комітет стандартизації, метрології і сертифікації; Вищу атестаційну комісію, Головне контрольно-ревізійне управління, Антимонопольний комітет, Державну митну службу, Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку, Фонд держмайна й ін.

Перераховані органи здійснюють спеціалізований контроль у різних сферах управлінської, правоохоронної і правозабезпечувальної діяльності, у тому числі в сфері податкової політики, антимонопольної діяльності, охорони державного кордону, фінансової і банківської діяльності, а також метрологічної, санітарний, екологічний, митний, сертифікаційний контроль, контроль в галузі охорони державної таємниці й інші види контрольної діяльності.

2. Характеристика основних сфер міжгалузевого управління.

управління державним обліком і статистикою.

Зміст управління державним обліком і статистикою може бути яскравим прикладом міжгалузевого державного управління.

Здійснення державного обліку і статистики, створення централізованої