ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:
Міжнародні договори як джерело міжнародного права
ЗМІСТ
Вступ..................................................................................................................3
Розділ 1. Поняття договору як джерела міжнародного права......................6
1.1. Загальна характеристика джерел міжнародного права.....................6
1.2. Договір як джерело міжнародного права...........................................8
1.3. Застосування міжнародних договорів України для
врегулювання приватних відносин із іноземним елементом..........15
Розділ 2. Зовнішньоекономічні договори у міжнародному праві...............20
2.1. Зовнішньоекономічні договори і право застосовуване
до них за законодавством України.....................................................20
2.2. Умови та облік зовнішньоекономічних договорів............................24
2.3. Особливості договірного регулювання окремих
міжнародних операцій.........................................................................26
Розділ 3. Міжнародні договори з питань сімейного, спадкового,
трудового права, міжнародних перевезень та делікту....................35
3.1. Міжнародні договори з питань сімейного права...............................35
3.2. Міжнародні договори у сфері спадкових відносин...........................45
3.3. Міжнародні договори з питань трудової діяльності..........................54
3.4. Міжнародні договори пов’язані з особливостями сучасних міжнародних перевезень......................................................................66
3.5. Зобов’язання з делікту в міжнародних договорах України...............69
Висновки.............................................................................................................75
Рекомендації.......................................................................................................79
Список використаних джерел...........................................................................80
ВСТУП
Наявність міжнародних договорів є особли-вістю джерел міжнародного права. Тому, можна небезпідставно говорити про подвійність джерел міжнародного приватного права. Вона полягає в тому, що, з одного боку, джерелами права є міжнародні угоди, а з іншого - норми законодавства та судова практика окремих держав. Згадана властивість джерел права завжди ви-кликає питання щодо їх юридичної сили. Так, у конститу-ціях держав, інших нормативних актах звичайно закріплюється юридична сила норм конституції держави та актів, прийнятих на її основі, а також міжнародних угод. Питання щодо примату одних норм перед іншими, їх рівноцінності чи визнання як однієї юридичної системи закріплено в конституціях ФРН, Італії, Франції, Тунісу, Сенегалу, Пор-тугалії, Ірландії та ін. У джерелах права деяких держав питання співвідношення юридичної сили норм національ-ного законодавства та міжнародних договорів так і не знайшло вирішення.
У Конституції України вказано, що вона має найвищу юридичну силу, на її основі приймається інше законодавст-во, а чинні міжнародні договори України, згода на обов'яз-ковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнарод-них договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст. 9). У Законі «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991 р. вказано, що укладені та належним чином ратифіковані Україною між-народні договори становлять невід'ємну частину націона-льного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Аналогічною є й ч. 1 ст. 17 Закону України «Про міжна-родні договори України» від 22 грудня 1993 р. Водночас тут же зазначається, що у випадку, коли міжнародним до-говором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законо-давством України, застосовуються правила міжнародного договору України (ч. 2 ст. 17). Навряд чи законодавець був послідовним, викладаючи в такий спосіб правові норми. Адже, проголосивши міжнародні договори частиною наці-онального законодавства України, він одночасно закріпив положення про примат (за певних умов) норм міжнародних угод.
Актуальність обраної для написання теми роботи зумовлена тим фактом, що практика регламентації правовідносин у договірній фо-рмі важлива для держав, оскільки норми міжнародних угод у більшості правових систем є основним джерелом регу-лювання питань, які належать до сфери міжнародного при-ватного права. Міжнародні договори (угоди) досягають та-кого становища тому, що містять уніфіковані норми, які спеціально створюються для врегулювання міжнародних невладних відносин.
Предметом наукової роботи стало вивчення міжнародних договорів як джерела міжнародного права.
Метою роботи є:
- систематизувати і поглибити теоретичні і практичні знання з вибраної спеціальності, навчитись застосовувати їх при розв’язанні конкретних задач;
- осягнути існуючі міжнародному договірному праві проблеми і навчитися розв’язувати їх;
- оволодіти методикою дослідження, узагальнення та логічного викладу матеріалу;
- розвинути вміння самостійно вивчати й узагальнювати законодавчі та наукові літературні джерела, юридичну практику.
Завданням роботи стало дослідження наступних питань:
1) поняття договору як джерела міжнародного права;
2) зовнішньоекономічних договорів у міжнародному праві;
3) міжнародних договорів з питань сімейного, спадкового, трудового права, міжнародних перевезень та делікту.
При дослідженні даної теми наукової роботи використовувалися нормативно-правові акти, а також наукова література.
Структура роботи має наступний вигляд: розділ 1 „Поняття договору як джерела міжнародного права”, розділ 2 „Зовнішньоекономічні договори у міжнародному праві”, розділ 3 „Міжнародні договори з питань сімейного, спадкового, трудового права, міжнародних перевезень та делікту”.
Розділ 1. Поняття договору як джерела міжнародного права
1.1. Загальна характеристика джерел міжнародного права
Під джерелами міжнародного приватного права в юри-дичній науці розуміють, зокрема, форми, в яких знаходить вираження правова норма. Міжнародному приватному праву відомі декілька форм юридичного офіційного буття, існу-вання» норм міжнародного приватного права. Це:
1) внут-рішнє законодавство;
2) міжнародні договори;
3) міжнародні й торговельні звичаї;
4) судова та арбітражна практика.
Іноді джерелом міжнародного приватного права вважа-ють доктрину. Проте у більшості правових систем вона не є джерелом міжнародного приватного, та зрештою, й усіх інших галузей права. Можна вказувати на її допоміжне значення в розвитку й удосконаленні права, в правозастосувальному процесі, особливо, коли мова йде про встанов-лення змісту норм іноземного права. Наприклад, ст. 157 Основ цивільного законодавства СРСР і союзних рес-публік від 31 травня уповноважує суд звертатися до доктрини відповід-ної іноземної держави, якщо виникає необхідність встано-вити зміст норми іноземного права [].
Наприклад, Конституція США прирівнює за юридичною силою міжнародні договори, укладені цією державою, до самої Конституції та національних законів США, а також зазначає, що у разі виникнення протиріч із законами окре-мих штатів ці договори користуються пріоритетом (п. 2 ст. VI). Конституція Франції містить загальне положення, відповідно до якого міжнародні договори та угоди, рати-фіковані чи схвалені у встановленому порядку, після опуб-лікування користуються пріоритетом перед законами Фран-ції за умови застосування