Формуляр сертифіката, зразок якого додається до Гаазь-кої конвенції 1973 р. складається однією з офіційних мов держави, орган якої видає сертифікат, а також французькою чи англійською мовами. Володілець зазначеного документа, який домагається його визнання, надає переклад інформації, що міститься у сертифікаті, за винятком, якщо орган не звільняє його від цієї вимоги.

У міжнародному сертифікаті повинні міститися відомос-ті, відповідно до яких компетентні органи держави засвід-чують можливість особи бути володільцем сертифіката. Наводяться відомості про померлого (дата смерті, дошлюб-не прізвище чи прізвище другого з подружжя, сімейний стан, стать померлого, дата й місце народження), остання відома адреса померлого та його громадянство чи подвій-ність громадянства тощо, останнє звичайне місце проживання у державі - адреса, заповіт, який пред'явлено чи не пред'явлено цьому органу влади, шлюбний договір (пред'яв-лений чи не пред'явлений).

Про володільця сертифіката у цьому документі зазнача-ється така інформація: найменування володільця або його ім'я, адреса (органу чи особи), наявність чи відсутність права вчиняти усі дії стосовно майна й майнових прав. Ор-ган, який видає сертифікат, може вказати право володільця діяти від імені адміністратора спадку, спадкодавця тощо. Зазначаються дії, які володілець не може вчиняти як стосов-но усього майна, так і певної його категорії. Вказуються права стосовно нерухомого майна (відповідно до ст. ЗО Конвенції, про яку йтиметься далі), а також право призна-чити агента. Міжнародний сертифікат може містити й іншу інформацію. Якщо повноваження володільця сертифіката строкові, вказується дата закінчення повноважень, а також дата, якщо така є, набрання сертифікатом чинності. Обов'яз-ковим реквізитом документа є його дата складення. Серти-фікат підписує особа, яка оформила його і особа, яка під-тверджує його від імені органу влади. Підписи засвідчу-ються печатками [].

Міжнародний сертифікат містить перелік дій, що мо-жуть вчинятися стосовно майна та майнових прав. Напроти кожної графи цього переліку може проявлятися заперечення («Ні»). В такому разі володілець документа не вправі вчи-няти цих дій. Тут же застерігається самостійно чи несамо-стійно діятиме володілець сертифіката. Діями, які можуть вчинятися стосовно майна та майнових прав, є такі: отри-мання інформації про спадкову майнову масу та борги, прийняття до розгляду всіх заповітів й інших документів стосовно майна, запровадження превентивних та терміно-вих заходів, стягнення з майна, інкасування боргів й видача дійсної розписки, виконання й змалювання контракту, відкриття, здійснення операцій та закриття банківського рахун-ку, надання позики, позика грошей, оцінювання, продаж, тор-гівля, користування правами акціонера, дарування, пред'яв-лення позову, його оспорювання, досягнення компромісу, вчинення акта розпорядження майном, сплата боргів, від-правлення заповідальних відказів, поділ майна, роздання спадку, очищеного від боргів та заповідальних відказів. За-значений перелік не вичерпний. У ньому можна передбачити й інші дії. Дня визначення володільця сертифіката і його повноважень компетентний орган застосовує право своєї держави, за винятком випадків, передбачених Конвенцією.

Визнання міжнародного сертифіката відбувається шля-хом звичайного оголошення або прийняттям рішення про це компетентним органом. Орган видає сертифікат негайно після оголошення й повідомлення заінтересованих осіб, зокрема, пережившого подружжя, а також після проведення, у разі необхідності, відповідного розслідування. Легаліза-ція сертифіката чи виконання аналогічних формальностей щодо нього не проводиться. Задовільняючи клопотання заінтересованої особи чи органу, компетентний орган по-відомляє про видання сертифіката, його зміст, анулювання, зміну чи призупинення дії.

Акт визнання сертифіката надає володільцю право прий-мати, а так само домагатися прийняття будь-яких захис-них і термінових заходів стосовно спадкового майна з дня набрання сертифікатом чинності й протягом усього строку здійснення процедури його визнання. Однак будь-яка заін-тересована особа може вимагати відміни чи підтвердження цих заходів відповідно до права запитуваної держави (стат-ті 10-12).

У визнанні міжнародного сертифіката може бути від-мовлено у таких випадках. По-перше, якщо сертифікат не є аутентичним або не відповідає зразку, доданому до Кон-венції. По-друге, якщо зі змісту сертифіката не випливає, що він був складений органом влади, компетентним відповідно до норм Гаазької конвенції 1973 р. По-третє, якщо сертифі-кат несумісний по суті з рішенням, винесеним чи визнаним у державі. По-четверте, якщо визнання сертифіката явно не сумісне з публічним порядком запитуваної держави. У Конвенції зазначені й інші підстави для повної чи часткової відмови у визнанні сертифіката, їх перелік вичерпний.

Гаазька конвенція 1973 р. передбачає декілька правил щодо застосування сертифіката та його дії. Зокрема, передбачено, що володілець сертифіката може здійснювати пов-новаження під наглядом відповідно до правил, чинних у запитуваній державі. Крім того, запитувана держава може обумовити вступ у володіння майном, яке знаходиться на її території, сплатою боргів. Обсяг повноважень володільця сертифіката від цього не змінюється (ст. 21).

В окремому розділі Конвенції врегульовані питання, по-в'язані з анулюванням, зміною та призупиненням дії між-народного сертифіката. Наприклад, якщо протягом проце-дури визнання сертифіката повноваження його володільця оспорюються по суті, влада запитуваної держави може при-зупинити тимчасову дію сертифіката, відкласти винесення рішення, і якщо це необхідно, встановити строк, протягом якого у компетентному суді подається позов по суті. Якщо ж повноваження володільця сертифіката оспорюються в суді держави - місці його видачі, влада будь-якої іншої держави ложе призупинити дію сертифіката до кінця судового розгляду. Якщо позов по суті пред'явлений в судах запитуваної держави, або іншої договірної держави, влада запитуваної держави може так само призупинити дію сертифіката до закінчення судового розгляду (ст. 25). У разі анулюван-ня або призупинення