Крім зазначених двосторонніх міжнародних договорів про працевлаштування й соціальний захист громадян дого-вірних держав, 75 квітня 1994 р. державами СНД було під-писано Угоду про співробітництво в галузі трудової мігра-ції та соціального захисту трудівників-мігрантів. Норми цієї Угоди ґрунтуються на основоположних документах ООН в галузі прав людини та принципів, вироблених у ме-жах Міжнародної Організації Праці. Більшість її положень співпадають за змістом із зазначеними положеннями дво-сторонніх договорів про працевлаштування і соціальний захист громадян за участю України. Водночас в цій Угоді вжито термін «трудящий-мігрант», тобто працівник. Це особа, яка постійно проживає у договірній державі, звідки мігрує у іншу з наміром отримати легальну оплачувану ро-боту на умовах трудового договору (контракту).

У зазначеній Угоді передбачено колізійну прив'язку до законодавства держави працевлаштування, при визначенні порядку залучення працівників; кваліфікаційні, вікові та інші вимоги до них. Чисельність працівників, яких прий-мають, визначається на основі двосторонніх угод. Держави-учасниці СНД підтвердили визнання (без легалізації) дип-ломів, свідоцтв про освіту, відповідних документів про на-дання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи, і завірений у встановленому на території держави виїзду порядку пере-клад їх державною мовою країни працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільго-вих підставах і за спеціальністю, взаємно визнається ними. У разі остаточного виїзду трудящого мігранта з держави працевлаштування працедавець видає йому довідку або ін-ший документ, що містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячне [].

Як у двосторонніх договорах, в Угоді зазначено, що відповідно до законодавства держави працевлаштування вирішуються також питання: 1) виїзду працівників на тери-торію держави працевлаштування, перебування та виїзду з цієї території; 2) оформлення трудового договору (контракту); 3) обсягу прав та обов'язків працівника; 4) поширення пільг та компенсацій працівника, вивільненого внаслідок розі-рвання трудового договору (контракту) при ліквідації або реорганізації підприємства (установи, організації), скоро-чення чисельності або штату працівників; 5) про порядок та розмір оподаткування трудових доходів працівників. Дого-вірні держави не допускають подвійного оподаткування зароблених працівниками коштів; 6) соціального страху-вання та соціального забезпечення (крім пенсійного), якщо інше не передбачено спеціальною угодою; 7) медичне обслу-говування; 8) відшкодування працівникові шкоди, завданої каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкод-женням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудо-вих обов'язків, якщо інше не передбачено окремою угодою; 9) організації перевезення тіла і особистого майна померлого на територію держави виїзду; 10) відповідальності особи, яка сприяє таємній або незаконній імміграції; 11) переказу зароблених коштів на територію держави виїзду (з ураху-ванням вимог двосторонніх угод). Працівники і члени їхніх сімей мають право на ввезення та вивезення особистого майна відповідно до чинного законодавства договірних дер-жав або двосторонніх угод.

У вказаній багатосторонній Угоді детально врегульовано вимоги до трудового договору (контракту). Цей документ оформляється державною мовою країни працевлаштування та російською. Вручається контракт працівникові до його виїзду на роботу. У договорі (контракті) повинні міститися основні реквізити працедавця та працівника, професійні вимоги до працівника, відомості про роботу, умови праці та її оплату, тривалість робочого дня і часу відпочинку, умови проживан-ня, порядок покриття транспортних витрат, а також термін дії трудового договору (контракту), умови його розірвання. Тру-довий договір (контракт) не може передаватися від одного працедавця (наймача) іншому. Положення зазначеної бага-тосторонньої Угоди зберігають свою чинність стосовно тру-дових договорів (контрактів), укладених працівниками з працедавцем (наймачем) до закінчення терміну, на який во-ни були укладеш, навіть у разі припинення дії цієї Угоди.

Громадяни України, які постійно проживають на тери-торії іноземної держави, можуть працевлаштуватися в ній на підставі законодавства цієї держави. Ним і визначати-меться їхній трудоправовий статус. У період тимчасового перебування за кордоном громадяни України мають право займатися трудовою діяльністю, якщо це не суперечить чинному законодавству України та країни перебування.

Вітчизняні громадяни можуть працювати за кордоном внаслідок: 1) направлення в іншу державу з метою вико-нання певної роботи; 2) укладення трудового контракту з конкретним працедавцем на виконання обумовленої роботи за певний термін.

Громадяни України виконують роботу за кордоном, пе-ребуваючи у службових відрядженнях, працюючи в посоль-ствах, консульствах, представництвах. Під час виконання трудових обов'язків на них поширюється законодавство України. Водночас окремі питання, скажімо, час відпочинку, можуть регулюватись і нормами іноземного права. Грома-дяни України можуть працювати у змішаних товариствах, підприємствах різних форм власності на підставі укладено-го з ними контракту, підпорядковуючись законодавству держави, визначеному в контракті.

Законодавство України поширюється на спеціалістів, які працюють за кордоном на підставі угод між організаціями різних держав, які, своєю чергою, укладаються на виконання міждержавних договорів економічного, науково-технічного та іншого співробітництва. При цьому працівники залиша-ються у трудових відносинах з організацією, що відрядила їх за Кордон.

Оскільки Україна є правонаступницею СРСР у частині його законодавства, то окремі нормативні акти щодо регу-лювання праці громадян України не втратили чинності й досі. Наприклад, на таких громадян, які працюють за дого-ворами на Шпіцбергені (Норвегія), поширюються пільги та переваги (право на продовження терміну трудового дого-вору та ін.), які діяли під час укладення договору та були встановлені постановою Ради Міністрів СРСР 30 березня 1981 р.

З питань працевлаштування, здійснення своїх трудових і соціальних прав, з питань соціального забезпечення грома-дяни України, працедавці іноземних держав та інші компе-тентні установи повинні керуватися, крім перелічених дво- та багатосторонніх договорів, ще й нормами:

Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць