Складнішими є питання про правонаступництво трьох та більше держав. Так, з питань правонаступництва України стосовно двосторонніх міжнародних договорів, укладених між колишніми СРСР та Чехословацькою Республікою, ще тривалий час проводитимуться міжпарламентські консуль-тації, адже державами-правонаступницями останньої стали Чехія та Словаччина. Вони, як і Україна, відповідно до ст. 34 Віденської конвенції 1978 р., вважаються зобов'язаними за угодами держави-попередниці з огляду на норми міжнаро-дного публічного права.

Правонаступництво може виявлятися і щодо багатосто-ронніх договорів. Так, 1985 р. СРСР уклав міжурядову Угоду з Болгарією, Німеччиною, Румунією і Чехословаччиною про будівництво Криворізького гірничо-збагачуваль-ного комбінату окислених руд. Після розпаду СРСР і роз-поділу його власності 1994 р. було підписано міжурядові Угоди між Україною, Румунією і Словаччиною (правонаступницею Чехо-Словаччини) щодо продовження будівництва вказаного комбінату (ФРН на цей момент вийшла зі складу учасників, а Республіка Болгарія заявила про значне скоро-чення й без того невеликої частки своєї участі).

З багатьма державами Україна, ставши суверенною, укла-ла нові міжнародні угоди. Порядок їх дії на території Укра-їни визначається, зокрема, Законом «Про міжнародні дого-вори України» від 22 грудня 1993 р. Так, статті 7 вста-новлюють форми здійснення трансформації міжнародних угод, ст. 20 - порядок їх опублікування. До цих угод нале-жать:

1. Договори про надання правової допомоги у цивільних та/чи сімейних і кримінальних справах. Норми цих догово-рів вказують обсяг правової допомоги, яка надається гро-мадянам договірних держав та їх юридичним особам і по-лягає в зносинах центральних органів держав, таких як Мі-ністерства юстиції, Генеральної Прокуратури, з метою використання нових процесуальних дій на території держа-ви, наприклад допит свідка, виконання рішення іноземного суду. Норми договорів відсилають до законодавства держа-ви, яке слід застосовувати для вирішення питань про право-та дієздатність фізичної особи, правоздатність юридичної особи, обмеження в дієздатності або визнання особи недіє-здатною, визнання безвісно відсутнім, оголошення помер-лим і встановлення факту смерті, укладення, розірвання та визнання шлюбу недійсним, особисті й майнові стосунки подружжя, правові стосунки між батьками і дітьми, усинов-лення, опіку й піклування, нерухоме та рухоме майно, зобо-в'язання з деліктів, спадкування, трудові правовідносини, визнання й виконання рішення суду [].

Договори про надання правової допомоги у цивільних справах за участю України як суверенної держави були під-писані, наприклад, з:

Китайською Народною Республікою 31 жовтня 1992 р. (ратифікований Верховною Радою України 5 лютого 1993 р., чинний з 22 березня 1993 р.);

Республікою Польща 27 травня 1993 р. (ратифікований 24 травня 1993 р., чинний з 14 серпня 1994 р.);

Литовською Республікою 7 липня 1993 р. (ратифікова-ний 17 грудня 1993 р., чинний з 20 листопада 1994 р.);

Республікою Молдова 13 грудня 1993 р. (ратифікований 10 листопада 1994 р., чинний з 27 квітня 1995 р.);

Республікою Грузія 9 січня 1995 р. (ратифікований 22 лис-топада 1995 р.);

Латвійською Республікою 23 травня 1995 р. (ратифіко-ваний 22 листопада 1995 р.);

Естонською Республікою 15 лютого 1995 р. (ратифіко-ваний 22 листопада 1995 р.);

Монголією 27 червня 1995 р. (ратифікований 1 листопа-да 1997 р.);

Республікою Узбекистан 19 лютого 1998 р. (ратифікова-ний 5 листопада 1998 р.);

Соціалістичною Республікою В'єтнам від 6 квітня 2000 р. (ратифікований 2 листопада 2000 р.);

Республікою Македонія 10 квітня 2000 р. (ратифікова-ний 2 листопада 2000 р.);

Турецькою Республікою 23 листопада 2000 р. (ратифі-кований 5 липня 2001 р.);

Чеською Республікою 28 травня 2001 р. (ратифікований 10 січня 2002 р.);

Грецькою Республікою 2 липня 2002 р. (ратифікований 22 листопада 2002 р.);

Угорською Республікою 2 серпня 2001 р. (ратифікова-ний 10 січня 2002р.).

На стадії опрацювання знаходяться проекти договорів про правову допомогу з КНДР, Іспанією, Португалією. Па-рафований і готовий до підписання договір із СІЛА.

Крім зазначених, Україною 22 січня 1993 р. підписано та 10 листопада 1994 р. ратифіковано (із застереженнями)

Конвенцію про правову допомогу і правовідносини у ци-вільних, сімейних та кримінальних справах з участю дер-жав СНД (далі - Мінська конвенція про правову допомогу 1993 р.).

Ці та інші угоди про правову допомогу регулюють пи-тання щодо її обсягу, компетенції органів юстиції держав. Вони містять як матеріально-правові, так і колізійні норми.

2. Консульські угоди (статути) регламентують, зокрема, повноваження консула щодо правового статусу громадян України, майна, що знаходиться на території консульського округу. Так, Україною укладено консульські конвенції з Угорщиною ЗО травня 1991 р., Румунією 3 вересня 1992 р., Росією 15 січня 1993 р., В'єтнамом 8 липня 1994 р., Корей-ською Народно-Демократичною Республікою 8 липня 1994 р., Болгарією 24 липня 1996 р., Молдовою 5 січня 1997 р., Гру-зією 14 лютого 1997 р., Азербайджаном 24 березня 1997 р., Туркменистаном 29 січня 1998 р., Узбекистаном 19 лютого 1998 р. та іншими державами.

3. Угоди, які спрямовані на регламентацію окремих інс-титутів міжнародного приватного права, розглядатимуться далі. Доречно зазначити, що найбільша кількість угод за участю України укладається з питань зовнішньоекономічної діяльності; взаємного захисту інвестицій; транспортних пе-ревезень; авторського права. Нині для України характерним є укладення регіональних угод в рамках СНД. Такими є, на-приклад:

Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійс-ненням господарської діяльності, підписана Україною 20 бе-резня 1992 р., (ратифікована 19 грудня 1992 р.);

Угода про забезпечення населення лікарськими засоба-ми, вакцинами та іншими імунобіологічними препаратами, виробами медичного призначення і медичної техніки, що виробляються на території держав-учасниць Співдружнос-ті Незалежних Держав, підписана 24 грудня 1993 р. (рати-фікована 26 квітня 1996 р.);

Тимчасова угода країн Співдружності про перевезення пасажирів, багажу залізницею