В окремих випадках з питань укладення зовнішньоеко-номічних договорів (контрактів) застосовують спеціальні нормативно-правові акти. Наприклад, якщо мова йде про військово-технічне співробітництво, застосовують, зокрема, Указ Президента України «Про дальше вдосконалення дер-жавного експортного контролю» від 28 грудня 1996 р. та Положення про державний експортний контроль в Україні, затверджене Указом Президента України від 13 лютого 1998 р., Закон України «Про державне оборонне замовлен-ня» від 3 березня 1999 р.

Відповідно до зазначеного та іншого законодавства пра-ва та обов'язки сторін за зовнішньоекономічним договором (контрактом) визначаються правом країни, обраної сторо-нами під час укладення договору (контракту) або внаслідок подальшого погодження. За відсутності такого погодження застосовується право країни, де заснована, має своє місце про-живання або основне місце діяльності сторона, яка є:

продавцем - у договорі купівлі-продажу;

наймодавцем - у договорі майнового наймання;

ліцензіаром - у ліцензійному договорі;

охоронцем - у договорі зберігання;

комітентом (консигнантом) - у договорі комісії (консиг-нації);

довірителем - у договорі доручення;

перевізником - у договорі перевезення;

експедитором - у договорі транспортно-експедиційного обслуговування;

страхувачем - у договорі страхування;

кредитором - у договорі кредитування;

дарувальником - у договорі дарування;

поручителем - у договорі поруки;

заставником - у договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів (контрактів):

про виробниче співробітництво, спеціалізацію і коопе-рування, виконання будівельно-монтажних робіт застосо-вують право країни, де здійснюється така діяльність, або де створюються передбачені договором (контрактом) резуль-тати, якщо сторони не погодили інше;

про створення СП застосовується право країни, на тери-торії якої СП створюється та офіційно реєструється;

укладених на аукціоні, внаслідок конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводить-ся аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

До прав та обов'язків сторін в інших зовнішньоеконо-мічних договорах (контрактах) застосовується право краї-ни, де заснована чи має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту. В разі приймання виконання за зовнішньо-економічним договором (контрактом) береться до уваги право місця здійснення такого приймання, якщо сторони не погодили інше [].

До вказаного слід додати, що абз. 6 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) від 6 вересня 2001 р. відсилає до матеріального та процесуаль-ного права місця укладення зовнішньоекономічної угоди, застосовуваного до прав та обов'язків сторін, якщо сторони не погодили інше.

Умови, які повинні та можуть бути передбачені зовніш-ньоекономічним договором (контрактом), установлює, зок-рема, Положення про форму зовнішньоекономічних дого-ворів (контрактів) від 6 вересня 2001 р. До істотних умов договору (контракту) належать: назва, номер договору (конт-ракту), дата й місце його укладення; преамбула із зазначенням повного та скороченого найменування сторін та наймену-вання документів, якими керуються контрагенти під час укладення договору (контракту); предмет договору (конт-ракту); кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг); базисні умови поставки товарів (прий-мання/здавання виконаних робіт або послуг), у т. ч. з вико-ристанням Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції; ціна та загальна вартість договору (контракту); умови платежів; умови приймання - здавання товару (робіт, послуг); упаковка та маркування; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; урегулювання спорів у судовому порядку; місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

2.2. Умови та облік зовнішньоекономічних договорів

Донедавна Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими нормативно-правовими актами було встановлено спеціальний порядок підписання зовнішньо-економічного договору (контракту). Він полягав у тому, що зовнішньоекономічний договір (контракт), який укладався від імені юридичної особи, підписувався двома особами: тією, яка мала таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особою, уповноваженою довіре-ністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньо-економічної діяльності одноособове, якщо установчі доку-менти не передбачали іншого (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»). Відповідно до ч. 5 ст. 6 цього ж Закону зовнішньоекономічний договір (конт-ракт) міг бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідав вимогам законів України або міжна-родних договорів України.

Офіційне тлумачення порядку підписання зовнішньо-економічного договору (контракту) було зроблено Консти-туційним Судом України у 1998 р.1 Воно полягало в тому, що встановлений ч. 2 ст. 6 Закону «Про зовнішньоекономіч-ну діяльність» порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту), за яким від імені суб'єктів зовніш-ньоекономічної діяльності договір (контракт) підписують дві особи, є обов'язковим для будь-якого зовнішньоеконо-мічного договору (контракту), що укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, крім випадків, коли таким суб'єктом є фізична особа. Конституційний Суд вказав, що цей порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) має бути дотриманим незалежно від того, укладається договір шляхом складання одного доку-мента чи кількох документів, можливість чого передбачена Цивільним кодексом України [].

Окремі види зовнішньоекономічних договорів (контрак-тів) з 22 листопада 1994 р. підлягають обліку (реєстрації) в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України та уповноважених ним органах відповідно до Ука-зу Президента України «Про облік окремих видів зовніш-ньоекономічних договорів (контрактів) в Україні» від 7 ли-стопада 1994 р. (в редакції від 17 листопада 1994 р.) . Вста-новлений порядок обліку (реєстрації) контрактів виконує декілька функцій, зокрема сприяє контролю за надходжен-ням валютної виручки в Україну.

Реєстрації підлягають зовнішньоекономічні договори (кон-тракти), укладені суб'єктами зовнішньоекономічної діяль-ності України всіх форм власності, предметом яких є товари, зазначені в переліках, що затверджуються в установлено-му порядку вказаним Міністерством України. До них нале-жать:

товари, відносини з реекспорту яких регулюються чин-ним законодавством України та міжнародними договорами України;

товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами України передбачено добровільні обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;

товари походженням з України, щодо яких здійснюються антидемпінгові процедури;

товари походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується, контингентується, ліцензується