Право на проведення товарообмінних операцій мають усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України, ке-руючись при цьому законодавством України. Кабінет Мі-ністрів України може заборонити проведення товарообмінних операцій, предметом яких є товари (роботи, послуги). У бартерному договорі зазначається загальна вартість това-рів, що імпортуються, чи загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором з обов'яз-ковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Націо-нальним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Товари, що є предметом бартерного договору, оцінюють-ся з метою створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, для митного обліку, визначення страхових сум, оцін-ки претензій, застосування санкцій. Для оцінки товарів (ро-біт, послуг) застосовують ціни, що визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних за-садах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення бартерних договорів. У випадках, передбачених законодав-ством України, контрактні ціни визначаються вказаними суб'єктами відповідно до індикативних цін.

Товари, що імпортуються за бартерним договором, підля-гають ввезенню на митну територію України у строки, зазна-чені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної мит-ної декларації на експорт) товарів./ що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним дого-вором робіт, послуг - з дати підписання акта або іншого до-кумента, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Керуючись прагненням розширювати торговельні відно-сини й співробітництво, виходячи з принципів рівноправ-ності та взаємної вигоди, і з метою ефективнішого викори-стання економічних і торговельних можливостей суб'єктів господарювання, держави укладають міжнародні договори про торговельно-економічне, науково-технічне співробіт-ництво, платежі, реекспорт, захист інвестицій тощо. Пред-метом їх регулювання можуть бути: 1) принципи співробіт-ництва держав у певній сфері; 2) конкретні питання спів-праці.

До першої групи договорів належать, наприклад, Декла-рація про економічне співробітництво між Україною та Ка-надою 1992 р.; Угода з Росією про реалізацію режиму віль-ної торгівлі 1994 р.; Угода з Таджикистаном про вільну тор-гівлю 2001 р., Угода про вільну торгівлю з Македонією 2001 р.; двосторонні угоди з Туркменистаном, Іраном про основні принципи торгово-економічного співробітництва 1997 р.; Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією 1997 р. Україна має намір приєдна-тися до Угоди про створення зони вільної торгівлі у Центральній Європі (її укладено Польщею, Угорщиною, Че-хією, Словаччиною, Словенією; до неї прагнуть приєднатися держави, що входили до Ради економічної взаємодопомоги). Змістом цієї Угоди є скасування митних кордонів, посилення товарообігу, розвиток потенційних можливостей взаємови-гідного співробітництва. Угода про співпрацю між Украї-ною та Європейським Союзом, процес ратифікації якої на-ближається до завершення, містить принципи співробітни-цтва нашої держави із вказаною спільнотою держав.

До другої групи договорів належать, наприклад, торго-вельно-економічні угоди з Кубою, Хорватією 1991 р., з Бол-гарією, Естонією, Іраном, Єгиптом, Китаєм, Угода про державний кредит з Китаєм, Взаємна домовленість про на-дання гуманітарної допомоги з Австрією 1992 р., з Кана-дою про економічне співробітництво; про торговельні та комерційні відносини 1995 р., з Норвегією 1998 р., торго-вельна угода з Марокко 2001 р. Довгостроковим є Договір між Україною і Російською Федерацією про економічне співробітництво на 1998-2007 роки від 27 лютого 1998 р. Низка питань паливно-енергетичного комплексу України та Росії вирішується в Угоді між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво у розвитку пали-вно-енергетичних комплексів, підписаній 7 вересня 1994 р. та затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1995 р.

Загалом угоди про торговельно-економічне співробіт-ництво укладено більше ніж із 50 державами. Ратифіко-вано угоди про вільну торгівлю з Азербайджаном, Біло-руссю (а також Протокол про вилучення з режиму вільної торгівлі до Угоди з Білоруссю), Вірменією, Грузією, Есто-нією, Казахстаном, Латвією, Молдовою, Росією, Туркменістаном, Узбекистаном. Таку ж Угоду підписано з Лит-вою. До вказаної групи актів належать і протоколи, в яких знаходять свій розвиток угоди про торговельно-економіч-ний та інші види співпраці. Такими є, наприклад, Прото-кол про поставки товарів та надання послуг, підписаний урядами України та Болгарії 11 березня 1993 р. на вико-нання Угоди між цими державами про торговельно-еко-номічне співробітництво та платежі від 5 жовтня 1992 р.; Протокол, підписаний між Україною та Російською Феде-рацією на виконання багатосторонньої Угоди про реекс-порт товарів та порядок видачі дозволу на реекспорт від 15 квітня 1994 р [].

Угоди цієї групи укладаються переважно на короткий термін. Такими були договори з Молдовою про розвиток торговельно-економічного співробітництва на 1993, 1994 рр., Протокол погодження взаємних поставок продукції та ра-хунків між підприємствами України та міжнародним кон-церном «Ламінат», «Молдавізоліт» 1993-1994 рр. та ін.

Прикладом детальної регламентації договірних питань є Угода відносно рибного промислу в економічній зоні архі-пелагу Кергелен, підписана урядами Французької Респуб-ліки та України 1992 р. В ній вказано: джерела визначення економічної зони архіпелагу Кергелен; відсилання до зако-нодавства Франції під час проведення рибальства у цій зоні суднами під прапором України; порядок отримання від французьких компетентних державних органів суднами риболовного флоту України ліцензій на здійснення проми-слової діяльності, дозволу на захід у порт і на стоянку на якорі у французьких територіальних водах біля