Останнім часом спостерігається посилення міжнародного двостороннього співробітництва України з багатьма держа-вами. Наприклад, результатом співробітництва з Угор-щиною стали понад двадцять угод з торговельно-економіч-них питань та інших, укладених з 1991 по 1999 рр. Це, зок-рема, Угода про торговельно-економічні зв'язки та науково-технічне співробітництво від 31 травня 1991 р., Угода про економічне, науково-технічне та виробниче співробітницт-во від 26 лютого 1993 р., Меморандум між Урядом України та Урядом Угорської Республіки про напрями розвитку економічних зв'язків та лібералізацію двосторонніх торговельно-економічних відносин від 11 листопада 1997 р. Це й низка угод, норми яких регулюють правовідносини у конк-ретній сфері діяльності (інвестування, перевезення тощо). Вже кілька років зовнішньоекономічними відомствами Ук-раїни та Угорщини обговорюється можливість укладення угоди про вільну торгівлю.

Угоди про торговельно-економічне співробітництво мо-жуть мати норми про певний вид режиму щодо товарообмі-ну та інших форм економічних зв'язків. Здебільшого це режим найбільшого сприяння. Він може надаватися сто-совно мита і податків, консульських зборів і податків, які будуть або можуть бути застосовані до імпорту, експорту, транзиту і зберігання товарів, способів їхнього стягнення, а також щодо митних процедур і формальностей. Так, держави-учасниці договору часто звільняють від мита, подат-ків і зборів:

1) у разі ввезення на свою територію зразків будь-яких типів товарів, які походять з території іншої договірної держави, якщо вони призначаються виключно для оформ-лення заявок на товар, представлений цими зразками;

2) каталоги, прейскуранти, торговельну інформацію та рекламні матеріали включно з кіноплівками;

3) товари й предмети, призначені для ярмарок і виста-вок;

4) предмети, прилади, матеріали та інструменти для до-слідів, випробовувань та ремонту;

5) обладнання й прилади, призначені для проведення монтажних, пусконалагоджувальних та інших видів робіт, що підлягають подальшому вивезенню;

6) предмети й матеріали, призначені для забезпечення робіт, у т. ч. й такі, що є частинами створюваних об'єктів;

7) майно та засоби, що ввозяться як частина статутного фонду СП;

8) марковану тару, яка імпортується для наступного її наповнення.

Договірні держави можуть погодитися надати одна од-ній режим найбільшого сприяння з усіх питань, пов'язаних з морським і повітряним сполученням. Зокрема, судна під час виходу, входу та перебування в портах можуть корис-туватися найбільш сприятливими умовами, що їх обидві держави нададуть суднам під прапором третіх держав. В угодах можуть зазначатися сфери чи регіони торговельно-економічної діяльності, що на них держави не поширюва-тимуть режим найбільшого сприяння, як-от: на пільги та переваги, що надаються з метою полегшення прикордонної торгівлі або випливають із митних союзів, інших форм еко-номічної інтеграції тощо.

Договори можуть установлювати дискримінаційний режим для юридичних осіб та організацій. При цьому ха-рактер їхнього капіталу - приватний, державний чи зміша-ний - значення не має. Це потверджується й нормами на-ціонального законодавства. Так, у ч. 2 ст. 38 Закону України «Про інформаційні агентства» зазначено, що міжнародни-ми договорами, ратифікованими Україною, може передба-чатися пільговий порядок розповсюдження продукції інфор-маційних агентств.

Держави-учасниці договорів можуть надавати одна од-ній необхідні пільгові умови для оформлення, запису або перенесення у відповідний реєстр(и) промислової власнос-ті патентів, марок, торгових найменувань, позначень місця походження, які охороняють товари, відповідно до своїх законодавств із дотриманням міжнародних угод.

Розділ 3. Міжнародні договори з питань сімейного, спадкового, трудового права та делікту

3.1. Міжнародні договори з питань сімейного права

Оскільки матеріально-правові норми держав стосовно укладення шлюбу, його розірвання, призначення аліментів (наслідок розлучення та роздільного проживання подружжя, стосовно опіки і піклування, усиновлення, аліментних зобов'язань на користь дітей та інших питань є дуже різно-манітними, то виникають колізії, які вирішуються з допо-могою уніфікованих норм міжнародних договорів. Для шлюбно-сімейного права характерною є уніфікація не ма-теріально-правових норм, а колізійних. Це засвідчують, зо-крема, перші Гаазькі конвенції: про врегулювання колізій законів у сфері укладення шлюбу 1902 р., про врегулювання колізій законів і про юрисдикцію стосовно розірвання шлюбів та судового розлучення подружжя 1902 р., про колізії законів стосовно особистих та майнових відносин подружжя 1905 р., про врегулювання опіки над неповнолітніми 1902 р., про обмеження дієздатності повнолітніх та піклування над ними 1905 р. Учасниками цих конвенцій були, зокрема, Угорщина, Польща, Румунія [].

Із середини століття кількість міжнародних договорів збільшується. Одним з перших документів цього періоду є Конвенція про стягнення за кордоном аліментів від 31 груд-ня 1956 р. Цей універсальний договір, відкритий для підпи-сання як державами-учасницями ООН, так і іншими дер-жавами, був прийнятий для полегшення провадження судо-вих справ та стягнення за кордоном аліментів. Конвенція врегулювала механізм передання прохання про стягнення аліментів з відповідача, передання рішень та інших судових постанов у договірну державу, від якої залежить виконанім цих документів. Конвенція встановила національний режим щодо сплати витрат і мит, запроваджених для резидентів чи громадян держави, у якій відбувається провадження по справі. Учасницями цієї Конвенції є деякі держави Східної Європи.

З метою дотримання прав людини та її основних свобод, ООН запропоновано багатосторонню Конвенцію про згоду на взяття шлюбу, шлюбний вік та реєстрацію шлюбів від 7 листопада 1962 р. (набрала чинності 9 грудня 1964 р.). Учасницями цієї Конвенції є майже 40 держав - Австрія, ФРН, Великобританія, Канада, Мексика та ін. Україна