Науковий реферат на тему:

Морально-професійна деформація та її профілактика в діяльності працівників міліції.

План.

1. Форми та рівні професійної деформації.

2. Причини й умови морально-професійної деформації співробітників ОВС.

3.Профілактика морально-професійної деформації співробітників ОВС.

Література:

1.Куличенко В.В., Столбовой В.П. Профессиональная деформация сотрудников уголовного розыска: сущность и пути профилактики. - К., 1991.

2. Кудрявцев В.Н., Бородин С.В., Нерсесянц B.C. Социальное отклонение. -М., 1989.

3. Медведев B.C. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ. - К., 1997.

4. Джини Грехем Скотт. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991. -186с.

5.Карташев С. Конфликтология // Экология преступности. - Кишинев,

1996.-480 с.

6.Уч. пос. - Харьков: Ун-т внутр. дел, 1997. - 355 с. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов -М., 1997.-327 с

Той факт, що професійна деформація — явище об'єктивне існуюче, супутнє розвитку людини в його професійній діяльності — цей факт вже усвідомлений не тільки в наукової, але і художньо-публіцистичній літературі. У романі «Безсоння» письменник А. Крон створює яскравий художній образ цього багатоликого явища: дільничний лікар, що підозрює кожну людину в симуляції; вчитель у школі, що розглядає учнів свого класу як потенційно не здатних до самостійного навчання без його допомоги; співробітник міліції — щиро думає, що в кожного «не без рильця в пусі».

Природно, констатація професійної деформації в суспільній думці і наукове розуміння її специфіки — далеко не співпадаючі речі. Разом з тим очевидно й інше — на відміну від інших професій, де деформація одного працівника не «кидає тінь» на його колег і не нівелює соціальну цінність їхньої праці, у діяльності співробітників міліції таке явище в принципі неможливо. Помилки одного персоніфікуються в суспільній свідомості як недоліки всіх співробітників, породжуючи відповідний стереотип — «там усі такі».

Тому вивчення професійної деформації співробітників міліції — безумовно актуальна задача. В даний час не можна, очевидно, посилатися на той аргумент, що більша частина працівників міліції — чесні принципові люди, що професійно виконують свій службовий і професійний обов’язок.

Показові слова оперуповноваженого карного розшуку Финеева, що став на шлях зрощування зі злочинністю: «Я прийшов у міліцію бороти зі злочинністю і раптом побачив, що багато злочинів покриваються в самім відділенні». Подальша життєва еволюція Финеева спричинила зловживання по службовій лінії, а згодом і убивство. Після звільнення з органів внутрішніх справ за «дискредитацію звання працівника міліції» пішло здійснення розбійного нападу на інкасатора, у результаті якого Финеев і Книгин убили трьох чоловік і двох ранили».

Таким чином, постановка проблеми професійної деформації аж ніяк не данина моді, чи ж відповідь на «кон'юнктуру часу. Ця проблема існувала з часу виникнення міліції й існує дотепер, саме як негативна альтернатива, закладена в механізмі професійної діяльності міліції, що переповнена конфліктними ситуаціями. Природно, виникають закономірні питання: які стан і ступінь наукової розробленості цієї проблеми? По якому, образно говорячи, «науковому відомству» проходить її компетентний розгляд? Чи можливо уникнути деформації, працюючи, приміром, в апараті карного розшуку, де основний об'єкт діяльності — злочинці? Як співвідносяться об'єктивні умови, що визначають деформацію і суб'єктивне волевиявлення самих його співробітників? Нарешті, які напрямки профілактики деформації в існуючих матеріальних, економічних і організаційних умовах діяльності карного розшуку?

.... У найбільш загальному виді професійну деформацію можна визначити як зміна характеру і результатів професійної діяльності співробітників органів внутрішніх справ, їхніх службових і позаслужбових відносин у колективі, розвиток в духовному світі співробітників негативних морально-психологічних рис характеру. Деформація свідомості представляє в остаточному підсумку відображення тих перекручувань, що проявилися в професійній діяльності й у різноманітних відносинах, що виникають на її основі. У цьому змісті деформація свідомості— і. результат, і одночасно передумова загальної деформації. Не існує фатальної зумовленості професійної деформації для кожного з працюючих в органах внутрішніх справ. Тільки від волевиявлення конкретного індивіда залежить ступінь його стійкості деформуючому впливу з боку об'єктивних факторів, якими наповнена його професійна діяльність. У зв'язку з цим можна говорити про наявність визначеної «межі допустимості професійної деформації», що представляє комплекс властивих конкретній людині професійних і морально-психологічних якостей, що дозволяють ефективно виконувати службові обов'язки. Різноманіття життєвих ситуацій, рівень розвитку навичок і здібностей особистості, конкретні умови виконання службового обов’язку можуть приводити співробітників міліції до зовсім протилежних наслідків: удосконалюванню психічних властивостей, необхідних для в даній діяльності, і до появи професійної деформації.

У практичній роботі найчастіше змішуються два різнорідних явища: професійно деформовані співробітники, по суті безпомічні і не підготовлені до конфліктних і стресових ситуацій, з одного боку, і співробітники, називані «професіоналами», тобто працівники, що свідомо використовують професійно-тактичні і психологічні прийоми впливу на злочинця в рамках, дозволених законом.

Професійній діяльності співробітників органів внутрішніх справ властиві наступні основні елементи: предмет діяльності, суб'єкт діяльності, зміст (мета і задачі), форми, засобу, методи і результат діяльності. Кожний з елементів специфічно виявляється в діяльності інших підрозділів і, одночасно, піддається процесу деформації в різному ступені.

Працівник міліції знаходиться з різними категоріями злочинців у постійному контакті, впливаючи, з одного боку, на їхню свідомість і поводження як представник влади, а з іншого боку — сам піддається зворотному впливу. У першому випадку елементи професійної деформації виражаються в установці, коли сприйняття людей, що підозрюються в здійсненні злочину з самого початку упереджене без достатніх доказів їхньої провини. Аналогічно залучаються до справі, потерпілі, випадкові свідки можуть бути необ'єктивно і упереджено оцінені співробітником міліції, що проводить дізнання.

Така психологічна «обвинувальна обстановка» виникає внаслідок порушення принципу