людини, одягненого у форму працівника міліції, такої допомоги й очікують у першу чергу.
Часто поряд із сумлінністю стосовно своїх обов'язків указують на необхідність для працівника міліцій таких якостей, як чуйність, чуйність, співпереживання. Це не випадково. Ці риси морального обличчя розкривають високу гуманістичну мету роботи міліції, здатність кожного її співробітника бути не тільки байдужим виконавцем нормативних актів, але і вміти бути уважним і чесним, тобто завжди залишатися людиною, завжди й у будь-яких ситуаціях.
Багато здивувань, засмучень і навіть гніву викликає співробітник необов'язковий, неорганізований, той, хто може і завірити в чому завгодно, і наобіцяти багато чого, але рівно нічого не зробити. Тому сумлінність працівника міліції — це і його персональна відповідальність. «Бути людиною,:— писав Антуан де Сент-Екзюпері,— значить почувати свою відповідальність». Безвідповідальність співробітника чревата його безпорадністю а гострими конфліктними ситуаціями, невмінням і неготовністю до самостійних оперативних дій. І навпаки, відповідальний працівник ініціативний, здатний у будь-якій неортодоксальній ситуації мобілізувати себе і людей на пошук оптимального рішення. Таким чином, деформація моральної свідомості виявляється в таких формах, як:
байдуже, формальне відношення до людей, відсутність співпереживання і жалю;
безпринципність;
безчесність, корисність, безсовісність, байдужність до особистості, об'єкту професійної діяльності;
свідоме порушення основних принципів моралі: колективізму, гуманізму, патріотизму і її норм (обов’язку, совісті, відповідальності, честі і достоїнства);
низький професійний рівень знань;
мстиве, злісне, підозріле відношення до людей;
неправильне розуміння владних повноважень, зловживання ними й ін.
Деформація свідомості виявляється й в усвідомленні співробітником змісту і призначення його роботи, ідеалів життя.
Причини й умови морально-професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ
Так, серед об'єктивних причин можна відзначити:
Специфічність професійної діяльності, постійні фізичні і психічні перевантаження, перевтома, негативні наслідки конфліктних і екстремальних ситуацій, що таять небезпеку для життя і здоров'я, дефіцит відпущеного часу.
Постійний контакт зі злочинним середовищем, негативним впливом злочинця, що розтліває, співробітників.
Недоліки в організації і керуванні діяльністю (недосконалість звітності, взаємодія служб, «процентомания»).
Негативний вплив товаришів по роботі, що допускає зловживання владними повноваженнями, формалізм і байдужість до людей, халатне відношення до службових обов'язків.
Відсутність систематичного і діючого контролю – з боку керівництва і безпосереднього начальника за діяльністю співробітників.
Неналежне оперативно-технічне оснащення.
Несприятливі побутові умови і сімейні відносини.
Помилки в підборі, розміщенні і вихованні кадрів
Прорахунки у вихованні працівників (неуважність або формальне виконання).
Серед суб'єктивних причин можна виділити:
Низький службово-професійний рівень і небажання удосконалювати професійні якості (самозаспокоєність, зниження самокритичності, переоцінка свого професійного Досвіду).
Розгубленість, психологічна непідготовленість до роботи, відсутність навичок і умінь контролювати своє поводження, бажання будь-яким способом зняти психологічне навантаження (розхитаність, зловживання спиртними напоями)..
Несприятливий морально-психологічний клімат у колективі, відсутність єдності інтересів особистості і всього колективу.
Недостатня розвиненість морально-ділових і вольових якостей співробітників.
Невміння відокремлювати інтереси справи від інтересів кар'єри схильність до корпоративності, групівщині, а часом і позиція власної винятковості.
Невміння працівників раціонально організовувати робочий час, а також знімати фізичні і психологічні стреси, відволікатися від негативних емоцій у позаслужбових відносинах і в родині.
Розподіл причин на об'єктивні і суб'єктивні умовно, вони взаємодоповнюють друг у друга.
Суб'єктивні недоліки одного працівника згодом можуть зробити істотний вплив на інших співробітників. Досить чітко це виявляється в наявності так називаного «правового ухилу» у деяких співробітників, разуверившихся в можливостях ефективної боротьби зі злочинністю й виправдовуючих своє халатне і безвідповідальне відношення до роботи посиланнями на те, що, мов, найсуворіше дотримання законності не дає їм «простору» для боротьби зі злочинцями. Нерідко ця, здавалося б, необразлива світоглядна установка одного співробітника уражає свідомість і інших, із суб'єктивної причини професійної деформації переростає в об'єктивну причину. Чи ж протилежний приклад: «лівий ухил» окремого оперативного працівника: розкрити злочин «за будь-яку ціну», коли «усі засоби гарні». Такі співробітники звичайно упевнені у своїй непогрішності, безпомилковості дій, що починаються ними,, вважають, що процесуальні норми «писані не для них»,, надмірно перебільшують власний практичний досвід.
Крім відзначених причин доцільно, на наш погляд, виділити групу факторів, вплив яких у комплексі підсилює настання або «уповільнення» причин професійної деформації.
1. Юридичні:
- недосконалість карно-процесуального законодавства;
- нечітка урегульованість оперативної роботи;—
відсутність юридичних гарантій, що обмежують співробітників органів від протизаконних наказів і вказівок начальників.
2. Економічні:
відсутність чітких економічних стимулів;
зрівнялівка в оплаті;
неефективність стельових звань;
можливість витягу побічної матеріальної й іншої вигод у повсякденній роботі;—
недостатня технічна оснащеність (ЕОМ, комп'ютерною технікою, автотранспортом і т.д.);—
відсутність зробленої матеріально-технічної бази.
3. Організаційні:
слабкий підбор у розміщенні кадрів;
слабкий контроль з боку керівництва;
специфічність роботи органів внутрішніх справ;
погана організація внутрішнього обліку і контролю, у тому числі невірні критерії оцінки роботи;—
недостатні заходи для підвищення кваліфікації співробітників;—
некомпетентне втручання керівництва в роботу.
4. Інтелектуальні:—
низький рівень професійних знань;
недостатній рівень політичної, правової і загальної культури;
недоліки у вихованні і самовихованні підлеглих.
Соціально-психологічні:
- брутальність і неврівноваженість керівників;
- соціальна, групова, національна нетерпимість;
- зайва самовпевненість;
- надмірне марнославство і кар'єризм;
- низький самоконтроль.
Кілька слів про кваліфікацію причин професійної деформації. Досить поширена думка, що об'єктивні причини одночасно є необхідними, у той час як суб'єктивні — випадковими, оскільки вони цілком залежать від індивідуальної особистості. Така думка має реальні підстави, однак вона помилкова. Вплив негативних факторів професійної діяльності (фізичні і моральні перевантаження, стреси, спостереження фактів злочинного, аморального поводження), безсумнівно, є невід'ємною, а тому і необхідною стороною роботи співробітників органів внутрішніх справ.
Однак вважати їх наслідком та причиною професійної деформації — робити поступку фаталізму.
З іншого боку, така суб'єктивна причина професійної деформації, як низький професійний рівень співробітників, не