побутових умов життя співробітників. Специфіка роботи, як правило, відриває співробітника якоюсь мірою від родини. Якщо до цього додати погані побутові умови, відсутність житла — це може привести до небажаного конфлікту в родині, її розпаду. Здійснюючи виховну роботу, начальник зобов'язаний сприяти зміцненню родини, формувати правильну реакцію членів родини на труднощі служби. Такої мети багато в чому сприяє робота з організації активного змістовного дозвілля співробітників і їхніх родин. Вона повинна носити плановий характер. Необхідно прагнути зробити відпочинок співробітників і членів їхніх родин насиченим, захоплюючим і різноманітної. Читацькі конференції, диспути, зустрічі з цікавими людьми, спортивні змагання, поїздки у вихідні дні — ці і багато інших форм культурно-масової роботи допоможуть створити в людей гарний настрій, несуть у собі великий емоційний, виховний заряд, формують у співробітників творчий початок, зміцнюють у них моральні якості.
Створення оптимальних умов позаслужбової діяльності співробітників містить у собі забезпечення нормальними побутовими умовами. На практиці цьому питанню ще не приділяється належної уваги. «Неуважність до побуту своїх підлеглих, небажання ставити гострі питання на обговорення у вищих інстанціях, повна байдужість до сигналів такого роду — це стало хворобою, порочним стилем роботи багатьох керівників». Найчастіше співробітники самі шукають місце проживання. Багато хто з них проживають далеко від місця роботи, затрачаючи тільки на дорогу до місця служби 1,5—2 години. Вони порушують службову дисципліну, ідучи на 1—2 години раніш з роботи. Очікувати від таких співробітників високоефективної роботи не приходиться. Тому начальник зобов'язаний виявляти турботу про поліпшення житлових умов підлеглих. При розподілі житла — враховувати особистий внесок кожного співробітника, його рівень організованості і дисциплінованості. Рішення побутових питань доцільно здійснювати в обстановці гласності і строгого дотримання принципу соціальної справедливості. Такий підхід, безумовно, відіграє значну роль у профілактиці професійної деформації співробітників.
Удосконалювання організації і керуванні всією структурою міліції є важливим напрямком у профілактиці професійної деформації. Очевидно, що недоліки, недогляди, зневага питаннями наукової організації і керування можуть сприяти розвитку професійної деформації. Назвемо форми прояву останньої: співробітники часто змінюють зони обслуговування, нечітко розподіляються функціональні обов'язки підлеглих, нерівномірно несуть службове навантаження; відсутність планомірності і системності в роботі, роз'єднаність, відсутність чіткої задачі і мети і конкретних шляхів по їх досягненню; слабка організація і проведення занять по службовій підготовці, низький рівень виховної роботи.
На жаль, багато керівників на практиці не додають цьому питанню першорядного значення. Случається і так, що знову призначеним керівникам часом ніде почерпнути таких знань. У цілому ж психологічний бар'єр негативного відношення до проблеми ефективності керування колективом виявляється в нерозумінні проблеми. Існує навіть таке невірне переконання, що начальнику досить бути гарним професіоналом. На наш погляд, керівник повинний знати науку керування, постійно впроваджувати наукову організацію управлінської справи, оскільки ця функція є його головним професійним, службовим обов'язком.
Домогтися докорінного перелому в боротьбі зі злочинністю можливо тільки лише при постійному удосконалюванні форм, методів і стилю керування. Сучасним керівником може бути тільки професійно грамотний, ініціативно мисляча, діяльна людина, вимогливий до себе і підлеглим, що володіє організаторськими здібностями, готовий узяти на себе відповідальність.
Необхідно відзначити, що гарний керівник звичайно виробляє свій стиль діяльності, називаний індивідуальним стилем керівництва. Знаючи прийоми, якими користаються інші керівники, талановитий керівник не прагне сліпо їх копіювати, механічно використовуючи у своїй діяльності, а додає їм своєрідність, його манеру керівництва не поплутаєш ні з який іншої.
У будь-якому випадку начальники служб і підрозділів ОВД зобов'язані ретельно продумувати, планувати і проводити заняття по морально-професійній підготовці. Тут важливо, щоб застосовувана методика, стиль занять прилучав співробітників, змушував їх творчо мислити, аналізувати теорію зіставляти Ії з практикою. Такі заняття повинні проходити в дискусіях, суперечках, сприяти розвитку самостійного мислення, умінню сперечатися аргументовано, використовувати передові методики і спеціальні прийоми.
Як уже відзначалося, конфлікт у діяльності оперативного» працівника закладений у самій природі цієї роботи. Вона здійснюється в постійній напрузі, в екстремальних умовах. Усе це жадає від співробітників оперативних служб своєрідного психологічного загартування, уміння швидко розряджатися, відновлювати працездатність. Багато чого залежить і від того, як співробітник відноситься до роботи. Втрата інтересу до неї в остаточному підсумку може привести співробітника до нервозності, утомі, конфліктності з керівництвом. Неправильна організація робочого часу, постійне перевантаження роботою, можуть навіть у співробітника, що любить свою справу, породити утому, фізичну і психічну перевтому. У такому стані виявляються апатія, байдужність і навіть відраза до улюбленої роботи. «Мабуть найпоширеніша помилка людей, захоплених справою — прагнення працювати 24 години на добу. Тим часом наші можливості не безмежні. Мозку необхідний не просто відпочинок, йому необхідний час, щоб переробити і систематизувати накопичену -інформацію. Тому потрібно уміти відпочивати».
З іншого боку, чим цікавіше робота, чим раціональніше організована вона безпосередньо виконавцем, і наскільки він має навички самовідновлення і відпочинку, тим менше утома, дратівливість, міцніше щиросердечна рівновага співробітника.
Початий аналіз професійної деформації показує, що існування цього негативного явища обумовлює декілька причин. Особлива увага була звернена на безпосередні детермінанти — стресові умови професійної діяльності, постійний контакт зі злочинним середовищем; перебільшення значення принципу доцільності (розкриття злочинів «за будь-яку ціну»); недоліки в кадровій політиці, організації і керуванні, проведенні виховної роботи в органах внутрішніх справ.
Виходячи з проаналізованих форм вираження професійної деформації, автори вважали можливим виділити основні напрямки профілактичного впливу на співробітників оперативних і інших служб РВМ. Підкреслимо, що мова йде про ті напрямки (удосконалювання виховного процесу, керування й організації діяльності Карного розшуку,