ім'я ( найменування), місце проживання або місцезнаходження стягувача і боржника;–

посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги;–

сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий повідомлений заявником, яке майно присуджено та його вартість;–

сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника [22, 160].

Таким чином, зміст судового наказу помітно відрізняється від змісту судового рішення. У ньому тільки дві частини – вступна і резолютивна. Аналіз поданих документів, встановлення на їхній основі всіх обставин справи в судовому наказі не передбачено, а значить, описова і мотивувальна частини в судовому наказі відсутні.

Судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Згідно зі ст. 19 даного закону у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності – стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб – платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання [22, 161].

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Наявність в новому ЦПК посилання на відповідність судового наказу положенням Закону "Про виконавче провадження" ускладнює формулювання судового рішення та вимагає подання до суду додаткових документів (довідка з місця роботи боржника, ідентифікаційні коди тощо). Виникає потреба розробки зразків судового наказу на рівні Мін'юсту чи Верховного Суду України.

Судовий наказ складається на спеціальному бланку в двох екземплярах. Один екземпляр залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання судовим наказом законної сили.

4.3. Повідомлення боржника про видачу судового наказу

Після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувана з копіями доданих до неї документів та роз'яснюється його право в разі заперечення проти вимог стягувана протягом десяти днів з дня отримання судового наказу подати заяву про його скасування.

У законі не зазначено, в який термін повинна бути відправлена копія. Виходячи з цілей наказного провадження, цей термін повинен бути мінімальним, не пізніше, ніж протягом трьох днів з дня видачі наказу. Щоб уникнути тяганини, його варто було б закріпити в ЦПК.

У повідомленні боржникові роз'ясняється його право протягом 10 днів з моменту одержання наказу подати заяву про його скасування. Вимоги до такої заяви новим ЦПК не визначені, однак за аналогією вона повинна відповідати вимогам до письмових пояснень відповідача, стосуватися суті справи та містити заперечення щодо виконання наказу. Заява боржника повинна бути подана до суду в письмовій формі. Заперечення боржника можуть бути як мотивованими, так і мати форму простого заперечення або незгоди з виконанням.

4.4. Набрання судовим наказом законної сили та видача його стягувачеві. Скасування судового наказу

Якщо протягом трьох днів після встановленого законом десятиденного терміну з дня отримання судового наказу за наявності даних про отримання боржником копії наказу боржник не подав до суду заяву про його скасування, судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Останній має право пред'явити його до виконання за загальними правилами виконавчого провадження в межах трирічного терміну давнини. На прохання стягувана судовий наказ може бути спрямований безпосередньо суддею для виконання до Державної виконавчої служби.

Закон не передбачає можливості оскарження судового наказу в апеляційному порядку, але встановлює спрощену процедуру його можливого скасування.

При цьому скасування відбувається за формальними підставами. Боржникові досить подати заяву про скасування судового наказу в установлений строк, і протягом п'яти днів з дня її надходження вона без судового розгляду і виклику сторін розглядається судом, про що постановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ. Переконливість заперечень боржника не має значення. Мовчання боржника розцінюється як його згода.

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення встановленого строку, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку подання цієї заяви.

В ухвалі про скасування судового наказу зацікавленим особам роз'яснюється, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову. Оскарження такої ухвали законом не передбачено [22, 163].

Копії ухвали надсилаються стягувачеві та боржникові не пізніше трьох днів після її постановлення.

Таким чином, судове рішення у вигляді судового наказу завершує процедуру наказного провадження, яке може бути порушене лише за документально підтвердженими і безспірними вимогами, передбаченими в ст. 96 ЦПК. Судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу, яка ?рунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі;

2)