. Досягнення цих завдань можливе шляхом комплексного розв'язання питань охорони праці, запро-вадження у виробництво досягнень науки і техніки щодо ство-рення безпечних і нешкідливих умов праці, механізації вироб-ничих процесів і заміни ручної праці. Водночас рівень розвитку техніки не дозволяє у повній мірі усунути негативний вплив важких та шкідливих умов праці. Тому з метою попередження виробничого травматизму, професійних захворювань, знешкод-ження шкідливого впливу виробничого середовища на життя, здоров'я і працездатність особи працівникам, які виконують ро-боту у шкідливих і важких умовах праці, надаються додаткові гарантії.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються спеціальним одягом, спеціальним взуттям, змиваючими, знешкоджуючими та іншими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактич-ним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продук-тами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані пе-рерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалос-ті робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пен-сію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством по-рядку.

Засоби індивідуального захисту надаються працівникам, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах. Обов'язок із забезпечення ними праців-ників покладено на роботодавця. Працівник не несе жодних матеріальних витрат на їх придбання. Забезпечуючи працівни-ків спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засо-бами індивідуального захисту, слід враховувати вимоги законо-давства:

по-перше, засоби індивідуального захисту повинні відповіда-ти встановленим нормативам і стандартам, що реально дозволяє запобігти виникненню виробничого травматизму і професійного захворювання. Тому забороняється допускати до роботи праців-ників не лише без встановлених засобів індивідуального захис-ту, але й у несправних, не відремонтованих чи забруднених засо-бах;

по-друге, засоби індивідуального захисту повинні надаватися у строки, встановлені нормативами. Мова йде як про первинне забезпечення працівника цими засобами, так і періодичне, в то-му числі і у випадках їх дострокового зношення не з вини пра-цівника. Недотримання цих вимог є порушенням законодавства щодо створення нешкідливих і безпечних умов праці. Відповідно працівник, який був вимушений придбати засоби індивідуально-го захисту за власні кошти через порушення строків їх видачі, має право на компенсацію понесених витрат.

Гарантійні норми забезпечення працівників засобами індивіду-ального захисту передбачені ст. 136 КЗпП України і ст. 8 Закону України «Про охорону праці», що були конкретизовані у «Поло-женні про порядок забезпечення працівників спеціальним одя-гом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», затвердженому наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. № 170. Засо-би індивідуального захисту видаються працівникам тих профе-сій та посад, що передбачені типовими галузевими нормами без-платної видачі таких. В Україні затверджено ряд типових поло-жень, що регулюють порядок видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту залежно від галузевої підпорядкованості підприємства, устано-ви, організації. Наприклад, такі норми прийняті для працівників м'ясної і молочної промисловості, працівників елеваторної, боро-шномельно-круп'яної і комбікормової промисловості, працівни-ків сільського та водного господарства, працівників харчової промисловості, працівників зв'язку, робітників підприємств наф-тової, газової, нафтопереробної і нафтогірничої промисловості. Зазначені нормативні акти встановлюють обов'язковий міні-мум забезпечення працівників засобами індивідуального захис-ту. З врахуванням специфіки виробництва, вимог технологіч-них процесів і нормативних актів з охорони праці, за узгоджен-ням з представниками профспілкових органів і рішенням працівників підприємства засоби індивідуального захисту мо-жуть видаватися понад передбачені норми. Питання забезпе-чення цими засобами працівників конкретного підприємства, установи, організації регулюються локальними нормативно-правовими актами і колективними договорами. На основі типо-вих галузевих нормативних актів на підприємстві приймається перелік робіт і професій, що дають право на безплатне одержан-ня спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів ін-дивідуального захисту.

Ця гарантія забезпечує захист здоров'я працівників, які ви-конують роботу у несприятливих умовах виробничого середови-ща, що негативно впливають на працездатність працівників. То-му видача замість спеціального одягу та спеціального взуття ма-теріалів для їх виготовлення або виплата грошових сум для їх придбання забороняється.

Чинне законодавство передбачає окремі випадки, коли допуска-ється грошова компенсація засобів індивідуального захисту, а саме:

у разі неналежного виконання роботодавцем обов'язку щодо своєчасного забезпечення засобами індивідуального захисту і придбання їх працівником за власні кошти. Потрібно зауважи-ти, що така компенсація надається лише тому працівникові, який мав право на забезпечення засобами індивідуального за-хисту і представив документ, який засвідчує їх купівлю та вар-тість. При відсутності необхідних документів компенсація ви-трат здійснюється за роздрібними цінами підприємства-виробника. Вартість засобів уточнюється бухгалтерією підприємства. Порядок виплати компенсації встановлюється в колективному договорі;

у разі неналежного виконання роботодавцем обов'язку щодо своєчасної організації хімчистки або прання одягу. Працівнику оплачуються фактичні витрати на прання і хімчистку при по-данні документа, що підтверджує вартість зазначених послуг.

Працівникам, які працюють у шкідливих і небезпечних та особливо шкідливих і небезпечних умовах праці, з метою зміц-нення їх здоров'я і попередження професійних захворювань без-оплатно надається молоко або рівноцінні продукти та лікуваль-но-профілактичне харчування. Видача вказаних продуктів є од-ним із заходів, що входять у систему організації охорони праці з метою захисту життя і здоров'я людини, збереження її працездат-ності на виробництві.

Видача молока має цільовий характер, тому працівник пови-нен фактично його одержати і спожити. У трудовому законодав-стві встановлена низка вимог, спрямованих на забезпечення цього положення: