Зарплата на території України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника, працівників при скороченні тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих ,які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботі; переведені тимчасово на іншу роботу, у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведення на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікація або навчання інших спеціальностей для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах, тощо встановлюється Кзпп України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 183 КЗпП держава надає гарантії оплати перерви для годування дитини оплачується відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати.

1.5. Відповідальність за порушення законодавства у цій сфері

Ми неодноразово стаємо свідками порушення законодавства не тільки про охорону праці жінок, а всіх суб’єктів трудових правовідносин.

За порушення трудового законодавства та правил з охорони праці встановлена відповідальність як роботодавця, так і посадових осіб, уповноважених ним для здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності у сфері трудових відносин.

У випадках коли порушення вимог щодо охорони праці створюють загрозу для життя або здоров’я працюючих, приписом державних інспекторів по нагляду за охороною праці може бут зупинена експлуатація підприємств, об’єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва на строк, необхідний для усунення виявлених порушень.

Посадові особи підприємств, установ, організацій, які винні у порушенні чи невиконанні законодавчих актів про охорону праці, притягуються до дисциплінарної відповідальності, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності.

Адміністративна відповідальність наступає у випадках і в межах, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, зокрема, стаття 41 Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці.

Порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплати її не в повному обсязі, а також інше порушення вимог законодавства про працю – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від п’ятнадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці – тягне за собою накладення штрафу на працівників від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян.

Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм – тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Право розглядати справи про зазначенні правопорушення і накладати на винних стягнення мають:

- Головний державний інспектор праці – Заступник Міністра праці та соціальної політики України, його заступники, головні державні інспектори праці територіальних державних інспекцій праці, їх заступники;

- державні інспектори Держнаглядохоронпраці України;

- головні державні інспектори, начальники інспекцій Держнаглядохоронпраці України та їх заступники.

Кримінальна відповідальність осіб, винних у порушенні законодавства про працю і правил охорони праці передбачені Кримінальним кодексом України.

Відповідно до статті 271 порушення вимог законодавства про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого.

Зокрема, кримінальній відповідальності підлягають особи, винні: у незаконному звільненні з роботи з особистих мотивів працівників ( у тому числі неповнолітніх, вагітних жінок, матерів, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів) ст. 172; безпідставній невиплаті заробітної плати більше ніж за один місяць або внаслідок нецільового використання коштів призначених для виплати заробітної плати (ст. 175 ККУ).

За вчинення цих злочинів Кримінальний кодекс передбачає різні види покарань: штраф, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправні роботи, арешт та інші.

Розділ ІІ. Особливості охорони праці неповнолітніх

2.1. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах

За статистичними даними сьогодні третина населення України – молоді люди. Однак така висока цифра компенсується тим, що молоддю в Україні вважається люди віком від 14 до 35 років. Тоді як загальноприйнятими світовими стандартами цей вік обмежується 24 роки. За останні 3 роки (незважаючи на загальну картину скорочення населення) молодіжний сектор зростає як у відсотковому так і в кількісному відношенні. Фахівці із соціальних досліджень не бачать у цьому нічого дивного.

Сьогодні демографічний прогноз не обіцяє нічого хорошого до 2026 кількість молодих людей скоротиться вдвоє. Щоб нація нормально відроджувалась на думку вчених, кожна жінка повинна народити двоє дітей. А на сьогодні на кожну жінку в середньому припадає народження однієї дитини.

Найбільшими проблемами молодих при карпатців є працевлаштування та житлове кредитування. Більшість їх особливо жителі сіл, безробітні ( 30% усіх безробітних області). Багато з них поповнюють ринки праці за кордоном, окрім того великою проблемою є літнє працевлаштування школярів і студентів. Якщо останні ще сяк-так можуть десь тимчасово влаштуватись