При вивченні осіб „злодіїв в законі” виявилося, що деякі з них не мали навіть судимості. Такий грубий відступ від злодійських традицій пояснюється тим, що прийом в співтовариство нерідко здійснюється за гроші. Подібні випадки вступу до співтоварвства „за хабар” стали поширеними і сприяли поділу злочинців на „нових” і „старих”. Нове покоління вважає допустимим такий прийом в співтовариство, оскільки поповнюються загальні грошові фундації (общаки) [26, с.23].

1.2 Організована злочинність: поняття та причини виникнення .

У нинішніх соціально-економічних умовах суспільна свідомість харак-теризується невдоволенням, яке викликане досить низькою ефективністю ро-боти правоохоронних органів по боротьбі з організованою злочинністю. Орга-нізована злочинність - проблема, що надзвичайно хвилює людей. Вона розви-ває і поглиблює свою ідеологію, використовує останні досягнення науки і тех-ніки, виходить за межі державних і митних кордонів.

Зростання деструктивного впливу організованої злочинності на всі сфери суспільного життя та нагальна потреба створення кримінально-правових засад протидії цьому соціальне негативному явищу зумовили активізацію нау-кових досліджень різних аспектів організованої злочинної діяльності.

Для створення наукових засад протидії організованій злочинності особ-ливе значення має розробка її поняття, за допомогою якого можна було б окреслити межі цього надзвичайно небезпечного суспільного явища, визначи-ти його стан та закономірності розвитку. Конкретизація ознак цієї злочинності є передумовою вироблення стратегії протистояння їй, основних напрямів та заходів боротьби з нею.

Однак доводиться констатувати, що визначення поняття організованої злочинності становить досить складну наукову проблему, вирішення якої ускладнюється її багатоаспектністю. Навряд чи можна дати вичерпне визна-чення цього виду злочинності або таке, в якому були б повністю відображені найбільш істотні її ознаки. Різноманітність визначень, що зустрічаються у нау-ковій літературі, є закономірним відображенням наукового пошуку, в якому задіяні представники різних наук - соціології, психології, політології, еконо-міки, низки правових дисциплін.

Потрібно зупинитися на підходах, які вироблені західною криміналь-ною наукою та згадати про відповідний досвід міжнародного співтовариства у цьому питанні[19, с.235-237].

Проблемою організованої злочинності як такої Організація Об’єднаних Націй вперше зайнялася ще у 1975 р., коли на п’ятому Конгресі ООН щодо попередження злочинності та поводження з правопорушниками , який прохо-див у Женеві 1-12 вересня 1975року, були розглянуті зміни форм та масштабів міжнародної та внутрішньодержавної злочинності [7, с. 115].

Ще, у серпні - вересні 1990 року в документі Секретаріату ООН, підго-товленому до проведення VIII Конгресу ООН із запобігання злочинності та ставлення до правопорушників, відмічалося, що організовані злочинні угрупування одержують фінансові прибутки та отримують владу через створення та експлуатацію ринків незаконних товарів та послуг, але було зафіксовано не-можливість створення єдиного уніфікованого визначення організованої зло-чинності через множинність форм її вияву.

У документах Міжнародної конференції ООН з проблем організованої злочинності (Суздаль, 1991) була опрацьована наукова дефініція. Згідно з цим визначенням, під організованою злочинністю слід розуміти функціонування стійких керованих угруповань злочинців, що займаються скоєнням злочинів як бізнесом і створюють систему захисту від соціального контролю за допомогою корупції. В одному з останніх документів ООН - Конвенції проти транснаціо-нальної організованої злочинності, що підписана й Україною наприкінці 2000 р. (Палермо, Італія), - діяльність організованої злочинної групи вбачається у вчиненні одного або декількох серйозних злочинів[15, с.3].

Сьогодні в одній з рекомендацій Міжнародного семінару ООН щодо ви-значення організованої злочинності зазначається, що остання - це масове об’єднання стійких і керованих угруповань, для яких злочинна діяльність є промислом і які створюють систему захисту від соціального контролю з вико-ристанням таких протизаконних засобів як насильство, залякування, корупція і великомасштабні розкрадання[15, с.4].

За визначенням Інтерполу, під організованою злочинністю слід розуміти „будь-яку організацію або групу осіб, що займаються постійно міжнародною злочинною діяльністю, мета якої - отримання прибутку”.

С.Мастрофскі і Г.Потер (S.Mastrofski & G.Potter) вбачали в ор-ганізованій злочинності неформальну, вільно структуровану, відкриту систе-му, основу якої складають не стільки великі корпоративні злочинні синдикати, скільки діяльність на нелегальному ринку організованих злочинних груп, по-будованих на зразок невеликих підприємств[6, с.18].

Р.Роуде вважає, що організована злочинність базується на тривалих про-типравних зв’язках між великою кількістю правопорушників, які використо-вують спеціальні прийоми, а в разі необхідності, з метою досягнення економі-чних переваг, вдаються й до боротьби за політичну владу [14, c.35] .

Відомий німецький кримінолог Г.Й. Шнайдер розглядає організовану злочинність як соціальну систему:

1. Організована злочинність як традиційне неформальне родинне об’єднання, яке виникло в результаті певних стереотипів поведінки і в рамках особливої системи культурних цінностей.

2. Організована злочинність як досить аморфне, неформальне систем-не об’єднання представників професійного злочинного світу.

3. Організована злочинність як раціональна формальна суспільна сис-тема, живий соціальний організм з міцною бюрократичною надбудовою .

У США з 1970 р. діє Закон про контроль над організованою злочинніс-тю, який містить перелік злочинів, що визнаються проявами організованої злочинності. У Швейцарії визначення організованої злочинної групи грунтується не стільки на організаційних (об’єднання на тривалий або невизначений час), скільки на змістовних ознаках їх діяльності: отримання у незаконний спосіб доходів або інших економічних вигод, приховування протиправної дія-льності від кримінального переслідування, вчинення або планування з цією метою актів насильства, залякування, впливу на політичні, громадські, адміні-стративні органи чи організації, юстицію, профспілки, підприємців і т.ін. Кри-мінальний Кодекс Італії (ст. 416, 416І) за змістовні ознаки злочинів об’єднань організованої злочинності кваліфікує витягування прибутку у сфері виробниц-тва, обмін та споживання різних товарів і благ, активне використання держав-них та інших соціально-політичних структур, рекет, складні фінансові операції [15, с.4].

Змістовний матеріал із цієї проблеми було представлено, зокрема, на „круглих столах”. Результати обговорень були узагальнені