С.В. Дьяков вважає, що організована злочинність - це діяльність стійких злочинних формувань (організацій), що вирізняються ієрархічною будовою, згуртованістю на конкретній злочинній платформі (бандитській, антиконституційній, контрабандно-валютній тощо), відпрацьованою системою конспіра-ції і захисту від правоохоронних органів, корумпованістю, масштабністю зло-чинної діяльності, включаючи і зв’язок з міжнародною мафією. Н.Ф.Кузнєцова та Г.М.Міньковський визначають організовану злочин-ність як вид злочинності, сукупність злочинів, що вчиняються учасниками стійких, ієрархічних, планово діючих злочинних об’єднань, і водночас зазна-чають, що їх діяльність має характер бізнесу, спрямованого на одержання мак-симального прибутку .

За висновком А.І.Долгової, організована злочинність - це не просто сукупність організованих формувань та їх діяльності, а їх органічна цілісність, наявність різноманітних стійких взаємозв’язків між ними на основі забезпе-чення злочинної діяльності та створення сприятливих умов для її розвитку .

Український вчений, доцент С.Єфремов дає таке наступне визначення організованої злочинності: це система злочинів, вчинених на певній території за певний період у межах організованої злочинної діяльності злочинних орга-нізацій або організованих груп - стійких злочинних об’єднань, створюваних особами з метою задоволення протиправним шляхом своїх корисливих чи ін-ших інтересів [14, с.91].

Вітчизняні вчені-кримінологи А.Ф. Зелінський, М.Й. Коржанський, автори монографії „Корислива злочинна діяльність”, розглядають організовану злочинність як сукупність злочинів, вчинених групами, що мають всі ознаки організації (статус, мету діяльності, керівника, підрозділи матеріального за-безпечення, гроші, приміщення, транспорт тощо)[11, с.22].

Закон України „Про організаційно-правові основи боротьби з організо-ваною злочинністю” від 30 червня 1993 р. визначає у ст. 1 організовану зло-чинність як сукупність злочинів, що вчиняються у зв’язку зі створенням та ді-яльністю організованих злочинних угруповань [3, ст.1].

З урахуванням висловлених міркувань організована злочинність може бути визначена як відносно масове соціально-кримінальне, системно-структурне явище, що є сукупністю стійких, керованих злочинних формувань (груп, співтовариств) і лідерів злочинного середовища, що займаються вчи-ненням злочинів як промислом і створюють систему власної безпеки, заснова-ну на використанні комплексу протиправних засобів та методів (корупції, на-сильства, погроз і т.ін.) і мають наметі досягнення влади в суспільстві, в тому числі політичної.

Основні причини організованої злочинності приховані в сферах суспільно-економічних відносин.

По-перше, це об’єктивно існуючі наслідки того, що попередні командно-адміністративні засоби і методи практично втратили свою силу і значення, а нові соціально-економічні важелі або відсутні, або ще не працюють. Конкретні прояви вказаного - розбалансованість виробництва і його матеріально-сировинного і платіжного забезпечення, скорочення об’ємів товарообігу, безробіття, інфляція, невпорядкованість ціноутворення, оподаткування та фінансового контролю, штучне гальмування реалізації нових законів, спрямованих на прове-дення приватизації, переходу до ринкових відносин і втілення в життя інших важливих реформ місцевого самоуправління.

Необхідність вирішення цих протиріч підштовхує господарників, перш за все тих, що не мають достатніх правових та інших гарантій діяльності недержавних виробничих і комерційних структур, на позазаконний (обхідний) а іноді злочинний шлях, чим користуються лідери кримінального середовища, що приникають з корисливими мотивами в такі структури, або втягуючи їх представників в свою сферу діяльності.

В якості умов, що сприяють прогресуючому розвитку злочинності, є також поверх-нева проробка рішень (законів, урядових рішень і т. п.) перед їх прийняттям і відсутності прак-тики їх попередньої кримінологічної експертизи.

Всі перераховані негативні явища створюють сприятливий грунт для подальшого розвитку тіньової економіки, втягування в її сферу все нових господарських ланок, керівників різного профілю та рангу. Внаслідок цього розширюються масштаби економічних правопору-шень, корупції, нетрудових доходів, створення і функціонування організованих злочинних груп, перш за все в економічні і сфері управлінню нею, розвитку їх організаційних структур, ієрархії, розподілу кримінальних функцій і ролей, закріплення багаточисельних кримінальних зв’язків і залежностей, зокрема на міжрегіональному і міждержавному рівнях. Теперішній роз-виток економічної, зокрема організованої злочинності, в свою чергу, надає основу базування, а також призводить до негативних кількісних і якісних змін загальнокримінальної злочинності, всезростаючого посилення корисливих і корисливо-насильницьких посягань, професіоналізму і жорстокості.

Соціально-економічна криза в Україні з її криміногенними наслідками специфічна тим, що відбувається поряд з зміною базисних відносин власності. Це зумовлює стрімку ма-теріальну диференціацію і психологічну різнорідність суспільства, гіпертрофію особистих потреб і відповідну корисливу мотивацію мети і поведінки у значної частини суспільства, їх ре-алізацію протизаконними шляхами і способами.

Наступна причина - криза ідеалів, що призводить до поширення, особливо серед мо-лоді, цинізму, падіння рівня моралі, посилення індивідуального і колективного егоїзму, а отже до наглості та жорстокості особистих вчинків. І нарешті, перераховані вище причини, посилю-ються кризою влади, загальним зниженням контролюючої ролі держави та її окремих інститутів, дестабілізації ситуації в певних регіонах тощо. Наслідок цього - падіння трудової, договірної, технологічної, фінансової дисципліни, безгосподарність і повна безвідповідальність керівників за невиконання своїх обов’язків, бездіяльність тощо.

Негативний вплив на ріст злочинності здійснює правовий нігілізм, що охопив ши-рокі верстви населення. Нехтування правовими нормами, пряма непокора законам - стають нормами поведінки в багатьох сферах господарських, економічних і суспільних відносин. Такі явища, поряд з причинною обумовленістю, характеризуються послабленням контролюючої ролі держави і неефективної наглядової діяльності її правоохоронних органів, пояснюються загаль-ною недосконалістю правової системи, відставанням нормативної бази від реальних потреб, суттєвими пробілами і протиріччями в діючих законах, в тому числі розбалансованість і неаде-кватність сучасній ситуації норм кримінально-правового, кримінально-процесуального, адміністративно-правового і виправно-трудового законодавства. А це в свою чергу призводить до прийняття незаконних рішень і зловживань з боку представників виконавчої влади і держав-ного управління [11].

Суттєво ускладнює криміногенну ситуацію