Можна погодитися з думкою В.Бикова, який вважає, що висунення лідера в та-ких групах відбувається стихійно, по мірі їх розвитку та функціонування. При цьо-му, як вказує вчений, діють два фактори — об’єктивний та суб’єктивний.

Об’єктивний полягає у тому, що в ліде-ри висувається той член групи, який най-більш „корисний” для її діяльності, най-кращим чином проявляє себе в готуванні й вчиненні злочинів.

Суб’єктивний фактор — у тому, що особа, яка висувається в лідери, володіє такими якостями, які необхідні для здій-снення функцій лідера у злочинному угрупованні. Вони найбільш активні, енергійні, рішучі, наділені високим інте-лектом, життєвим, утому числі й злочин-ним, досвідом [7, с. 23].

Зокрема, згідно з даними, отриманими при вивченні кримінальних справ, біль-шість лідерів мають вищу освіту — 62%, то-ді як середню спеціальну — 25%, середню — 12%, незакінчену середню освіту — 1%..

Висунення лідера відбувається посту-пово, по мірі розвитку злочинного об’єд-нання. В групах низького психологічного розвитку (випадкові, на зразок компанії) ще немає лідера, але сформувалося ядро з найбільш активних її членів. Процес ви-сування лідера тільки починається, а в ра-зі викриття групи — припиняється. І лише у злочинних угрупованнях високого пси-хологічного розвитку (організовані гру-пи, злочинні організації) лідер представ-лений у класичному вигляді. В них він проходить шлях від особи, яка має схиль-ність до лідерства і епізодично виявляє ці здібності, до справжнього керівника зло-чинної групи, без участі якого не вирішу-ється жодне важливе питання.

Можна погодитись з В.Биковим, який вважає, що лідер в злочинній групі вико-нує важливі соціально-психологічні функ-ції. Саме завдяки йому група стає згурто-ваною, її склад стабілізується, відносини формалізуються .

До основних функцій, які лідер вико-нує у процесі функціонування організованою злочинного угруповання, можна віднести:—

Організаторська — полягає у тому, що лідер створює та організовує злочин-не об’єднання, розробляє заходи безпе-ки, керує підготовкою, вчиненням й при-ховуванням злочинів, що забезпечує три-вале функціонування групи. Він володіє глибокими спеціальними знаннями в тій сфері діяльності, на яку спрямовані ін-тереси кримінального угруповання, та об’єднує під своїм керівництвом і напра-вляє зусилля його членів з різними харак-терами, внаслідок чого визнається найнебезпечнішим членом групи. Однак лідери можуть і не мати спеціальних знань у кримінальному бізнесі, при цьо-му вони, як правило, залучають до своєї діяльності консультантів (радників). То-му сутність організаторської діяльності — у створенні таких умов, без яких не може бути забезпечений процес злочинної дія-льності;—

Інформаційна — тісно пов’язана з ор-ганізаторською. Лідер організовує надхо-дження необхідної інформації, аналізує її і у необхідних випадках передає іншим членам групи. При реалізації даної функ-ції він діє у двох напрямах: отримання ін-формації зовні і збирання відомостей про внутрішнє життя групи. Ця функція до-зволяє лідеру завжди володіти обстанов-кою й контролювати діяльність злочин-ної групи.—

Ідеологічна — полягає у тому, що лідер значно впливає на морально-психологічний клімат не тільки в злочинному середовищі, а й у суспільстві, демонстру-ючи рівень життя, недоступний більшос-ті. В даному разі люди (особливо молодь) вбачають у цьому еталон для наслідуван-ня, потрапляючи у систему організованої злочинності, забезпечуючи тим самим її стійкість та відтворюваність. Значна ува-га лідерами приділяється, по-перше, по-ширенню інформації про всемогутність злочинних угруповань, яка, за необхідно-сті, підкріплюється терористичними ак-ціями, що викликає відповідну реакцію у населення. По-друге, одночасно міфологізується діяльність злочинних об’єднань чи окремих фактів їх існування.—

Стратегічна — у тому, що злочинні об’єднання функціонують згідно з ідеями та планами лідерів, яким притаманні тен-денції домінування, цілеспрямованість, стійкість емоцій, що дозволяє зберігати необхідну соціально-психологічну дистан-цію з оточуючими, тверезо аналізувати ситуацію, що складається, краще за ін-ших бачити можливості групи, прогнозу-вати вірогідні труднощі і на підставі цьо-го приймати певні рішення.—

Нормативна — полягає у тому, що лідер формує єдність поглядів і позицій членів групи. Це забезпечує узгодженість дій в ситуаціях не планованих, раптових, пов’язаних з ризиком й небезпекою. Він визначає допустимі межі і норми поведін-ки, встановлює заборони, за порушення яких застосовує відповідні санкції. З осо-бистістю лідера, його поведінкою й пере-конаннями звіряють свої вчинки інші члени групи.—

Дисциплінарна — особливо важлива для організованих груп і злочинних орга-нізацій, де норми поведінки більш жорст-кі, ніж у групах низького психологічного розвитку. Члени злочинних груп, які по-рушили правила поведінки, підлягають суворому покаранню. Суттєво відрізняю-ться й покарання. Якщо у групах низько-го розвитку порушника можуть вигнати, то в організованих справа може закінчи-тися фізичною розправою. Лідер нерідко сам визначає вид покарання, спосіб його здійснення, виконавців тощо. В дану функцію лідера входить і обов’язок ви-рішувати різноманітні конфлікти, що ви-никають всередині групи [26, с.38].

Отже, роль лідера у злочинному угру-пованні визначальна. Чим більші його організаторські функції, тим вище рівень організованості й згуртованості об’єд-нання, функціонування групи є трива-лішим, злочинна діяльність різноманіт-ніша та більш прибуткова.

Практика свідчить, що до 1999 р. в Україні спостерігалася тенденція зростання організованої злочинності. Так, у 1995 р. виявлено 288 злочин-них груп; 1996 р. - 322; 1997 р. - 600; 1998 р. - 953; 1999 р. - 1057. Але вже у 2000 р. кількість виявлених організованих злочинних угруповань трохи зменшилась і склала 960 груп, а в 2001 р. їх кількість скоротилася до 770. Наукові дослідження показують, що стійкі угруповання злочин-ців серед усіх виявлених груп становлять 10 %. У середньому до кожної з груп входили 7—8 осіб, і діяли вони півтора—два роки [10, с.4-5].

Розділ 3: Основні сфери діяльності злочинних організацій.

Не