Вказівки начальника слідчого відділу в кримінальній справі да-ються слідчому у письмовій формі і є обов'язковими для виконан-ня. Оскарження цих вказівок прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 114 КПК України, а саме, в разі незгоди слідчого з вказівками началь-ника слідчого відділу чи прокурора. Про притягнення як обвину-ваченого, про кваліфікацію злочину й обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу вищому прокуро-рові з письмовим викладом своїх заперечень. У цьому разі проку-рор або скасовує вказівки начальника слідчого відділу, або дору-чає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

Такий статус начальника органу дізнання може бути використаний як на користь встановленню істини та вирішенню інших завдань судочинства, так і навпаки. Для забез-печення об'єктивності і неупередженості розслідування слідчий має бути максимально процесуально самостійним та незалежним. Начальник слідчого підрозділу має виконувати організаційні функції щодо забезпечення діяльності слідчого підрозділу та функцію процесуального контролю, згідно з якою мав би право звертатись з поданням до прокурора щодо відміни незаконних рішень слідчого, а не функцію керування слідчим шля-хом давання обов'язкових до виконання вказівок.[14, ст.378]

РОЗДІЛ 2: Органи дізнання.

2.1 Поняття і кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання.

Досудове розслідування включає у себе досу-дове слідство та дізнання. Термін "дізнання " походить від досить поширеного у минулому на Русі слова, "дізнатися" — довідатися, з'ясувати що-небудь шляхом вивчення, розкрити таємницю, дошукатися до істини, тобто точно пересвідчитися та переконатися в чому-небудь.

Дізнанням іменують основану на законі розшукову, доказувальну та правозастосовчу діяльність наділених процесуальними пов-новаженнями органів адміністративної та оперативно-розшукової юрисдикції, спрямовану на виявлення, попередження, запобігання та розкриття злочинів, розшук та викриття винних, забезпечення вирішення завдань кримінального судочинства.

Органи дізнання — це органи, уповноважені кримінально-про-цесуальним законом порушувати та розслідувати кримінальні справи у зв'язку з інформацією, що надійшла про вчинення зло-чину, та відсутністю можливості у слідчого приступити до провад-ження слідства

Поняття дізнання традиційно асоціювалось з діяльністю різних поліцейських органів, які в своїй діяльності могли застосовувати не тільки гласні дії, а й здійснювати розвідувально-розшукові за-ходи — "таємно дізнатись".

Вчені дев'ятнадцятого та початку двадцятого століття, розуміючи під дізнанням засоби, які мали застосовувати різно-манітні державні органи, що першими стикались з подією злочину, для встановлення по "гарячих його слідах" ознак самого злочину та особи, що його скоїла, здебільшого відокремлювали поняття "дізнання" від досудового слідства і розглядали їх як різні стадії кримінального судочинства.

Безумовно така концепція будувалась на законодавстві тих часів. Так, наприклад, покладаючи на поліцію обов'язок впевни-тись за допомогою дізнання, чи дійсно мала місце протиправна подія та чи містить вона склад злочину чи проступку, ст. 254 Ус-таву кримінального судочинства 1864 року визначала, що "при провадженні дізнання поліція всі необхідні відомості одержує за допомогою розшуків, словесними розпитуваннями й негласним спостереженням, не проваджуючи ні обшуків, ні виїмок в домах".

Пізніше В.І. Громов розглядав дізнання як "початкову або най-простішу форму розслідування''. На такій позиції стоять і деякі процесуалісти сьогодення. Так, Джига М В., Баулін О.В., Лук'янець С.І. та Стахівський С. М, зазначають: "Як нам здається, у власному розумінні дізнання — це одна з форм попереднього розслідування, яка полягає у проведенні органом дізнання та упов-новаженими ним службовими особами (дізнавачами) процесуаль-них дій по встановленню обставин злочину і винних у його вчиненні осіб, а також прийнятті відповідних рішень у кримінальній справі з метою досягнення загальних завдань кримінального судо-чинства.[10, ст.213]

Ця дефініція заслуговує на окрему увагу. Автори чи не вперше називають дізнавача окремим самостійним учасником криміналь-ного процесу. Такий підхід отримав розуміння і втілення в новому КПК Росії 2001 року.

На думку багатьох авторів, характерною рисою дізнання є поєднання оперативно-розшукової і слідчої функцій, "Дізнання, — вказує А, М, Донцов, — це діяльність деяких адміністративних органів держави, яка випливає із завдань попередження, припи-нення і забезпечення розкриття злочинів, виконання котрих для одних із цих органів обумовлюється безпосередньо їхнім призна-ченням, а для інших — особливими умовами, в яких вони знахо-дяться, і полягає в перевірці наявності в отриманих повідомленнях і заявах ознак події злочину у виявленні обставин, що перешкод-жають виникненню кримінальної справи, шляхом проведення кримінально-процесуальних і оперативно-розшукових заходів, а також у забезпеченні успішного ведення по кримінальній справі досудового слідства шляхом здійснення невідкладних слідчих дій".

Це визначення, можна визнати найбільш вда-лим. Автор не безпідставно включає в поняття дізнання так звану "дослідчу перевірку".

Отже, поняттям "дізнання" охоплюються такі форми кримінально-процесуальної діяльності: перевірка заяв і повідомлень про злочини в стадії порушення кримінальної справи (дослідче провад-ження), провадження невідкладних слідчих дій по порушеній кримінальній справі (на даний час, залежно від тяжкості злочину, виділяють окремо дізнання по злочинах, що не є тяжкими та дізнання по тяжких і особливо тяжких злочинах), протокольну форму досудової підготовки матеріалів.

Виконання окремих доручень слідчого та участь представників органів дізнання в провадженні окремих слідчих дій, які здійсню-ються слідчим, не є власне дізнанням, а належить до форм взаємодії слідчого і органів дізнання. В даному випадку є поруше-на кримінальна справа, що розслідується слідчим — проводиться слідство, а органи дізнання сприяють в його проведенні, а не здійснюють дізнання як самостійний вид діяльності,

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів являє собою одну з форм дізнання, яке провадиться без порушення кримінальної справи засобами та методами, характерними для стадії перевірки заяв і повідомлень про злочини.

З урахуванням історичного досвіду