Суб’єктами оперативно-розшукової діяльності є спеціальні оперативні підрозділи органів національної безпеки, органів внутрішніх справ, прикордонних військ, управління охорони вищих посадових осіб, а саме: право здійснювати ОРД мають опе-ративні підрозділи: МВС — кримінальної та спеціальної міліції, підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, оперативно-розшукові підрозділи ДАІ, оперативно-режимні підрозділи місць позбавлення волі; СБУ — підрозділи розвідки, контррозвідки, за-хисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічні та оперативного документування, Прикордонних військ — підрозділами по ОРД; Управління державної охорони — підрозділом оперативного за-безпечення охорони; Державної податкової служби — оператив-ними підрозділами податкової міліції.

Не допускається здійснення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами вищезазначених органів, підрозділами дізнання інших міністерств і відомств, у т. ч. органами державного пожежного нагляду, митними органами, командирами військових частин Збройних сил, капітанами людських суден, а так само гро-мадськими, приватними детективними агентствами та окремими особами.

Митні органи можуть в окремих випадках брати участь у опе-ративних комбінаціях, що включають контрольовану поставку на-ркотичних засобів через кордон в разі необхідності провадження митного догляду для фіксації певних елементів злочину чи при затриманні злочинців з речовими доказами.

Наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зловживанню ними": "Державний митний комітет України та державні органи (підрозділи), які мають право здійсню-вати оперативно-розшукову діяльність, з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних ре-човин і прекурсорів, осіб, які беруть участь в цьому, в кожному окремому випадку за домовленістю з відповідними органами іно-земних держав або на підставі міжнародних договорів України мо-жуть використовувати метод контрольованої поставки, тобто до-пускають під контролем і оперативним наглядом цих органів вве-зення в Україну, вивезення з України чи транзит через її тери-торію наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Контрольована поставка може використовуватися також щодо не-законного перевезення та пересилання наркотичних засобів, пси-хотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються в межах тери-торії України. Порядок проведення контрольованої поставки виз-начається Митним кодексом України і нормативним актом Дер-жавного митного комітету України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, погодженим з Ге-неральною прокуратурою України і Міністерством юстиції України".

Особливістю правового статусу міліції, органів національної безпеки, включаючи управління охорони вищих посадових осіб, кримінально-виконавчих установ та слідчих ізоляторів МВС України (оперативно-режимних підрозділів), прикордонних військ, як органів дізнання є те, що в їх компетенцію при цьому входить як провадження процесуальних дій, так і здійснення оперативно-розшукових заходів. Тому тут особа, яка провадить дізнання, од-ночасно здійснює і процесуальну, і оперативно-розшукову функції, має можливість поєднувати здійснення оперативних заходів і слідчих дій. Таке поєднання в одній особі оперативних та проце-суальних повноважень дозволяє оперативно реагувати на заяви та повідомлення громадян або факти безпосереднього знайдення ознак злочинів, найбільш оптимальним шляхом реалізувати опе-ративні дані, а в кінцевому підсумку своєчасно запобігати злочи-нам, швидко та повно розкривати скоєні злочини, забезпечувати належний захист прав та законних інтересів громадян.

Процесуальний закон наділив органи оперативно-розшукової юрисдикції правом здійснення слідчих дій саме з метою ефектив-ного використання оперативно-розшукової діяльності в розкритті злочинів. Задум законодавця полягає в тому, щоб на першому етапі розслідування (розслідування "по гарячих слідах") велася ак-тивна, наступальна робота з розкриття злочину з використанням усього арсеналу заходів і засобів правоохоронних органів.

Кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання має здійснюватись лише в передбаченій процесуальним законом формі і з дотриманням принципів кримінального процесу, вона включає:—

прийняття, реєстрацію, розгляд, перевірку заяв та повідо-млень про злочини та вжиття по них необхідних заходів або вирішення питання про порушення кримінальної справи у разі без-посереднього виявлення ознак злочину (ст. 94-100 КПК України);—

провадження дізнання у справах про тяжкі або особливо тяжкі злочини (ч. 2 ст. 104 КПК України);—

провадження дізнання у справах про злочини, що не є тяж-кими чи особливо тяжкими (ч. 1 ст. 104 КПК України);—

досудову підготовку матеріалів у протокольній формі (ст. 425-429 КПК України),—

провадження слідчих дій в порядку виконання окремих до-ручень слідчого або іншого органу дізнання (ст. 114, 118 КПК України);—

участь в окремих слідчих діях, що провадяться слідчим (ч. З ст. 114 КПК України).

З числа названих видів процесуальної діяльності органу дізнан-ня власне дізнанням, як таким, вважається лише самостійна про-цесуальна діяльність органу дізнання щодо розгляду заяв про зло-чин й порушення кримінальної справи, провадженню невідклад-них слідчих дій, провадження в рамках протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Дізнання здійснюється за правилами, встановленими кримінально-процесуальним законом для провадження досудового слідства, за декотрими спеціально обумовленими винятками, до-повненнями та положеннями. До числа загальних положень, що характерні для всіх форм дізнання та не властиві попередньому слідству, можна віднести такі.

Особа, яка провадить дізнання, не користується процесуаль-ною самостійністю в тому обсязі, яким користується слідчий. При незгоді з вказівками прокурора щодо питань про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачен-ня, про направлення справи до суду або про зупинення справи орган дізнання (особа, яка провадить дізнання) має право оскаржити їх вищому прокурору, але не припиняючи виконання цих вказівок. Такі вказівки прокурора обов'язкові до виконання, так само як і вказівки про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, провадження окремих слідчих