Для більш чіткого законодавчого регулювання дізнання в законі доцільно було б визначити такі основні поняття:

"Начальник органу дізнання — це керівник органу влади, що наділений повноваженнями органу дізнання, який вступив в кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з виявленням злочину чи отриманням заяв і повідомлень про його скоєння й виконує функцію дізнання".

"Дізнавач — це посадова особа органу дізнання, яка уповнова-жена керівником даного органу проваджувати дізнання, прийняла згідно з нормами кримінально-процесуального права матеріали перевірки повідомлень про злочин чи справу до свого проваджен-ня, в зв'язку з чим, як учасник кримінального процесу, здійснює відповідно до закону дізнання з метою розкриття злочину і забез-печення розв'язання інших завдань судочинства".

В стадії порушення кримінальної справи дізнавач здійснює перевірку заяв і повідомлень про злочини відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства в передбачені зако-ном строки. Прийнявши кримінальну справу до свого проваджен-ня, дізнавач вправі здійснювати всі слідчі дії, передбачені законом для розкриття злочину і забезпечення вирішення завдань криміна-льного процесу. При цьому, якщо дізнавач є суб'єктом ОРД — може, разом з тим, вживати і необхідні оперативно-розшукові за-ходи, безпосередньо або через начальника органу дізнання може звертатись до відповідного оперативного підрозділу з клопотан-ням щодо проведення невідкладних розшуковик заходів.

Особа, що здійснює дізнання, наділена правом самостійно при-ймати рішення щодо провадження необхідних слідчих дій і вико-нувати їх. Проте, якщо дізнання провадиться не керівником орга-ну, який має на це право, рішення з найважливіших процесуальній питань розслідування, у першу чергу про напрямок справи (пору-шення, припинення, поновлення справи), про застосування заходів процесуального примусу (затримання підозрюваного, привід, обшук, накладення арешту на майно) та з інших питань, повинні бути затверджені начальником органу. Таке затвердження не потрібно в тих випадках, коли в законі в зв'язку з прийняттям конкретного процесуального рішення говориться не про орган дізнання, а про особу, яка здійснює дізнання .

Нагляд за діяльністю органів дізнання та дізнавачів здійснюється відповідним територіальним прокурором. При цьому прокурор має більш широкі права, ніж при нагляді за слідчими. Зокрема, всі вказівки прокурора органу дізнання чи дізнавачу мають обов'язковий характер, а їх оскарження не зупиняє їх виконання.

Статус дізнавача має бути визначений в законі. Пропонуємо включити до КПК України статтю під назвою "Статус дізнавача", яка може бути викладена таким чином:

"Дізнавач процесуально самостійний, діє тільки на підставі й у межах закону та наданих йому прав. При провадженні дізнання всі рішення про провадження слідчих й інших процесуальних дій дізнавач приймає самостійно за винятком випадків, коли законом передбачено отримання згоди начальника органу дізнання, санкції прокурора або рішення суду, та несе повну відповідальність за їх законне й своєчасне проведення.

Постанови дізнавача, винесені згідно з законом у кримінальних справах, які перебувають в його провадженні, обов'язкові для ви-конання всіма підприємствами, установами, організаціями, поса-довими особами та громадянами.

Дізнавач зобов'язаний:

у кожному випадку отримання повідомлень про злочин негай-но приступити до перевірки таких повідомлень, а в разі виявлення ознак злочину, у межах своєї компетенції порушити за згодою з начальником органу дізнання кримінальну справу та негайно при-ступити до провадження необхідних слідчих дій чи здійснити дізнання в протокольній формі досудової підготовки матеріалів;

при провадженні дізнання вживати всіх передбачених законом заходів, використовувати всі свої повноваження та наявні в його розпорядженні науково-технічні методи, засоби й свої знання для розкриття злочину, викриття осіб, винних у вчиненні злочину, встановлення істини, всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, захисту прав і свобод людини, розв'язання задач кримінального процесу;

у взаємостосунках з підозрюваним виходити з конституційного принципу презумпції невинуватості, згідно з яким він не вважається винним, доки його провина не буде доведена, всі сумніви у справі, якщо вичерпані можливості їх усунути, тлумачи-ти та розв'язувати на користь підозрюваного;

при провадженні слідчих та інших процесуальних дій роз'яснити учасникам процесу їх права та обов'язки, а також на-давати можливість їх реалізації, вжити всіх передбачених законом заходів щодо забезпечення безпеки учасників процесу.

Дізнавач вправі:

здійснювати слідчі та інші процесуальні дії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та закона-ми Україну застосовуючи при цьому звукозапис, фотографування, кінозйомку, відеозапис та інші науково-технічні засоби й методи, які не є небезпечними для життя й здоров'я людини;

затримувати та допитувати особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, застосовувати інші примусові заходи в разі крайньої необхідності на підставі та в порядку, передбаченому законом;

давати доручення оперативним підрозділам щодо проведення оперативно-пошукових заходів та окремі доручення органам дізнання щодо провадження розшукових і слідчих дій, якою їх провадження необхідно в іншій місцевосгі за межами юрисдикції дізнавача, вимагати від них сприяння в провадженні окремих слідчих дій;

вносити подання щодо усунення причин і умов злочину,

призначати підозрюваному захисника з числа адвокатів чи інших фахівців у галузі права в разі відсутності у обвинуваченого коштів для оплати послуг захисника;

вимагати забезпечення власної безпеки шляхом вжиття пере-дбачених законом заходів;

подавати скарги на дії та рішення начальника органу дізнання в передбаченому законом порядку.

У разі незгоди дізнавача з рекомендаціями чи вказівками на-чальника органу дізнання про затримання підозрюваного, обрання чи зміну запобіжного заходу, дізнавач має право подати справу вищому прокурору з письмовим викладом своїх заперечень.