давати згоду або подавати самому до суду подання про об-рання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, передбаче-ному законом,—

порушувати, відмовляти в порушенні та закривати кримінальні справи;—

затверджувати обвинувальний висновок або повертати кримінальну справу слідчому для провадження додаткового розслідування;—

змінювати обвинувальний висновок слідчого або складати новий висновок;—

давати письмову згоду на направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів вихов-ного або медичного характеру.[7, ст.24]

Письмові вказівки прокурора органам дізнання та досудового слідства є обов'язковими для виконання. Оскарження отриманих вказівок вищому прокурору не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, коли в разі незгоди слідчого з вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення для попереднього розгляду справи суддею або про закриття справи слідчий вправі подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. В цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.[1, ч.2 ст.114]

Прокурор підлягає відводу за тими самими підставами, що й суддя. Проте, якщо прокурор брав участь у проведенні досудового слідства у справі, підтримував обвинувачення в суді або робив вис-новок при розгляді справи в апеляційному чи касаційному поряд-ку, то ці обставини не можуть бути підставою для відводу.

Відвід, заявлений прокурору при розгляді справи в суді, розв'язується судом, а при розслідуванні справи — вищим проку-рором.

Підтримка державного обвинувачення — одна з функцій про-курора, яка полягає в безпосередній його участі в розгляді судом справи і використанні повноважень обвинувача для всебічного дослідження доказів, захисту прав потерпілого та інших учасників процесу, забезпечення правосуддя і невідворотності кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інте-ресів держави та суспільства, і зобов'язаний, додержуючись прин-ципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень зако-ну, хоч би від кого вони виходили, сприяти виконанню вимог за-кону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосу-вання кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону й об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів. У разі, коли при розгляді спра-ви прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтвер-джують обвинувачення підсудного, він зобов'язаний відмовитись від обвинувачення.

Обвинувач — прокурор, що підтримує в суді державне обвину-вачення, а також потерпілий у справах приватного обвинувачення та в справах, де прокурор відмовився від обвинувачення, який у відсут-ності прокурора виконує функцію обвинувачення і користується правами обвинувача.

У разі відмови прокурора від обвинувачення потерпілий вправі вимагати продовження розгляду справи, У цьому випадку він са-мостійно підтримує обвинувачення

Обвинувач як учасник процесу з'являється в стадіях судового розгляду справи.

Обвинувач, керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім пе-реконанням, підтримує перед судом державне обвинувачення, подає докази, бере участь у дослідженні доказів, заявляє клопо-тання і висловлює свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладає свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного.[16, ст.43]

Розділ 4. Суддя (суд), народні засідателі та присяжні.

Суддя (суд) — суб'єкт кримінального процесу, який виконує функцію правосуддя. Згідно зі ст. 124-129 Конституції України су-дочинство здійснюється Конституційним Судом та судами загаль-ної юрисдикції.

Правосуддя здійснюють професійні судді, а у визначених зако-ном випадках — народні засідателі та присяжні. Вироки та рішення суду виносяться іменем України і є обов'язковими до ви-конання на всій території держави.

Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у виді довічного позбавленні волі, в суді першої інстанції розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів, які при здійсненні правосудді користуються всіма правами судді.

Розгляд справ у апеляційному і касаційному порядку здійснюється відповідно апеляційними і касаційними судами складі трьох суддів. Розгляд справ у виключному порядок здійснюється апеляційними і касаційними судами у складі не менше трьох суддів.

Право на зайняття посади судді місцевого суду має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. [6, ст.13]

Суддею апеляційного суду може бути громадянин України який досяг на день обрання 30 років, має вишу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як п'ять років, у тому числі не менш як три роки на посаді судді.

Присяжним засідателем при розгляді кримінальної справи в суді може бути громадянин України, який досяг 30 років.

Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший 30 років, який має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як сім років, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як де-сять років, у тому числі не менш