Окремі посади займають Державний міністр України та Міністр Кабінету Міністрів України.

Державний комітет – центральний орган виконавчої влади, який здійснює міжгалузеве управління відповідними сферами.

В Україні існує 24 Державних комітети: по використанню ядерної енергії; по водному господарству; по геології і використанню надр; по гідрометеорології; з енергозбереження; по житлово-комунальному господарству; по земельним ресурсам; по матеріальних резервах; з медичної та мікробіологічної промисловості; по нагляду за охороною праці; нафтової; газової та нафтопереробної промисловості; з питань державних секретів та технічного захисту інформації; з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості; у справах національностей та міграції; у справах релігії; у справах захисту прав споживачів; у справах охорони державного кордону; у справах містобудування і культури; по стандартизації, метрології та сертифікації; телебачення і радіомовлення; по туризму; з фізичної культури і спорту; по харчовій промисловості; служби безпеки [10, 69].

Дати визначення відомства, на відміну від визначень міністерства та державного комітету, дещо складніше. З одного боку, є досить чітка формальна ознака, яка дозволяє відділити відомство від міністерства та державного комітету – керівники двох останніх за посадою, повинні входити до складу Кабінету Міністрів України. З другого боку, функціональна характеристика відомств інша, ніж у міністерств і державних комітетів, їх функції більшою мірою пов'язані з контролем, наглядом, державним регулюванням.

Тому можна визначити сутність відомства, як центрального органу виконавчої влади, який здійснює спеціальні виконавчі, контрольні, наглядові, координаційні й дозвільні функції.

В Україні відомствами є: Головні управління при Кабінеті Міністрів (архівне; геодезії; картографії та кадастру; державної служби; з питань радіочастот); агентства (Національне космічне агентство; Державне агентство з авторських і суміжних прав; Національне агентство з реконструкції та розвитку; агентство з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій); комісії (Вища атестаційна комісія; з питань регулювання електроенергетики; з цінних паперів та фондового ринку); комітети (по Державних преміях в галузі науки і техніки; у справах нагляду за страховою діяльністю; Національний аудиторський комітет; Антимонопольний комітет); фонди (державного майна, соціального страхування, пенсійного фонду); банки (Національний, Промінвестбанк, Укрбудбанк, Державний експортно-імпортний банк, Ощадний); інші відомства (митної служби; державної служби експортного контролю; державної податкової адміністрації; держпатенту; Головдержказначейства). Всього в Україні налічується майже 30 відомств, Загальна ж кількість центральних органів виконавчої влади України – 96 [5, 70-71].

У своїй діяльності центральні органи виконавчої влади реалізують державну політику у внутрішній галузі або сфері, керуючись Конституцією України, законами, постановами Верховної Ради України і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також Положеннями про відповідні Міністерства та Державні комітети, спеціальні відомства.

Центральні органи виконавчої влади узагальнюють практику застосування законодавства з питань, що належать до їх компетенції, розробляють пропозиції про вдосконалення законодавства та у встановленому порядку вносять їх на розгляд Президентові України, Кабінетові Міністрів України. У межах своїх повноважень вони організують виконання відповідних нормативних актів, здійснюють контроль за їх реалізацією.

Міністри та Голови Державних комітетів України забезпечують формування і проведення в життя державної політики у доручених їм галузях та сферах; здійснюють керівництво відповідними міністерствами та галузями, сферами управління; за власною ініціативою чи за дорученням Кабінету Міністрів, Прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністра України готують питання на розгляд Кабінету Міністрів; беруть участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів та вносять пропозиції Прем'єр-міністрові щодо порядку денного цих засідань; за дорученням Прем'єр-міністра представляють Кабінет Міністрів у відносинах з іншими органами, організаціями в Україні та за її межами; здійснюють керівництво визначеним для них міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади; затверджують структуру, штатний розклад, положення про структурні підрозділи очолюваних ними міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також положення (статути) про підвідомчі міністерству, державному комітету органи та організації; подають до Кабінету Міністрів пропозиції про призначення своїх перших заступників та заступників; призначають на посаду та звільняють з посади працівників очолюваних ними центральних органів виконавчої влади, керівників, заступників керівників підвідомчих їм органів та організацій.

Компетенція центральних органів виконавчої влади визначена у відповідних Положеннях про ці органи. Загальними для всіх їх правами і обов'язками є: участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами, створення механізму її реалізації; розробка проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету країни; прогнозування розвитку економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах; розробка цільових перспективних програм, спрямованих на поглиблення економічної реформи; реалізація державної стратегії розвитку відповідних галузей; здійснення, у межах повноважень, визначених законодавством, функції управління майном підпри­ємств, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; розробки внутрішніх фінансово-економічних та інших нормативів, механізмів їх впровадження; формування та реалізації інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки тощо [5, 71-72].

Більш конкретні повноваження, властиві певному центральному органу виконавчої влади, закладені у відповідному Положенні про цей орган. Так, основними повноваженнями Міністерства юстиції України є: забезпечення реалізації державної правової політики, підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи; підготовка разом з відповідними державними органами та науковими установами проектів концепцій напрямів розвитку законодавства та їх наукового обґрунтування із врахуванням світового досвіду; розробка за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів