престижно-статусні почуття, пов'язані з потребою самоствердження (почуття гордості за свою професію, за довіру колективу, усвідомлення необхідності подолання труднощів з метою випробування своїх професійних можливостей);*

альтруїстичні почуття (бажання дати радість, допомогу, втішити, підбадьорити в тяжку хвилину);*

комунікабельні почуття (симпатія, довіра, повага при спілкуванні).*

Роль моральних почуттів у юридичній діяльності виявляється через призму спілкування людей. А виходячи з того, що юридична професія передбачає саме роботу з людьми різного характеру, рівня культури, інтелекту, то можна зазначити ту значну роль, яку відіграють моральні почуття у мотивації роботи працівників юридичних установ. По-перше, - це оцінка вчинків та поведінки людей з позицій суспільно-вироблених норм та ідеалів.

По-друге, - моральні почуття виступають засобом регуляції відносин між людьми, соціальними групами тощо. В-третє, -завдяки почуттям суспільно-значущі норми, принципи, ідеали інтуїтивно перетворюються у внутрішню переконливість людини В-четверте, - моральні почуття являються не тільки засобом регуляції, але й засобом самоствердження людини, виявом багатства її внутрішнього світу. Тому формування моральних почуттів у кожної людини, а тим більш у юристів, співробітників правоохоронних органів, є однією з важливіших задач морального виховання.

Другий важливий елемент моральної свідомості - моральні норми. Це найбільш прості форми моральних вимог, які ставляться до кожної людини. В них закріплено морально-оціночний досвід людей, інтереси суспільства або окремої людини. Вони зорієнтовані на підтримку сумісного життя та діяльності людей, суспільства в цілому. Як і моральні почуття, норми моралі являють собою універсальні регулятори поведінки. Одні з них регулюють відношення людини до себе, другі - до інших людей, в залежності від віку, статі, національної належності, треті - до оточуючого середовища, в якому мешкає людина.

Крім того, що норми моралі виконують функцію регламентації, вони виступають також засобом контролю, оцінки, підтримання, забезпечення зв'язків та відношень соціальних груп, класів, прошарків у соціальному середовищі. Головне полягає в тому, що вони забезпечують нормальну життєдіяльність суспільства та особистості, впливають на поведінку людини через її самосвідомість, самооцінку, мотиви до установки. У професії юриста знання та сприйняття норм морального спілкування є необхідною умовою виконання своїх обов'язків, що обумовлено організаційно-управлінським характером юридичної діяльності, потребою безпосереднього спілкування з людьми.

3. Поняття юридичної деонтології та її принципи

Юридичну деонтологію визначають, як науку про систему етичних вимог до професійної діяльності юристів. Однак, поряд з цим існують також інші визначення. Наприклад, Сливка С.С. пропонує визначення юридичної деонтології, як науки про внутрішній імператив службового обов'язку, який створює передумови та мотиви вибору юристом норм поведінки у практичній діяльності, про формування власних норм для кожної ситуації зокрема. У запропонованому визначенні просліджуються деякі недоліки, що відображають тенденцію до звуження предмету. Автором не взято до уваги такі вагомі компоненти предмету, як відомості (система знань) про правознавство та юридичну практику, їх співвідношення, функції. Він робить акцент саме на правовій культурі юриста, яка обумовлює прийняття індивідуальних рішень як в побуті, так і на роботі.

Дещо інакшою вбачається позиція Горшенєва В.М. Він стверджує, що юридична деонтологія — це галузь юридичної науки, що узагальнює систему знань про мудрість спілкування та мистецтво прийняття вірного рішення у юридичній практиці, тобто наука про пошук атмосфери досягнення необхідного, істинного результату у спілкуванні юриста як з колегами, так і з тими, кому він надає свої професійні послуги та кого повинен обслуговувати правовими засобами в процесі реалізації ними свого правового статусу.

Найбільш цікавим є визначення, яке запропоновано Шмоткіним О.В., у якому під юридичною деонтологією слід розуміти систему загальних знань про юридичну науку та юридичну практику, вимоги до професійних та особистих якостей юриста, про формування цих якостей.

Як наука, юридична деонтологія має ряд характерних ознак:

- це одна із юридичних наук, яка разом з іншими входить до системи гуманітарних знань;

- юридична деонтологія розкриває зміст та взаємозв'язок таких соціальних явищ як юридична наука та юридична практика, визначає їх функції;

- наука юридична деонтологія, виходячи з норм та принципів суспільної моралі, формує систему вимог професійного та особистого порядку, висвітлює етичну сторону діяльності юриста, враховуючи спеціалізацію юридичної професії;

- юридичною деонтологією вивчаються система, форми, методи та засоби підготовки висококваліфікованих юристів-професіоналів;

- характерною ознакою можна назвати також те, що це молода за своїм віком юридична наука, яка знаходиться на стадії свого становлення та поступово набуває заслуженого авторитету в системі юридичних знань.

Окремим блоком питань до предмету юридичної деонтології входять питання юридичної освіти - підготовки та перепідготовки кадрів, підвищення кваліфікації, розповсюдження позитивного досвіду.

Моральні почуття, які проявляються в юридичній діяльності, достатньо різноманітні, що виходить з широкого спектру зв'язків, які формуються в процесі вирішення значної кількості юридичних справ. До їх переліку можна віднести такі: почуття патріотизму (пріоритет інтересів загальної справи перед особистим інтересом або за рахунок особистого блага); престижно-статусні почуття, пов'язані з потребою самоствердження (почуття гордості за свою професію, за довіру колективу, усвідомлення необхідності подолання труднощів з метою випробування своїх професійних можливостей); альтруїстичні почуття (бажання дати радість, допомогу, втішити, підбадьорити в тяжку хвилину); комунікабельні почуття (симпатія, довіра, повага при спілкуванні).

4. Принципи, функції та компоненти юридичної деонтології

У центрі деонтологічного дослідження знаходиться людина зі своєю особистою системою знань, навичок, умінь, а також діяльність людини, що здійснюється у правовій сфері життя суспільства. Сам предмет науки дуже специфічний, що обумовлюється не тільки правовою сферою людської діяльності Людина, П якості та її існування вивчаються також іншими науками, але в межах юридичної деонтології відбувається специфікація предмету