дослідження. Даною наукою вивчається існуюча система юридичних знань, завдання та функції правознавства, роль юридичних знань у вирішенні питань суспільного буття. В предмет юридичної деонтології включаються також і питання юридичної практики: формулюються поняття та зміст юридичної діяльності, види та форми її здійснення, вивчаються окремі юридичні спеціальності та відповідно професійні якості працівників юридичної сфери. При цьому особлива увага звертається на особисті людські якості, на етикет юриста, який передбачає цілу систему правил: як треба поводитися з співробітниками та різними учасниками юридичного процесу, якими нормами керуватися при здійсненні професійного обов'язку, на яких моральних принципах та правових ідеалах будувати свою роботу тощо.
Окремим блоком питань до предмету юридичної деонтології входять питання юридичної освіти - підготовки та перепідготовки кадрів, підвищення кваліфікації, розповсюдження позитивного досвіду. Головною тут є проблема підготовки не просто спеціаліста - юриста, а працівника високого рівня кваліфікації, тобто професіонала своєї справи. Зрозуміло, що професіоналом не можна бути взагалі. Професіонал - це добре підготовлений спеціаліст конкретної справи, тому система підготовки таких спеціалістів повинна відбивати специфіку практичних завдань, які треба вирішувати працівнику у повсякденній роботі. Юридична деонтологія повинна вивчати не просто систему виховання юриста взагалі, суспільству потрібні професіонали конкретної справи -прокурори, законодавці, слідчі тощо. Таким чином, у загальному вигляді предметом юридичної деонтології можна визначити юридичну теорію, юридичну практику та систему моральних вимог, що складають етикет професійної діяльності юристів. Слід додати, що юридична деонтологія як наука знаходиться у тісному контакті та взаємодії з іншими юридичними науками, використовує їх досягнення для дослідження власного предмету Використовуються також знання неюридичних наук - педагогіки, психології, соціології, без чого не уявляється можливим отримати і узагальнити об'єктивні результати дослідження. Наприклад, розроблюючи практичні рекомендації для системи кадрової підготовки спеціалістів, реорганізації юридичної освіти або системи правового виховання, слід користуватися положеннями не тільки педагогіки та психології, а також досягненнями конституційного права, філософії права, теорії права тощо.
Таким чином, можна сформулювати основні завдання, що спільно вирішуються юридичної деонтологією (як наукою і навчальною дисципліною):
1. Виходячи з вимог соціального прогресу, особливостей та умов функціонування українського суспільства, треба визначити роль та призначення юридичної діяльності в структурі соціальної діяльності.
2. Відповідно до першого завдання бажано висвітлити соціальне призначення юристів на сучасному етапі реформування державних інститутів, а також підвищити авторитет юридичної професії.
3. Сформулювати загально-теоретичну модель юриста високого рівня кваліфікації, враховуючи всю сукупність вимог професійного, особистого характеру, проаналізувавши досвід іноземних держав.
4. На підставі існуючих результатів наукових досліджень прогнозувати тенденції розвитку юридичної науки, визначати необхідні зміни щодо системи кваліфікаційних вимог в межах конкретних юридичних спеціальностей.
5. Виробляти практичні рекомендації для вирішення проблем правової діяльності, що безпосередньо залежать від рівня професійної підготовки, правової культури працівника, його морального обліку в цілому.
6. Надати організаційно-методичну допомогу студентам-юристам на первинному етапі навчання, підготувати їх до ґрунтовного засвоєння матеріалу, сформувати особисті уявлення стосовно юридичної теорії та юридичної практики, кваліфіковано підготувати їх до самостійного вибору майбутньої юридичної спеціальності.
7. Сформувати стійку систему знань щодо морального обліку юриста, зробити їх елементом особистої культури, базою для подальшого формування правової свідомості особи.
5. Правове державне регулювання професійної юридичної деонтології та основні види юридичної практики
Головним науковим закладом, який виконує функцію провідного координаційного центру, є Національна Академія Наук України, в складі якої поряд з іншими знаходиться Інститут держави та права. В цьому закладі зосереджено вагомий науковий потенціал сучасної правової науки України. Значна плеяда відомих фахівців правознавства працюють у вищих та середніх навчальних закладах, залучаючи до наукового знання десятки тисяч студентів.
За даними Інституту законодавства Верховної Ради України на 1996 рік у нашій країні було зареєстровано близько 170 докторів юридичних наук та більше 400 кандидатів юридичних наук за різними фаховими напрямами. За останні роки ці показники значно збільшилися. При цьому слід згадати про певну кількість спеціалістів, що працюють у наукових юридичних установах, центрах, лабораторіях без наукового ступеню чи звання, але також складають вагому частину інтелектуального потенціалу нашої країни. Одне із значущих місць займає Спілка юристів України, яка своєю організуючою цілеспрямованою роботою впливає на координацію зусиль юридичної сфери в цілому. Українськими науковцями-юристами на даному етапі активно ведуться пошуки у всіх галузевих та міжгалузевих складових юридичної науки: конституційному праві, адміністративному праві та управлінні, господарському праві, екологічному праві та ін. Особливу увагу науковців привертають до себе проблеми правового регулювання економічних відносин - це питання реанімації вітчизняного виробництва, подолання безробіття, перекваліфікації працівників. Крім всього іншого, в межах дослідження залишаються проблеми функціонування державного апарату, юридичної відповідальності, захисту прав громадянина та людини, дотримання чіткого режиму законності... Вирішення цих та багатьох інших питань на рівні науково-юридичного прогнозування сприятиме розвитку та стабілізації суспільного життя в країні. Але не тільки у ході дослідження використовуються навички та досвід науковців-юристів. Одне з головних завдань правознавства -сприяти вирішенню практичних питань суспільства, тому багато хто з науковців-юристів працюють безпосередньо у вищому органі законодавчої влади — парламенті, адміністрації Президента України, Конституційному Суді України та в інших органах державної влади, застосовують свої наукові знання та досвід для безпосереднього вирішення загальнодержавних завдань.
Іноді вживається термін юридична практика, який по суті відображає поняття діяльності, але включає ще й досвід практичного засвоєння дійсності. Зміст юридичної діяльності у кожному випадку складають конкретні дії, перелік яких суттєво впливає на визначення обсягу, сфери та форм юридичної діяльності. В умовах соціального прогресу, ускладненням соціальних зв'язків відповідним