Атторней має широкі повноваження. Він може пору-шити кримінальне переслідування, припинити справу од-ноособовим рішенням, у тому числі й тоді, коли справа вже знаходиться на розгляді суду. При цьому він не зо-бов'язаний виносити мотивовану постанову.

Хоч в літературі термін "атторней" часто переклада-ється як "прокурор", становище атторнея в системі орга-нів влади, сфера діяльності й правомочності його мають значні відмінності порівняно з тими, які є в країнах, де існує інститут прокуратури. Він може виступати як адвокат у цивільній справі та обвинувач у кримінальній справі, як урядовий юрис-консульт з техніко-юридичних питань і як радник із ши-роких проблем політики. Атторнейські служби управля-ють тюрмами і займаються справами іммігрантів; співро-бітники цих служб діють як слідчі й розшукові агентства; у віданні генерального атторнея США знахо-дяться контррозвідка й політичний розшук — функції, які в інших країнах покладені на відомства, організацій-но не пов'язані з прокуратурою.[7, с.89-90]

Органом розслідування в США є також коронер. Він встановлює причини смерті у тих випадках, коли вони не відомі або коли є підстави припускати, що смерть була насильною. Коронер проводить розслідування з учас-тю присяжних, число яких установлене процесуальним законодавством штатів. Якщо в межах округу виявлено труп, коронер проводить його попередній огляд. Потім із числа місцевих жителів він скликає присяжних, які бе-руть участь в огляді трупа й допиті свідків. Висновки коронерського розсліду-вання називаються вердиктом. У ньому вказується, чи мало місце вбивство, яка медична причина смерті, коли, де і яким чином було здійснено вбивство, а також ім'я винного, якщо воно встановлене.

Органами розслідування в США є також різного роду комітети й комісії, створювані органами виконавчої влади (комітет з розслідування організованої злочиннос-ті, комісія з розслідування вбивства президента Джона Кеннеді та ін.).

Формально вважається, що дані, зібрані органами розслідування, не мають доказової ваги і призначені як матеріал для підтримання обвинувачення, а не для суду.

Після приводу обвинуваченого суддя повинен повідо-мити йому про висунуте проти нього обвинувачення, про право на сприяння захисника під час попереднього роз-слідування і на відмову від такого розслідування. Якщо обвинувачений відмовився від попереднього розслідуван-ня, суддя пред'являє йому обвинувачення і вирішує пи-тання про те, відпустити його під заставу чи взяти під варту. Суддя з власної ініціативи може, а за клопотан-ням атторнея — зобов'язаний допитати свідків обвину-вачення і зафіксувати їхні показання. Якщо обвинуваче-ний не відмовився від розслідування справи, суддя може надати йому певний строк для запрошення захисника й для виклику свідків.

Розслідування має бути закінченим, як правило, в од-ному засіданні. Спочатку допитуються свідки обвинува-чення. Обвинувачений і його захисник можуть піддати їх перехресному допиту. Після цього обвинувачений має право дати пояснення щодо пред'явленого йому обвину-вачення, а також показання під присягою як свідок за-хисту. Потім допитуються свідки захисту, яких обвину-вач може піддати перехресному допиту. Показання свід-ків, а також пояснення і показання обвинуваченого заносяться до протоколу або стенографуються.

Заслухавши показання і пояснення, суддя вирішує питання про те, чи достатньо підстав для притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності. Якщо таких підстав немає, він постановляє зняти з обвинува-ченого обвинувачення, тобто припинити справу. З'ясу-вавши ж, що таких підстав достатньо, суддя притягує обвинуваченого до кримінальної відповідальності і, якщо справа йому підсудна, у тому ж засіданні вирішує спра-ву по суті й виносить вирок. Якщо ж справа йому не підсудна, нижчий суд направляє її до того суду, якому вона підсудна.

Докази і доказування.

У доказовому праві кримінального процесу США одержали по-ширення такі засоби збирання доказів, як електронне прослуховування, яке розглядається як різновид обшуку, повітряне спостере-ження і фотографування, угода про визнання провини, показання поліцейських про факти та фактичні дані, які повідомляються їм інформаторами.

Електронне стеження, при всьому сучасному арсеналі технічних засобів і неконкретності правових норм щодо підстав застосування та процедури провадження, стає потужною зброєю втручання в сферу "тендітного та занадто прозорого" «прайвесі».

Право на прослуховування. Дозвіл на прослуховування дається судом. Ордер на прослуховування видається на термін до ЗО днів. У випадках, якщо розслідування торкається інтересів національної безпеки, закон допускає право поліції почати прослуховування без судового ордера. У таких випадках ордер повинний бути отрима-ний протягом 48 годин після початку прослуховування. Допус-кається також прослуховування без ордера, якщо хоча б один із учасників відповідної розмови добровільно дозволяє це зробити. Прослухову-вання піддягає припиненню, як тільки необхідні відомості отри-мані, ордер повертається після його виконання з детальним опи-сом перехоплених розмов.

Ре-зультати технічного документування розмов мають доказове зна-чення в кримінальному процесі.

Незважаючи на негативне ставлення багатьох юристів США до можливості прослуховування усних розмов (oral comunication), законодавчої заборони на ці дії немає. Більше того, в 1986 році реформа законодавства про прослуховування розширила сферу його застосування. Нововведення торкнулись електронної пошти, відеотелефонів, супутникового зв'язку, комп'ютерної мережі, радіозв'язку. Реальністю стали дозволи на прослуховування розмов особи, де б і яким зв'язком вона не користувалась, включаючи прослуховування в помешканнях людини і так зване спостереженння за блукаючим об'єктом.

«Всечутне вухо» і «всебачне око» часто