Реферат на тему:

Поняття і система пенсійного права.

План

1.Пенсійне право як складова права соціального забезпечення.

2.Визначення системи навчального курсу пенсійного права.

Пенсійне право - є однією з найважливіших галузей серед соціального забезпечення.

Така ідея про право соціального забезпечення як певну систему правових норм виникла в перебігові активних наукових дискусій про правову систему середини 50-х років і так, в 70 роках право соціального забезпечення як галузі права дістало визнання в юридичній наці і вона набуло статусу самостійної навчальної дисципліни у вищих юридичних закладах .Така галузь права згідно з діючою нині класифікацією затвердженою Вищою атестаційною комісією /ВАК/ входить до єдине;, галузевих дисциплін і, за даними спорідненими ознаками трудовим, має спільний номер спеціальності - 12.00.05.

Термін соціальне забезпечення означає форму матеріального забезпечення непрацездатних громадян, офіційно закріплених у міжнародному акті про економічні, соціальні та культурні права ,ухваленому генеральною Асамблеєю 00Н 16 грудня 1966 р.

Такий термін соціальне забезпечення застосовується в концепції соціальне забезпечення /Концепції/ громадян України /ст.46/ вливається інший термін - "Соціальний захист" /І/

До змісту ст. 46 Конституції, соціальний захист і термін соціальне забезпечення ", тобто соціальний захист - ширше поняття і містить елементи, що не входять до поняття " соціальне забезпечення".

На наш час термін дії "соціальний захист" належить до функції держави, яка піклується про матеріальне забезпечення непрацездатних громадян.

По здійсненню цієї функції створено спеціальний орган держав-ної виконавчої влади міністерство соціального захисту населення України. Статус його визначено Указом Президента України від 23 жов-тня 1996р. /95/

В дослідженні е обгрунтування визначення поняття "право соці-ального забезпечення" як галузі права. Таке поняття вперше зроблено у доповіді вченого юриста В.С.Андрєєва 1966 р. у Празі на міжнародному сімпозіумі з проблем соціального забезпечення /100/ .

Ця дана галузь права включає широку, внутрішню, узгоджену, хоча й немодифіковану, сукупність правових норм.

Сам обсяг поняття соціального забезпечення в названому ро-зумінні визначається по-різному. Деякі вчені включають у нього всі соціально-економічні заходи, спрямовані на відшкодування втраченого заробітку та без еквівалентне забезпечення тих проблем громадян, котрі задовольняються з державних та громадських джерел поза прямим зв’язком із результатом їхньої трудової діяльності .

І так останнім часом переважає думка, щодо предмета права соціального забезпечення повинні належати ті спеціальні відносини, які безпосередньо пов’язані з соціальним забезпеченням лише непрацезданих громадян. Таке підтвердження закріплено офіційним документом органів державної влади.

В концепції соціального забезпечення населення України, прийнятій Верховною Радою України 21 грудня 1993 року /24/, підкреслюється, що соціальне забезпечення має поширюватись лише на громадян, які працюють по найму, членів їхніх сімей та непрацездатних осіб...

Для непрацездатних громадян гарантуємо матеріальне забезпе-чення та соціальне обслуговування за рахунок соціального страхування та виплат із державного та місцевих бюджетів".

Під кутом зору економіки соціальне забезпечення - це організаційні заходи, держави. Зі створенням соціальних фондів і використанню їх за цільовим призначенням.

З погляду права відносини із соціального забезпечення є об’єктом впливу правових норм. Тут правовому регулюванню підлягав весь комплекс суспільних відносин, що складають предмет права соціального забезпечення.

В літературі юридичній висловлено деякі критерії для визначення кола відносин , що охоплюються соціальним забезпеченням.

Ними, зокрема, є Загальне поняття соціального забезпечення, коло осіб, які забезпечуються, відносини пов’язані з обов'язком держави з утримання певного контингенту непрацездатних громадян. Всі ці критерії повинні враховуватись під час визначення предмет у права соціального забезпечення.

Щодо обсягу водія соціального забезпечення, контингенту забезпечуваних рівне забезпечення, то це залежить, від економічного потенціалу держави, участі громадян у фінансуванні соціального забезпечення і розвиткові законодавства про соціа-льне забезпечення .

І, так, основним видом суспільних відносин, які складають предмет права соціального забезпечення е пенсійні відносини.

До пенсійних відносин наближені і тісно з ними пов’язані відносини зі здійсненням соціального страхування працюючих громадян формування й використання Пенсійного фонду та фонду соціального страхування різноманітних виплат, соціального обслуговування перестарілих в непрацездатних, ветеранів війни праці, за рахунок соціальних фондів.

Крім предмету правового регулювання, ознакою диференціації галузей права юридична наука визнає метод правого регулювання суспільних відносин. На відміну від предмету галузі права, який окреслює коло суспільних відносин, метод дозволяє повніше оприділити природу цих відносин, виявити їхні відмінні юридичні ознаки і тим точніше визначити межі правового регулювання.

Метод визначається чи сукупність способів юридичного впливу на суспільні відносини ,на поведінку людей як учасників них відносин ,щоб вони діяли відповідно до норм права.

Галузевий метод являє собою забезпечення в комбінації імперативного та диспозитивного способів регулювання.

Імперативному способові правового регулювання властивий метод влади й підпорядкування, що диспозитивному - метод юридичної рівності.

Диспозитивний метод - регулювання знаходить своє уо-соблення в такому різновиді, як метод соціально-забезпечуваних вимог і надань.

Метод права соціального забезпечення використовує оби-два ні способи вкупі з Іншими способами, регулювання: дозвіл, наказ, заборона.

Дозвіл застосовується для регулювання поведінки фізичних осіб. Це означає, що тут є можливість на свій розсуд претендувати на той чи інший вид соціального забезпечення.

Наказ і заборона застосовується, наприклад, у розподілі коштів пенсійного фонду та фонду соціального страхування України

Метод права має і свої особливості, наприклад, громадянин як учасник відносин із соціального забезпечення наділяється не лише галузевою правоздатністю, але й правом вимагати надання йому конкретного виду забезпечення ,а орган соціального захисту населення зобов'язаний надати йому на умовах, установлених законом.

І так, під методом регулювання слід розуміти специфічні спо-соби правового впливу на суспільні відносини в соціальному за-безпеченій.

Такі методи залежать від особливостей предмета регулювання і знаходять вираження в соціально-піклувальних вимогах