Право соціального забезпечення поділяється на дві частини: загальну та особливу.

До загальної частини належить правові норми, які містять в вказівки на cфepy впливу і предмет регулювання також основоположні принципи права.

Такими нормами, наприклад, е ст. ст. 4,3,5,7 Закону України "Про пенсійне забезпечення"

До особливої частини галузі соціального забезпечення включається решта норм законодавства про соціальне забезпечення. Такі норми об'єднуються в окремі правові інститути.

Правовим інститутом в особливій частині права називається група однорідних норм, які регулюють окремий вид соціального забезпечення /пенсія за віком, допомога з тимчасової непрацездатності соціальна допомога сім’ям з дітьми, які є предметом цієї галузі, права.

Галузь права в соціальному забезпеченні виступає як система взаємозв'язаних правових інститутів.

В цілому слід відзначити, що характерними ознаками розмежуван-ня суміжних галузей права прийнято вважати предмет і метод ре-гулювання.

Предмет права відповідає на запитання, що воно регулює.

Метод - якими способами здійснюється правове регулювання су-спільних відносин .

У трудових відносинах учасниками є працівник і роботодавець а в соціальному забезпеченні - непрацездатний громадян з одного боку і орган соціального захисту - з іншого. Трудові відносини входять до кола виробничих відносин з соціального забезпечення - до кола соціально-забезпечувальних. По природі вони наближені і але не ідентичні.

Між трудовим правом і соціальним забезпеченням існує не лише відособленість правового регулювання, а й певний зв’язок та взаємодію.

Право соціального забезпечення стикується і з адміністративним правом у питаннях управління соціальним захистом населення.

Через владно-організаційні відносини регульовані адміністративним правом визначається соціальна політика держави у сфері і соціального забезпечення, видаються нормативні акти, встановлюються умови, розмір і порядок надання забезпечення, визначаються джерела фінансування соціального забезпечення на практиці іноді важко розрізнити відносини з соціального забезпечення, які регулюють-ся адміністративним правом чи правом соціального забезпечення і так, рекомендується об межувати їх не за змістом соціального забезпечення, а за характером соціально-забезпечувальних відносин, що виникають /тобто за предметом права /,як відносин їх соціального забезпечення непрацездатних.

При з’ясуванні загальних положень, що характеризують право соціального забезпечення як самостійну галузь права, має не лигає теоретичне, а й практичне значення.

В літературі висловлюється думка, що предмету права со-ціального забезпечення /отже і пенсійного права/ необхідно включити також відносини, які виникають між органами соціального захис-ту населення та суб’єктами господарської діяльності /страхувальниками/ з приводу сформування Пенсійного фонду, відносин, які вини-кають між різними органами, що здійснюють соціальне забезпечення і між різкими органами та іншими установами з приводу організа-ції соціального захисту населення.

2. Право пенсійне має певну систему яка обгрунтована внутрішньою класифікацією та згрупуванням правових норм за окремими інститутами. Таку систем; пенсійного права слід відрізняти в системі пенсійного законодавства.

Норми пенсійного права поділяються на загальні - які визначають основні принципи положення для всіх пенсійних відносин чи переважної їх частини, і окремі, які торкаються конкретних видів пенсійних правовідносин чи деяких їхніх спільних рис.

До загальної частини належать норми, які характеризують предмет права пенсійного забезпечення, серед його дії, джерела цієї підгалузі права, основні принципи пенсійного Забезпечення і характеристику пенсійних правовідносин.

До особливої частини складає решта норм, згрупованих за окремими інститутами. Критерієм для об'єднання норм за інститутами є їхній зміст.

В окремі інститути відокремлені, по перше, ті норми, які є спільними для двох чи більше видів пенсійного забезпечення /трудовий стаж, нарахування пенсії та інші/. Такі інститути можна умовно назвати "наскрізними". До слідуючих інститутів включено норми, які регулюють конкретні види пенсійного забезпечення /пенсій за віком, інвалідністю і т. д./

Окремі інститути виведень нормами, які регулюють відноcно щодо забезпечення непрацездатних громадян соціальними пенсіями, оскільки підстави для їх надання є іншими.

Структура навчального посібника видається в такому вигляді: вона поділяється на загальну частину, де викладаються загальні питання пенсійного права, і, особливо, частику, де розгада-ються правові інститути.

Така система навчального посібника зазвичай збігається з системою пенсійного права, однак має і свої особливості, пов’язані зі зміною послідовності викладення проблем для зручності вивчення основ пенсійного права тими, хто навчається. В даному посібнику спершу аналізується питання трудового стажу і вислугу років, а потім норми про види і розміри забезпечення пенсіями.

Слід відмітити, що деякі інститути мають між собою тісний зв’язок при розгляді тих чи інших проблем.

Використана література

Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;

Закон України “Про пенсійне забезпечення”;

Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

Закон України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”;

Закон України “Про державну службу”;

Закон України “Про прокуратуру”;

Закон України “Про статус народного депутата України”;

Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”;

Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”;

Закон України “Про зайнятість населення”;

Закон України “Про статус гірських населених пунктів в Україні”;