народну масу або володарів можна схилити керуватися у їхньому житті лише одним розумом, марять про золотий вік поетів або про казку". На обережності застосування тих чи інших понять, термінів у процесі спілкування наголошував і Томас Гоббс, застерігаючи, що слова, окрім значення, обумовленого об'єктив-ною природою речей, які вони представляють, мають ще зна-чення, обумовлене особистими рисами того, хто говорить. Зокрема, характеризуючи поняття "чесноти" і "пороків", Т.Гоббс писав: "... те, що одна людина називає мудрістю, інша називає страхом; що одна називає жорстокістю, інша — спра-ведливістю; одна — марнотратством, а інша — великодушні-стю; одна — серйозністю, а інша — тупістю і т.ін.". Саме тому проблема підвищення ефективності законотворення не може обмежуватися лише технологічним аспектом запровад-ження норм Конституції України і повинна розглядатися обо-в'язково ще під соціально-політичним кутом виміру у вузь-кому і широкому розумінні.
Окремі норми закону можуть бути некоректними навіть з моменту ухвалення або можуть в наступному перестати відпо-відати поняттю права в його соціальному контексті. Закон, прийнятий законодавцем, схвалений Верховною Радою Ук-раїни, за своїм змістом може не відповідати суспільним по-требам, не відбивати в своїх нормах приватні інтереси люди-ни, не закріплювати правові ідеї справедливості і гуманізму, не забезпечувати в умовах дії принципу верховенства закону єдність і внутрішню узгодженість існуючої системи права на засадах верховенства права, тобто може бути неправовим.
2. Форма і структура Конституції України.
Конституція України має свою структуру, обумовлену змістом, предметом правового регулювання і формою Ос-новного Закону держави. Структурно вона складається з преамбули, 14 розділів і Перехідних положень.
В преамбулі Конституції виражені найбільш принципові положення та ідеї, якими керувалася Верховна Рада України, ухвалюючи Основний Закон держави. Серед цих ідей та положень головними є народовладдя, права людини, грома-дянська злагода та історичність українського державотво-рення.
Формально преамбула Конституції України не має юридич-ного змісту, але виражені в ній ідеї та положення мають істотне значення для деяких видів тлумачення її норм (на-приклад, історичного).
Розділи Конституції України присвячені окремим (розділи VІІ, ХІІ-ХІV) чи групам (розділи І-VІ та деякі інші) консти-туційних інститутів, які об'єднують певну сукупність норм Основного Закону, що мають спільний предмет правового регулювання. Наприклад, інститути народовладдя, грома-дянства, політичних прав громадян, конституційних обо-в'язків громадян, глави держави, прокуратури, державних символів і т.д.
Норми Конституції є прямої (ч.3 ст.8) і постійної дії.
Особливе місце в структурі Конституції займають Перехідні положення, які розраховані на перехідний, тобто тимчасо-вий період її дії, що триватиме до 5 років (п.п.12, 13). Ці положення забезпечують наступність у діяльності органів державної влади (п.п. 2,3, 5-7,9-11) і місцевого самовряду-вання (п.8), ревізію старого законодавства (п.1) тощо.
Конституція України визначає статус України як суверенної й незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Цей статус Української держави знаходить розвиток в інших положеннях Основного Закону. Так, суверенність і неза-лежність України закріплюється в статтях 5, 6, 38, 69 та ін., соціальність держави—у статтях 3,11, 13,17,27,43,45,52 та ін., правовий характер держави—у статтях 6,8,9,55,101 та ін. Інакше кажучи. Конституція України не тільки прого-лошує, але й закріплює механізми реалізації, захисту та охорони суверенної й незалежної, демократичної, соціаль-ної, правової держави.
Форма Української держави має важливе значення для розу-міння механізмів її функціонування.
За формою правління Україна є парламентсько-президент-ською республікою В Україні вона характеризується сильни-ми Парламентом і Президентом України та слабим Кабіне-том Міністрів України. Парламент і Президент України є центрами політичної влади в державі, а Кабінет Міністрів України — їх виконавчою структурою. Формування Кабіне-ту Міністрів України віднесено до компетенції Президента України, а Верховна Рада дає згоду на призначення Прем'єр-Міністра України та затверджує Програму діяльності Кабі-нету Міністрів У країни.
Україна є унітарною державою(ст.2 Конституції), тобто в її складі немає жодних державних утворень. Автономна Рес-публіка Крим є адміністративно-територіальною одиницею, що користується територіальною автономією, а не правами державності. У країна має єдину Конституцію, систему органів державної влади, законодавства. Державний бюджет. Збройні Сили і т.д. Україна може делегувати або санкціонувати здійснення певних функцій публічної влади органам Авто-номної Республіки Крим та місцевого самоврядування.
В Україні складається перехідний до демократичного типу політичний режим, рисами якого є утвердження народного суверенітету, парламентаризму, конституційної юстиції, прав людини, політичної та ідеологічної різноманітності (плюра-лізму), розвиток багатопартійної системи, незалежних за-собів масової інформації та наукових центрів, недержавних громадських організацій, місцевого самоврядування та інших елементів вільного громадянського суспільства. В той же час відсутність певних інститутів (адміністративної юстиції, двопалатного парламенту, юридичної відповідальності міністрів та ін.) чи недостатня їх ефективність(гарантій прав громадян, поділу влади тощо) робить демократію в Україні вразливою і залежною від обставин.
3. Зміст конституції та її властивості.
Конституція України містить 161 статтю. Вона проголошує Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека, а носієм суверенітету і єдиним джерелом влади – народ. Конституція визнає принципи поділу влади і верховенства права.
Конституція України визнає рівноправ’я різних форм власності, зокрема, приватної. Захист суверенітету та безпеки України Конституція покладає на її Збройні Сили.
Розділ II Конституції присвячено правам, свободам і обов’язкам людини і громадянина. У даній курсовій роботі вони охарактеризовані по трьом категоріям:
особисті права і свободи;
політичні права і свободи;
економічні, соціальні і культурні права і свободи.
Велику увагу приділено в Основному Законі характеристиці системи органів державної влади і місцевого самоврядування, елементами якої є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, інші органи виконавчої влади, прокуратура, органи правосуддя, державні органи Автономної Республіки Крим