Право у взаємодії з іншими соціальними нормами ви-конує своє завдання щодо регулювання суспільних відносин. Важливе значення для права має єдність і взаємодія з нор-мами моралі в галузі регулювання суспільних відносин.

Особливою є роль права в правовій державі — роль пану-ючої над державою і над суспільством системи правил по-ведінки. Його зверхність у правовій державі є гарантом прав і свобод громадян, захисту їх власності. Зверхність права забезпечується чітким розподілом влади в державі на зако-нодавчу, виконавчу та судову, а також незмінністю їх самостій-ності в процесі функціонування, взаємодією між ними та вза-ємним контролем за діяльністю у формах і методах, пе-редбачених Конституцією.

Принципи права.

В теорії права існує два терміни «принципи права» і «пра-вові принципи». Вони відрізняються один від одного тим, що правові принципи виникають як правило задовго до ви-никнення системи права і законодавства. Правові принци-пи, які закріплені в системі права і законодавства, перехо-дять в принципи права.

Правові принципи — це головні ідеї, які виражають основні вимоги до системи права тієї чи іншої держави. Правові прин-ципи — це перш за все категорії суспільної правосвідомості і вони далеко не завжди виражені в системі права і в право-вих нормах. Іноді правові принципи називають головні за-сади, основи, начала, на підставі яких будується система права. По суті без них неможливо свідомо створити нову систему права. Ігнорування їх в процесі правотворчості може привести до протиріч в системі права, що буде негативно впливати на реалізацію права.

Правових принципів і принципів права надзвичайно бага-то. Найбільш повну класифікацію принципів права дав Л.С. Явіч. Існує ціла ієрархія принципів права, в якій існує пев-на система і субординація. Правові принципи і принципи права постійно знаходяться в діалектичному розвитку і фор-муванні. Наприклад, принципи правової держави виникли задовго до побудови правової держави і лише в процесі ство-рення нового законодавства в Україні знайшли своє відоб-раження.

Всі принципи права можна поділити на загальносоціальні і спеціально-юридичні. До перших відносяться: економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, етичні або моральні. Існу-ють основні принципи права, які мають загальний характер і конкретизуються в принципах кожної галузі права і зако-нодавства. Крім того, спеціально-юридичні принципи поді-ляються на галузеві і міжгалузеві. Окремо виділяють прин-ципи правотворчі, правосуддя, правосвідомості, які тісно пов'язані із основними принципами права і підлягають са-мостійному аналізу.

Нині ми відмовляємося від загальносоціальних принципів, характерних для авторитарної системи держави і права: від класового підходу до права, від пріоритету і верховенства Держави над особою, від верховенства класових цінностей над загальнолюдськими, від верховенства держави над гро-мадянським суспільством. І навпаки, переходимо до нових принципів: пріоритету загальнолюдських цінностей над кла-совими, верховенства громадянського суспільства над дер-жавою, верховенства правових законів над політичною і фізичною силою держави, різноманітність і рівноправність різних форм власності; свободи підприємницької діяльності, пріоритету прав і свобод людини над правами держави, а ще точніше паритету прав і обов'язків держави і особи. Загальна теорія права вивчає основні (головні) принципи права. До них можна віднести:

1) повновладдя народу;

2) принципи розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

3) відповідальність держави перед людиною і суспільством. і навпаки, людини перед державою;

4) верховенство права і Конституції над всіма законами і підзаконними нормативними актами;

5) принцип законності;

6) принцип демократизму;

7) принцип справедливості;

8) принцип гуманізму;

9) громадяни здійснюють свої права за принципом «доз-волено все, що не заборонено законом», а держава за прин-ципом: «дозволено лише те, що визначене законом».

Серед основних принципів права виділяють правові пре-зумпції і аксіоми. Правові аксіоми — це такі ідеї, положен-ня, які сприймаються без доведення. Правові презумпції — це такі ідеї, які припускають їх істинність без доведення, іншими словами — це припущення. Аксіоми і презумпції дуже важко відрізнити. Серед них можна виділити такі:—

право існує в трьох формах: нормативні акти, право-відносини і правосвідомість;—

всяка діяльність, яка не заборонена законом, дозволе-на;—

закон зворотної сили не має, якщо інше не встановле-но законом;—

закон, який встановлює чи посилює кримінальну відпо-відальність, зворотної сили не має;—

незнання закону не звільняє від юридичної відповідаль-ності;—

презумпція невинності: ніхто не може бути визнаним винним в здійсненні злочину, а також притягнутий до кри-мінальної відповідальності інакше, як за вироком суду;—

ніхто не зобов'язаний сам себе звинувачувати;—

тягар, обов'язок доведення по кримінальних справах лежить на державі, а по цивільних справах — на позивачеві;—

ніхто не може бути суддею в своїй справі;—

не може бути два покарання за одне й те ж правопору-шення;—

закон хоч і суворий, але закон;—

немає прав без обов'язків, як і обов'язків без прав;—

як ми відносимося до природи, так і вона до нас;—

хай буде вислухана й інша сторона при здійсненні пра-восуддя.

Знання основних і галузевих принципів права, аксіом і презумпцій дозволяє юристам і всім громадянам краще орі-єнтуватись в діючому законодавстві і вирішувати справи, особливо коли потрібно застосовувати аналогію права.

Функції права.

Суть права конкретизується і проявляється через його Функції, функції права — це основні напрямки його впливу на людину і суспільство. Через функції права можна визначити, яку роль відіграє право в суспільстві, як держава використо-вує своє законодавство, з якою метою. Всі функції права можна поділити на загальносоціальні і спеціально-юридичні.

Залежно від сфери впливу на суспільні відносини, завдан-ня і цілі права можна виділити такі функції: економічна, політична, соціальна, екологічна, ідеологічна, гуманістич-на, організаторська, управлінська, орієнтаційна та інші.

До спеціально-юридичних функцій відносяться: регулюю-ча (статична і динамічна), охоронна. Регулююча функція права має своїм завданням регулювати суспільні відносини.