рахунок потожирової речовини. Вони бувають невидимими (наприклад, на папері), слабовидимі (наприклад, на склі, кахлі такі сліди можна знайти на просвіт або при косопадаючому висвітленні). Видимі сліди найчастіше бувають пофарбованими, коли пальці були забруднені якими-небудь жирами, крейдою, кров'ю і т.п. Якість і чіткість сліду залежать також від сили натиску і характеру слідосприймаючої поверхні (27). При сильному натиску відображення папиллярних ліній стуляються, деталі і візерунок стають важкорозглядаємими і непридатними для ідентифікації. Найбільш якісні сліди формуються на гладких, непористих, твердих предметах (порцеляна, скло, кахель, полірована дерево, пластмаса і т.п.).
3.1.Зберігаємість пальцевих слідів. Відносно недовго зберігаються пальцеві сліди на пористих матеріалах: картоні, газетному папері, фанері. Протягом 1-2 днів, а іноді 10-12 годин потожирова речовина усмоктується в такі матеріали і розпливається в розмите, що не має яких-небудь деталей пляма. Тому при пошуку слідів подібні предмети повинні бути досліджені в першу чергу (28).
При сприятливих умовах сліди можуть зберігатися і бути придатними для ідентифікації протягом декількох років. У середньому при температурі 20-25 °С в незапилених приміщеннях на склі, кахлі, порцеляні сліди зберігаються від 90 до 180 днів, на високоякісному крейдованому папері — 12 і більш днів. До слідів рук не підходить фраза «дощ змиває всі сліди». Зі слідчої практики відомо, що сліди пальців рук на осколках скла, що знаходилися під заливним дощем протягом трьох днів, у ряді випадків залишалися цілком придатними для ототожнення. Пальцеві сліди на порцелянових, кришталевих і т.п. поверхнях не зникають навіть під впливом сильного полум'я, оскільки знаходяться в потожировій речовині хлориди калію, натрію й інших лужних металів не вигорають.. У підсумку можна зробити висновок, що сліди рук не розмокають, не змиваються, не горять, можуть зберігатися і бути придатними для ідентифікації протягом тривалого часу (29).
3.2.Ідентифікація людини слідами рук. Індивідуальність, стійкість папиллярних візерунків, досить високий ступінь прилипаємості потожирової речовини до різних поверхонь і її зберігаємість забезпечують можливість ідентифікації особи в наступним найчастіше зустрічаються ситуаціях.
По-перше, слідами ногтьових фалангів пальців: візерункам, їхнім деталям, флякам, шрамам (дактилоскопічна ідентифікація); по-друге, якщо мається лише відбиток долонної поверхні, то по загальній сукупності флексорних і білих ліній, мікродеталям по краях флексорних ліній (пальмоскопична ідентифікація); по-третє, якщо в пальцевому сліді не відбився цілком візерунок, то ідентифікація можлива по відбитках країв ребер папиллярних ліній (30). Для встановлення тотожності може бути досить відображення трьох папиллярних ліній довжиною в 1 див (эджескопічна ідентифікація); по-четверте, ідентифікація фрагментарного пальцевого сліду можлива по порах (пороскопична ідентифікація). Кожна з пір має свою неповторну форму (овальну, круглу, еліптичну і т.п.), розміри (від 0,025 до 0,375 мм); крім того, у своїй сукупності і взаємному розташуванні вони утворять оригінальне сполучення. На ділянці в 1,5 мм розміщується від 2 до 8 пір. Для неозброєного ока пори нерозрізнені. Найкраще вони відображаються на гладких поверхнях (склі, кахлі, крейдованому папері), можуть бути виявлені і зафіксовані за допомогою пар йоду.
І, нарешті, по-п'яте, якщо слід руки змазаний і немає навіть якого-небудь чіткого його фрагмента, те можливо біологічне дослідження потожирової речовини, по якій визначається група крові особи, що оставили слід. Крім того, по складу поту можна судити про полову приналежність, деякі захворювання, прийнятих ліках і інших особливостях людини, що оставили слід (31).
У сліді можуть відбитися шрами, зморшки, мозолі й інші деталі, що свідчать про професійні заняття людини (наприклад, ушкодження на пальцях у шевця, мозолі, що утворяться на пальцях лівої руки в музикантів, що грають на смичкових інструментах; сглаженість ліній візерунка у шлифовальщиків і т.п.)- Слідами рук можна судити про стать, приблизний вік людини, яким пальцем і якою рукою залишений слід.
Дослідженнями фахівців в області дерматоглифіки установлено, що по якості папиллярних ліній і візерунків, їхній кількості і своєрідному розташуванню на пальцях, сполученню флексорних і білих ліній на долонях рук можна судити про генетичну спадкоємну патологію, деяких спадкоємних психічних і інших захворюваннях людини або його схильності до них (епілепсія, бронхольогочні захворювання, псоріаз, уроджений порок серця, аномалії полових органів, наявність зайвої, 47-й чоловічої хромосоми — У, тобто ХУУ замість ХУ, і т.д.).
Виявлення і фіксація слідів рук. При пошуку слідів рук оглядаються всі предмети, до яких міг дотикатися злочинець. Враховуються особливості обстановки і шляхи проходження злочинця на місці події (32). Особлива увага звертається на пошук слідів на двері, її ручках, замку, вікнах, вимикачах, побутових приладах і інших предметах, що, судячи з характеру дій, злочинець змушений був торкати, брати в руки. Пошук маловидимих слідів здійснюється за допомогою будь-якого джерела світла або криміналістичної лупи з підсвічуванням, що дозволяє оглядати об'єкти при різних кутах висвітлення. Сліди, забруднені мінеральними оліями, виявляються за допомогою джерел ультрафіолетових променів, під впливом яких у затемненому приміщенні вони починають люмінесцировати. Сліди рук, забруднені відпрацьованою машинною олією або сажею, на темних поверхнях можуть бути виявлені за допомогою електронно-оптичного перетворювача.
При виявленні слідів використовуються різні порошки й окурювання парами йоду за допомогою йодної трубки. Ці методи, як і інші дозволяють виявити невидимі і маловидимі сліди за рахунок посилення контрасту між слідом і тлом (33). Порошки наносяться на слідову поверхня за допомогою м'якої флейцевого пензлика з натурального волоса (білка або стовпчику). На світлі поверхні наносяться порошки темного кольору (сажа, окис міді, графітовий порошок), на темні — порошки світлого кольору (окис цинку, двоокис титана, окис свинцю). Універсальним порошком, використовуваним