У силу зобов'язання активний суб'єкт, наділений правами, має можливість вимагати від зобов'язаного суб'єкта виконання дії, активної поведінки, а не прав на його волю, тобто може вимагати лише дії, передбаченої конкретним зобов'язанням (незалежно від правомірності чи неправомірності підстав виникнення такого зобов'язання).

Зобов'язання залежно від визначеності змісту поділяються на види.

В альтернативному зобов'язанні боржник вибирає спосіб виконання, якщо інше не передбачено законом або договором. Він може сплатити грошові кошти або передати майно на суму, що вказана у договорі. Якщо боржник не здійснить вибору, це може зробити кредитор. Так, якщо при виході зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю учаснику не сплатять належні йому грошові кошти, він може звернутися до суду з позовом про стягнення цих коштів або передачі йому майна товариства на зазначену суму.

У факультативному зобов'язанні боржник зобов'язаний здійснити на користь кредитора конкретні дії, але може замінити їх іншим, завчасно передбаченим предметом. Так, підрядник, який виконав роботу з порушенням вимог щодо якості, може або сам усунути недоліки за власний рахунок, виконати роботу заново або сплатити вартість усунення недоліків іншими особами. Від альтернативного зобов'язання факультативне відрізняється повною визначеністю предмета. Кредитор не може вимагати заміни виконання, а лише при неможливості виконання факультативне зобов'язання припиняє свою дію.

Зобов'язання поділяються на основні і додаткові. Додаткові зобов'язання забезпечують належне виконання основних. До них слід віднести заставу, що забезпечує виконання кредитного зобов'язання, поруку, яка надає можливість забезпечення виконання іншого зобов'язання тощо. До специфічних рис цих зобов'язань слід віднести умови дійсності таких зобов'язань. Так, недійсність додаткового зобов'язання не спричиняє недійсності основного, але при умові недійсності основного зобов'язання питання недійсності додаткового залежить від того, як це обумовлено договором. Припинення основного зобов'язання завжди спричиняє припинення дії додаткового [25, 464].

У багатьох джерелах окремо виділяються грошові зобов'язання. Законодавець також приділяє цьому виду зобов'язань особливу увагу. Предметом грошових зобов'язань є дії щодо сплати грошових коштів у будь-якій формі. Підставою грошових зобов'язань можуть бути як правомірні, так і неправомірні дії. Оплатні договори (купівля-продаж, постачання, перевезення тощо), зобов'язання з відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, – це грошові зобов'язання. Специфічність грошових зобов'язань полягає в особливостях штрафних санкцій, встановлених законодавством, за їх невиконання. Законом встановлено відповідальність за порушення грошових зобов'язань навіть коли встановлена неможливість виконання боржником зобов'язання (п. 1 ст. 625 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом [1].

Розділ 5. Регресні зобов’язання

Відповідно до ст. 544 ЦК боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього [1].

Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Отже, боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку тому із них, хто у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає у рівній частці на всіх солідарних боржників. Відносини за взаємними розрахунками між боржниками після того, як один із них виконав солідарний обов'язок, також мають зобов'язальний характер і називаються регресними зобов'язаннями.

За регресним зобов'язанням кредитор (регредієнт) зобов'язаний перед третьою особою до виконання, вправі віднести його повністю або частково за рахунок боржника (регресата), дія чи бездіяльність якого обумовили залучення кредитора до такого виконання.

Характерними ознаками регресного зобов'язання є:

1) його похідний характер щодо основного зобов'язання;

2) один або всі його учасники є також суб'єктами основного зобов'язання;

3) виконання одним із них основного зобов'язання або навіть саме його виникнення обумовлюється дією чи бездіяльністю осіб, з якими внаслідок цього і встановлюється регресне зобов'язання.

Регресні зобов'язання можуть виникати не лише внаслідок виконання солідарного обов'язку одним із боржників, а також і в інших випадках, встановлених законом.

Розділ 6. Уступка вимоги і переведення боргу

За ст. 520 ЦК боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Згідно ст. 521 форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦК [1].

Відповідно до ст. 522 ЦК новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Згідно ст. 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суб'єктами виконання зобов'язання є кредитор і боржник. Зазвичай вони є тими