Інші обмеження у галузі криптографії стосуються так званого депонування ключів (key escrow). За цією концепцією, яку активно просував уряд Сполучених Штатів з 1993 року, користувачам дозволяється використовувати стійке шифрування з довжиною ключа 128 біт і більше, однак депонування (зберігання) ключів покладається на третю сторону – орган державної влади чи уповноважену компанію, яка надає ключі користувачів певним органам держави (правоохоронних і контролюючих органів), коли це ними вимагається. Незважаючи на тиск з боку уряду США, більшість демократичних країн відхилили цю концепцію, наголошуючи на необхідності вільного використання криптографії і поваги до приватності користувачів електронних комунікацій. У доповіді Європейської Комісії за 1997 рік зазначаються такі недоліки цієї концепції як технічна вразливість, висока собівартість, значний ризик зловживань і низка ефективність. 11 Towards a European Framework for Digital Signatures and Encryption /European Commission, COM (97) 503; <http://www.ispo.cec.be/eif/policy>

Після того, як концепція депонування ключів не зустріла підтримки у міжнародного співтовариства, з’явився новий підхід для розшифровування інформації користувачів шляхом примусового розкриття ключів. За цим підходом користувач примушується розкрити ключ під загрозою бути звинуваченим у протидії правоохоронним органам, що тягне кримінальну відповідальність. Такий підхід запроваджений в законах лише лічених країн, однак повсюди зустрічає протести з боку громадськості, оскільки порушує принцип кримінального судочинства, за яким індивід має право на свідчити проти себе. Зокрема, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях по статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод неодноразово констатував право кожної звинуваченої особи зберігати мовчання, право не давати свідчень проти себе і презумпцію безвинності. 11 Див.: Справи “Funke проти Франції” (1993), “John Murray проти Сполученого Королівства” (1996) т. ін.

Як справедливо зазначається у доповіді “Human Rights Watch” за назвою “Криптографія на службі прав людини”: 22 D. PoKempner. Encryption in the Service of Human Rights /Human Rights Watch briefing paper. – 1997; <http://www.aaas.org/spp/dspp/cstc/briefing/crypto/dinah.htm>

“Доступність стійкої криптографії порушує питання про реальну корисність розкриття ключів і експортних обмежень для правоохоронної діяльності. Не викликає сумніву, що деякі злочинці будуть використовувати менш безпечні форми комунікацій, а серйозні професійні картелі і синдикати будуть без всякого сумніву зазнавати труднощів щодо використання більш безпечних технологій доступних сьогодні за тривіальну ціну. Питання не у тому, чи розкриття ключів буде корисним для правоохоронних органів – тут не має сумнівів, що це так. Питання у тому, за яку ціну для прав мільйонів безвинних індивідів? Принципи прав людини і кримінального судочинства основуються на ідеї, що краще, аби винуватий іноді пішов вільним, якщо це необхідно для захисту прав безвинного. Коли відносна корисність розкриття ключів покладається на ваги з потенційними ризиками порушення свободи слова і приватності індивідів у всьому світі, виникають сумніви щодо переважання інтересів правоохоронних органів.”

Для досягнення цілей надійного захисту інформації, криптографічні засоби повинні поширюватися у світі вільно, ключ шифрування має бути достатньо складним, щоб унеможливити легке “зламування”, і зберігатися надійно від несанкціонованого доступу.

Ці принципи знаходять все більшої підтримки і поширення в усьому світі, про що свідчить стійка тенденція лібералізації політики багатьох держав у цій галузі. Німеччина з 1 вересня 2000 року скасувала ліцензії на експорт криптографічної продукції до третіх країн. З огляду на значні ризики економічного шпіонажу, Франція дозволила використання криптографії з довжиною ключа до 128 бітів і відмовилась від доктрини депонування ключів третьою стороною. З січні 2000 року уряд США дозволив компаніям експортувати більшість криптографічних продуктів, що буде мати позитивний приклад для інших країн.

Список використаних джерел

· Див.: Elections in the 21st Century: from paper ballot to e-voting" / Independent Commission on Alternative Voting Methods

· Результати дослідження доступні за адресою в мережі:

· E. Larsen, L. Rainie The Rise of the E-Citizen: How People Use Government Agencies Web Sites // Pew Internet & American Life Project. - Washington: 2002.

· Чепов М. Третий сектор виртуальной реальности: проблемы и решения // Национальная конференция некоммерческих организаций России. - М., 2000

· Цит. за:Dempsey J., Weitzner D. Regardless of Frontiers. - GILC.

· Текст Конвенції про захист прав людини і основних свобод доступний на серверу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:

· Цит. за: Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування. Пер. з англ. - К.: "АртЕк", 1997. - С. 177-178

· Benkler Y., Fagin M., Fisher W. Freedom of Expression on the Internet // Internet Law Course materials. - 2001.

· Karen Sorensen. Silencing the Net: the Treat to Freedom of Expression On-line //Human Rights Watch, May 1996, Vol. 8, No. 2 (G).

· Freedom of Expression on the Internet // Human Rights Watch, World Report, 2000.

·

· Dempsey J., Weitzner D. Regardless of Frontiers. - GILC.

· Karen Sorensen. Silencing the Net: the Treat to Freedom of Expression On-line // Human Rights Watch, May 1996, Vol. 8, No. 2 (G).

· The Right to Privacy. S. Warren, L. Brandeis // Harvard Law Review. – 1890. - No. 4. – P.195.

· Цит. за: Hermann Horstkotte. Data Protection in Germany. – Bonn: Inter Nationes, 1996 – P.

· Цит. за: Privacy and Human Rights: An International Survey of Privacy