Правозахисники і представники електронних видавництв знову організували акції протесту проти спроб Конгресу обмежити свободу слова, наголошуючи, що той перевищив надані йому повноваження. Американська Спілка за Громадянські Свободи (ACLU) звернулась до суду для перевірки Закону на його відповідність Конституції. Усі ланки американської системи правосуддя визнали порушення Конгресом Першої Поправки до Конституції США, у тому числі Верховний Суд США, який розглянув справу у листопаді 2001 року.

Серед аргументів висунутих противниками Закону для визнання його неконституційним, які були визнані судом, звертає на себе окрему увагу посилання на глобальність Інтернет і неправомірність нав’язування місцевих моральних принципів для усього людства:

“Оскільки матеріали, розташовані в Інтернет, є доступними для усіх користувачів по всьому світу, і оскільки сучасна технологія не дозволяє веб-видавцям обмежувати доступ до своїх сайтів на основі географічного розташування кожного окремого користувача Інтернет, Закон про захист дітей в мережі вимагає, фактично примушує, щоб кожний веб-видавець підпадав під дію закону і пристосовувався до найбільш обмежених і консервативних соціальних норм визнаних державою, щоб уникнути кримінальної відповідальності”.

Наприкінці 2000 року, Конгрес США втретє вирішує обмежити доступ дітей до порнографії в Інтернет. Приймається Закон про захист дітей в Інтернет, який зобов’язав школи і бібліотеки, які фінансуються за рахунок федеральних дотацій встановити фільтруюче обладнання на комп’ютери в бібліотеках. Хоча адміністрація Клінтона була проти прийняття такого закону, новообраний президент був вимушений його підписати, оскільки він був приєднаний до основного закону про бюджетні асигнування.

Цей закон зустрів таку саму негативну реакцію громадськості як і попередні. В квітні 2001 року група активістів із правозахисних організацій і публічних бібліотек звернулась до суду Східного округу Пенсільванії з вимогою визнати Закон неконституційним на тих самих засадах, що і його попередники – неадекватне обмеження свободи слова з боку держави. 27 березня 2002 року, Федеральний Філадельфії почав слухання доводів представників громадського сектору - Американської Спілки за громадянські свободи (American Civil Liberties Union), а також Американської Бібліотечної Асоціації (American Library Association) про перевірку конституційності цього закону. Вони наголошують на тому, що фільтри є недосконалим, однак корисним засобом, коли використовуються сім’ями добровільно, але вони стають загрозливими, коли нав’язуються з боку держави!

Іншою актуальною темою, пов’язаною із свободою вираження поглядів в Інтернет, є проблема поширення нетерпимості і расизму в мережі. Під час спроб врегулювати цю проблему також проявилися розбіжності у підходах між Сполученими Штатами та більшістю інших країн щодо ставлення до поширення такої інформації загалом, у тому числі, пов’язаної з нацизмом. Американські суди створили прецеденти, за якими обмеження свободи поширення інформації, яка містить прояви нетерпимості не порушуватиме Першої Поправки до Конституції США лише за умови, коли такі висловлювання закликають до негайних неправомірних дій і можуть мати наслідком “неминучу загрозу заподіяння шкоди” (“imminent threat of harm”). У той же час, пропаганда чи заохочення нетерпимості не становлять порушення закону.

У справі “R.A.V. проти City of St. Paul (місто Святого Павла)”, Верховний Суд США визнав неконституційним закон штату Миннесота, яким встановлювалася кримінальна відповідальність за “розміщення на публічній чи приватній власності символіки, описання або малюнків, включаючи палаючий хрест чи нацистську символіку, які ... викликають роздратування, збуджують тревогу чи гнів у інших з огляду на расу, колір, погляди, релігію чи стать...” Обвинувачений по цій справі був засуджений за підпалювання хреста, зробленого вдома, всередині ночі у дворі будинку, в якому проживала чорношкіра сім’я. Верховний Суд виправдав обвинуваченого, оскільки закон на його думку, порушував Першу Поправку до Конституції США. Незважаючи на те, що закон поширювався лише на “слова-заклики” (слова, які настільки ганебні, що викликають у людей бажання дати опір), Суд постановив, що місто Святого Павла не змогло визначити які слова-заклики підлягають забороні через їх зміст, а отже буде вимушено заборонити усі слова-заклики поза законом, не тільки ті, що пов’язані з переконаннями, релігією чи расою.

В багатьох країнах прийняті спеціальні закони, які передбачають кримінальну відповідальність за пропаганду нетерпимості. Такі закони діють в Австрії, Бельгії, Бразилії, Канаді, Великій Британії, Франції, Німеччині, Індії, Ізраїлі, Швейцарії тощо. Однак ліберальний підхід поширений у Сполучених Штатах створює протиріччя і правову плутанину, коли йдеться про такий глобальний медіум для вираження поглядів як Інтернет.

Показовою є справа “Yahoo! проти LICRA”, яка розглядалася у США, однак була викликана розглядом справи “LICRA і UEJF проти Yahoo! Inc” французьким судом. Почалось все з того, що “Лігою проти расизму і антисемітизму” (LICRA), а також “Спілкою студентів євреїв Франції” (UEJF) проти американської компанії “Yahoo! Inc” та її французької дочірньої компанії “Yahoo France” було подано позов до французького суду через порушення нею французького закону, який забороняє демонстрацію нацистських реліквій. Паризький місцевий суд наклав на компанію штраф, оскільки незаконні матеріали були доступні у Франції, а тому завдавали шкоди французьким громадянам.

Суд на підставі висновку технічної експертизи визнав, що у компанії існує технічна можливість знати з 90% вірогідністю місце призначення комунікацій, а отже і можливість контролювати географію поширення он-лайнового змісту. Своїм рішенням від 20 листопада 2000 року, суд зобов’язав компанію “Yahoo!” обмежити поширення такої інформації на територію Франції шляхом розміщення застережень для користувачів про незаконність демонстрації реліквій нацизму і можливість