Другий з дисидентів, професор літератури і засновник антикорупційної асоціації був заарештований 10 березня 2002 року після оприлюднення ним в Інтернет свого листа президенту Китаю перед його офіційним візитом до В’єтнаму.33 http://www.hrea.org/lists/huridocs-tech/markup/msg00734.html

Захисники прав і свобод користувачів Інтернет наголошують на неприпустимості обмеження свободи вираження поглядів будь-то за допомогою приписів законів, через змістовно обумовлене ліцензування діяльності операторів чи технічних засобів запроваджених приватним самим сектором: 11 Dempsey J., Weitzner D. Regardless of Frontiers. – GILC.

“Технології блокування, фільтрування чи маркування можуть перешкодити індивідам користуватись Інтернет для обміну повідомленнями за тематиками, що можуть бути неоднозначними чи непопулярними.

Це надаватиме можливість розвитку шаблонів на рівні держав і сприятиме створенню глобальної/універсальної рейтингової системи бажаної деякими урядами, тим самим блокуючи доступ до змісту в цілих доменах, блокуючи доступ до змісту Інтернет доступному у будь-якому домені чи сторінці, які містять специфічні ключові слова чи ланцюжки символів в адресі. Це може бути поширено набагато далі за початкові рейтингові категорії запроваджені самостійно творцями змісту і провайдерами.

Повсюди, де публічною владою вимагаються будь-які такі механізми чи користувачі примушуються в інший спосіб, постає серйозна загроза правам людини”.

На Інтернет не можна поширювати правила, які розраховані на вже традиційні засоби поширення інформації, як-то телебачення і радіомовлення, оскільки він дозволяє користувачам самостійно здійснювати вибір, контролювати зміст і відсторонювати себе від небажаної інформації, так само як обирати книги за своїми інтересами у публічній бібліотеці. На дорослих користувачів покладається обов’язок керувати вибором і контролювати зміст, який досягає їх дітей. Такі засоби пропонуються в Інтернет як на платній, так і безоплатній основі. 22 Див.: AOL Parental Control v. 6.0 , Arlington Custom Browser , Cyber Patrol v. 5.0 , Cyber Sentinel v. 2.0 , Cyber Sitter 2001 , Eyeguard , Internet Sheriff , I-Gear v. 3.3 , N2H2 , Net Nanny v. 4.4 , Norton Internet Security v. 3.3 Family Edition , Smart Filter v. 3.0 , Too C.O.O.L. , X-Stop v. 3.04

З огляду на постійні зазіхання на свободу слова в Інтернет, правозахисники пропонують визнати на міжнародному рівні і просувати два важливі принципи свободи вираження поглядів, які мають безпосереднє значення для Інтернет: 33 Karen Sorensen. Silencing the Net: the Treat to Freedom of Expression On-line //Human Rights Watch, May 1996, Vol. 8, No. 2 (G).

“Перший з них, це однозначна заборона попередньої цензури, тобто, вимоги офіційного погодження комунікацій перед тим, як зробити їх публічно доступними. Така практика використовувалась репресивними урядами проти преси і може бути застосована проти електронних комунікацій. Другий, це однозначна заборона обмеження свободи вираження поглядів непрямими методами, такими як зловживання контролем над обладнанням чи частотами поширення інформації; чи будь-якими іншими засобами спрямованими на перешкоджання комунікаціям і циркуляції ідей і поглядів”.

Питання захисту приватності (privacy) в мережі також безпосередньо пов’язано із регулюванням змісту і доступу, але вже у зв’язку із персональними комунікаціями в мережі. Інтернет через його відкритість і глобальність підвищує ризик неправомірного збору і використання інформації персонального характеру користувачів, а також перехоплення електронних комунікацій в Інтернет.

3. Право на приватність в Інтернет

Право на приватність захищає правомірні інтереси користувачів спілкуватися он-лайн без загрози бути підслуханим з боку як “Великого Брата”, тобто контролюючих органів, які “турбуються” про благополуччя користувачів, так і “Великої Сестри”, приватного сектору економіки, компаній і установ, які зацікавлені у зборі і використанні персоніфікованих даних про споживачів електронних послуг. Нерідко, поширена чи зібрана в Інтернет інформація використовується без згоди індивідів, яких вона стосується, з порушенням національних законів, зокрема, для стеження спецслужбами за активістами правозахисних організацій, журналістами, політиками.

Концепція правового захисту приватності почала розвиватися наприкінці 19-го століття з наданого американськими юристами Самуелем Ворреном і Луїзом Брандезом визначення права на приватність як “право бути залишеним на самоті” (“to be let alone”). 11 The Right to Privacy. S. Warren, L. Brandeis //Harvard Law Review. – 1890. - No. 4. – P.195.

За однією з сучасних класифікацій, пропонується розмежувати сфери, в яких реалізується суспільна активність людини, що дозволяє розбити загальну проблему захисту приватності людини на сектори, які вимагають окремого законодавчого регулювання. За цим критерієм дослідники виділяють чотири види приватності:

Для користувачів Інтернет “інформаційна” і “комунікаційна” приватність повинні гарантувати інформаційну безпеку, відповідно захищаючи від неправомірного поводження з інформацією, що стосується їх особисто, а також оберігаючи таємницю електронних комунікацій.

Закріплені в різних міжнародних документах і національних законах принципи справедливого поводження з інформацією персонального характеру за змістом майже співпадають, але значною мірою відрізняються за механізмом їх забезпечення. Інформація, що стосується індивідів (т.зв. “суб’єктів даних”), повинна: