Правоохоронні органи в деяких країнах намагаються нав’язати телекомунікаційним компаніям співробітництво, за умовами якого на останніх покладають зобов’язання надавати їх службовцям фізичний доступ до комунікаційного обладнання, а також здійснювати інсталяцію обладнання для автоматичного перехоплення повідомлень за рахунок операторів. Такі переговори часто відбуваються без ознайомлення громадськості, а самі умови співробітництва засекречуються.

В Росії Федеральна служба безпеки почала планувати і пропонувати провайдерам впровадження системи оперативно-розшукових заходів в мережі (СОРМ) з 1995 року. Ці пропозиції зустріли протести лише лічених провайдерів, які ризикуючи втратою ліцензії відстоювали не тільки свої майнові інтереси, але й права і свободи громадян. Запропонований службовими документами ФСБ Росії порядок доступу до телекомунікаційного обладнання для зняття інформації не передбачає пред’явлення провайдерам документів, які санкціонували б такі оперативні заходи, виключає їх участь в процесі доступу до обладнання, а також покладає на них зобов’язання за власний рахунок придбати і встановити обладнання для стеження 11 Защита прав граждан при внедрении системы оперативно-розыскных мероприятий в сетях связи. – СПб.: Информационно-издательское агенство “ЛИК”, 2000. – 352 с. < http://www.hro.org/editions/lic/>

. Серед операторів, які відмовилися від співробітництва з спецслужбами на умовах, які порушували б конституційні права громадян, російська компанія "Байярд Славія Комунікейшнс" і її генеральний директор Н.В. Мурзаханов. Історія боротьби цієї компанії проти порушень Конституції Російської Федерації діями Федеральної служби безпеки під час впровадження СОРМ наглядно демонструє необхідність спільних і узгоджених дій як з боку телекомунікаційного сектору, так і громадських організацій для відстоювання прав і свобод користувачів Інтернет.

У країнах, де існує монополія чи суттєвий вплив держави на телекомунікаційний ринок через ліцензування діяльності на ньому, відсутня координованість дій учасників цього ринку, - порушення конституційних прав громадян не зустрічає протестів з боку операторів, яким спецслужби нав’язують співробітництво для суцільного стеження за користувачами Інтернет. 22 Sharon LaFraniere. Russian Spies, They've Got Mail Regulations Allow Security Services to Tap Into Systems of Internet Providers // Washington Post Foreign Service, Thursday, March 7, 2002; Page A14 <>

В країнах, які мають дерегульований ринок відкритий для нових учасників на ліберальних умовах, у секретних служб виникають певні труднощі, мінімальним позитивним проявом яких є ознайомлення громадськості з планами спецслужб, а за умови поєднання зусиль громадського сектору і представників телекомунікаційного ринку – ефективно протидіяти порушенням прав людини.

У Сполучених Штатах, завдяки таким узгодженим діям у 1994 році, вдалося пролобіювати у Конгресі виключення Інтернет з під дії Закону про комунікаційну допомогу правоохоронним органам (Communications Assistance for Law Enforcement Act), яким встановлювалися технічні вимоги до операторів телекомунікацій і виробників обладнання щодо впровадження систем для негласного зняття інформації з каналів зв’язку.

Солідарність користувачів Інтернет також є тим чинником, що здатний значною мірою впливати на тільки на політику держави у галузі регулювання Інтернет, але й комерційну практику приватного сектору в цьому секторі. Є непоодинокі випадки, коли завдяки наполегливості користувачів у відстоюванні своїх інтересів, вдалося запобігти або припинити порушення приватності персональних даних користувачів Інтернет з боку приватного сектору, задіяного в електронній комерції. Так, у 1996 році, компанія “Yahoo” зазнала публічний протест через застосування систему пошуку людей. Можливості системи дозволяли відсортирувати 175 мільйонів людей, відібравши їх із списків прямої розсилки реклами. Після отримання претензій, компанія “Yahoo” вирішила знищити 85 мільйонів даних з адресами користувачів, що не було включено до цих списків. У 1997 році, компанія “America Online, Inc” (АOL.com) оприлюднила плани стосовно розкриття даних про телефоні номери клієнтів своїм партнерам по телемаркетингу. Передплатники послуг компанії “America Online, Inc” виступили проти цього і зазначили, що це суттєво порушувало б умови угоди про надання послуги. У відповідь, компанія відмовилася від своїх планів.

Нові технології значно спрощують суцільне стеження за людиною, тобто негласне збирання інформації персонального характеру не тільки з боку спецслужб, але й приватних компаній. Як із занепокоєнням зазначає американський професор права Майкл Фрумкін 11 Froomkin Michael, The Death of Privacy? // 52 Stanford Law Review 1461 (May 2000)

:

“Якщо існуючі тенденції залишаться незмінними, колись, не так далеко у майбутньому, на землі не буде місця, де звичайна людина буде мати можливість уникнути стеження.”

Ризики приватності людини в мережі посилюються тим, що Інтернет дає можливість порушення її прав не тільки операторам, які безпосередньо збирають дані про користувача. Програмне забезпечення на сучасному етапі розвитку дозволяє здійснювати цілеспрямований пошук, співставлення і систематизацію всієї доступної в мережі інформації про визначеного користувача. Це включає в себе адресу і телефоні номери, місце народження, навчання, роботи, професію, смаки і звички, висловлювання. Більше того, в США існують організації, які пропонують так звані “пошукові послуги” (“look-up services”) на комерційних засадах.

Існуючі технології дозволяють